Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 44 из 179

— Звісно. — У звичайний час я б запропонувала гру першою, але всі мої переживання за останній тиждень виснажили мою енергію, і найкраще, що я могла зробити, це плисти за течією.

— Маршалл? — Еллі підштовхнула його, від чого його щоки почервоніли.

— Добре. — Він звучав покірно.

На загальний подив, Еллі вибрала Джоша для першого раунду.

— Правда чи дія? — запитала вона.

— Правда.

Хм. Я придушила своє здивування. Я очікувала, що він вибере дію.

Еллі нахилилася вперед, щоб він міг безперешкодно розглянути її декольте. Вона давно скинула піджак, і її груди практично випирали з майки.

Я подивилася на Джоша, погляд якого залишався прикутим до обличчя Еллі. Його вираз обличчя не здригнувся.

Те ж саме не можна було сказати про Маршалла, який мав такий вигляд, ніби ось-ось спалахне.

— Тебе цікавить хто-небудь із клініки? — запитала Еллі.

Тонко.

Брови Джоша зметнулися вгору.

— Волонтер чи співробітник?

Я поерзала на своєму сидінні, і вініл видав незграбний скрип, коли мої стегна відчепилися від матеріалу. Джош кинув погляд у мій бік, його веселощі помітно посилилися. Я зухвало підняла підборіддя у відповідь.

— Ні те, ні те, — сказала Еллі, повертаючи його увагу до себе. — Але припустимо, що це співробітник.

— Мені цікаві всі в клініці, — відповів Джош. — Ви всі чудові.

Вона здулася, вочевидь, розуміючи, що їй слід було бути більш конкретною.

— Джулз. — Джош перевів погляд на мене, і я випрямилася в очікуванні. — Правда чи дія?

— Дія. — без вагань відповіла я.

Повільна посмішка розпливлася по його обличчю.

— Я хочу, щоб ти поцілувала кого-небудь за цим столом протягом тридцяти секунд.

Я помітила задоволений блиск у його очах; він очікував, що я відступлю.

На жаль для нього, але я ніколи в житті не відступала від виклику.

Нахилившись уперед, я не зводила з нього погляду, скорочуючи відстань між нами дюйм за дюймом, аж доки його усмішка не зникла, а в очах не спалахнув жар.

Я зачекала, поки наші обличчя не опинилися за кілька дюймів одне від одного, а потім різко повернулася і поцілувала здивованого Маршалла.

— Мммх, — пискнув він.

— Ти не проти? — прошепотіла я йому в губи.

— Мммх, — повторив він, цього разу голосніше. Він не відсунувся, і я прийняла це за «так».

Я вела його в поцілунку і дозволила йому затриматися на належні тридцять секунд, перш ніж відсторонитися. Самовдоволена посмішка розквітла на моїх губах, коли я побачила реакцію оточуючих. Щелепа Еллі впала на стіл, а Джош втупився в мене, його колишні веселощі були приховані за маскою кам’яного обличчя. Маршалл, тим часом, застиг на своєму стільці з заскленілими очима і відкритим ротом.

— Вибач, що накинулася на тебе, — сказала я. — Але ти чудово цілуєшся. На п’ять із плюсом.

— Н-н-немає проблем, — заїкався він. — Я, ем, я... — Його погляд метнувся до Еллі, яка дивилася на нього з трохи більшим інтересом, ніж раніше.

Я сховала посмішку. Найкращий спосіб розпалити інтерес жінки — це влаштувати невеличке змагання.

— Я вважаю, тридцять секунд було?

Я спрямувала своє запитання на Джоша, який холодно відповів:

— Більше тридцяти. Тобі, мабуть, дуже сподобалося.

— Як я і сказала... — Я пограла зі своєю тепер уже порожньою склянкою. — Маршалл відмінно цілується.

— Повірю тобі на слово. — Він перевів погляд на Маршалла. — Маршалле, друже мій. Твоя черга.

Ми зіграли ще три раунди, після чого Еллі неохоче пішла, пославшись на завтрашній ранній рейс. Очевидно, у її бабусі був вісімдесят п’ятий день народження, і вона летіла додому в Мілуокі на святкування.

Вона подивилася на Джоша так, наче хотіла, щоб він полетів із нею, але він лише побажав їй доброї ночі і благополучного польоту додому. Маршалл, звісно ж, запропонував їй розділити з ним Uber, оскільки їм потрібно було їхати в одному напрямку.

А потім їх стало двоє.

— Еллі закохана в тебе, — сказала я, коли наші колеги пішли. Я стягнула останню картоплю з кошика і відправила її в рот. Я не порушувала дівчачий кодекс, бо була на сто відсотків упевнена, що Джош знає. Чорт, він був настільки зарозумілий, що, напевно, думав, що кожна натуралка закохана в нього, навіть якщо це було не так.

Його губи зігнулися.

— Я в курсі.

— Ти зацікавлений?

— Тебе це хвилює?

Я повільно прожувала і проковтнула, перш ніж відповісти:

— Анітрохи.

Між нами спалахнула неприязнь, приховуючи щось ще під поверхнею.

— Звичайно, анітрохи, — спокійно повторив Джош. Він допив свій напій, не зводячи з мене очей. — Гарне шоу ти влаштувала з Маршаллом.

— Поняття не маю, про що ти говориш.

— Не прикидайся дурепою. Тобі не личить.

— Я не прикидаюся. Ти думаєш, я б не поцілувала Маршалла з власної волі, тільки тому, що в нього не ідеальне обличчя і немає преса з шістьма кубиками? — Я кинула на Джоша пильний погляд. — Зовнішність — це ще не все. Принаймні, Маршалл милий.

Його усмішка набула жорсткого відтінку.

— Ти не хочеш і не потребуєш милого, Руда. Це втомило б тебе до смерті.

— Правда? — У моєму голосі пролунав отруйний мед. — Тоді, будь ласка, скажи, чого я хочу і чого потребую? Якщо вже ти так добре мене знаєш.

Джош нахилився вперед, поки його рот не опинився поруч із моїм вухом, і все, що я могла зробити, це не відскочити назад. Моє серце так голосно стукало в грудях, що я б пропустила його відповідь, якби його голос не лився в мене, як темний шовк, небезпечний і водночас спокусливий.

— Ти хочеш когось, хто може кинути тобі виклик. Збудити тебе. Не дати тобі розслабитися. А що стосується того, що тобі потрібно... — Його дихання з ароматом віскі пробігло по моїй шкірі, покриваючи її тисячею мурашок. — Тобі потрібен хтось, хто нагне тебе і витрахає з тебе це ставлення.

Моя реакція була миттєвою.

Соски запульсували, перетворившись на тверді, болючі точки, і приплив гарячої вологи просочив мої трусики. Кожен порив повітря проти моєї чутливої шкіри посилював потребу, що пульсувала в животі.

— Думаєш, Маршалл зможе це зробити? — Голос Джоша огортав мене, як оксамитові обійми. — Трахнути тебе так, як тобі треба?

— А ти можеш? — запитала я. Кисень. Мені потрібен був кисень. — Продовжуй мріяти.

— Я не пропонував. — Рука Джоша на мілісекунду торкнулася мого коліна, досить довго, щоб моє тіло спалахнуло. — Але ж приємно знати, що твої думки були спрямовані саме туди.