Страница 36 из 179
12. ДЖОШ
Після того, як Джулз пішла, я встиг спуститися по просунутому гірськолижному схилу, перш ніж зустрівся з Алексом і Ейвою за обідом.
Я думав, що Джулз повернулася в будиночок після нашого невдалого уроку катання на лижах, але четверте місце за столом було явно порожнім.
Я дивився на нього, неуважно відповідаючи на запитання Ейви про те, як минув мій ранок, перш ніж запитати:
— Де рудоволоса загроза? Встромляє шпильки в ляльку вуду?
З огляду на те, як вона пішла, я б не здивувався, якби лялька вуду була моєю.
Я не знав, що змусило мене запропонувати їй уроки катання на лижах. Я звинувачував у цьому гірське повітря і шампанське, випите під час польоту, але ранок, проведений з Джулз, виявився не таким жахливим, як я очікував. До того ж, це було того варте, тільки через її реакцію, коли я запитав, як сильно вона хоче трахнути мене.
Мої губи сіпнулися при згадці про пунцові щоки Джулз. Вона могла заперечувати це скільки завгодно, але вона думала про це. Я бачив це в її очах, відчував у неглибокому зльоті й падінні її грудей на мої.
Вона була не єдиною, у кого були брудні думки.
Наше падіння було випадковим, але те, як її вигини притиснулися до мого тіла, стало одкровенням. Ми обидва були закутані в зимовий одяг, але, в моїх думках, ми могли б бути і голими. Я міг уявити собі це так жваво — її шовковисту шкіру, пишні вигини, дратівливе гарчання, що переходило в стогін, коли я трахав її до нестями...
Блядь.
Я розстелив серветку і поклав її на коліна. Мій член уперся в блискавку, і я молився, щоб ні Алекс, ні Ейва не помітили мого нерівного дихання, коли я знову потягнувся по свій келих.
Я не знав, що було в повітрі, що змусило мене сьогодні так багато фантазувати про Джулз, але це дурманило мені голову. Я був так близький до того, щоб зробити щось божевільне, наприклад...
— Вона написала повідомлення і сказала, що погано почувається. — Ейва відпила води, вираз її обличчя був настороженим. — Вона відпочиває в будиночку.
Моє збудження охололо від нової інформації.
— Годину тому вона була в порядку.
Алекс зігнув брову.
— Звідки ти знаєш?
Лайно.
— Я, ем, зіткнувся з нею на схилах.
— Джулз сказала, що вона не каталася на лижах. — В очах Ейви промайнула підозра. — Вона залишилася в будиночку після того, як забрала свій телефон.
Двічі лайно.
— Може, вона спочатку пішла на лижну трасу, а потім передумала. — Я підняв плечі, сподіваючись, що це буде невимушене потискання. — Хто знає? Її розум працює дивним чином.
Крихітна усмішка торкнулася губ Алекса.
На щастя, підійшов офіціант і позбавив мене подальших розпитувань. Після того як ми зробили замовлення, я перевів розмову на останнє завдання Ейви в журналі World Geographic, де вона працювала молодшим фотографом. Ніщо так не оживляло її, як розмови про фотографію.
Я слухав вполуха, поки моя сестра розповідала про свій проєкт із документування міської сцени вуличного мистецтва. Я любив її, але мені було абсолютно наплювати на фотографії.
Мій погляд знову опустився на вільне місце Джулз. Знаючи її, у неї міг бути невеликий головний біль, а вона заявляла про симптоми близької смерті.
Швидше за все.
Можливо.
З нею все гаразд. Я розрізав свою курку з надмірною силою.
Була Джулз у своєму звичайному драматичному настрої, відмовляючись від обіду, чи справді помирала, мені було байдуже. Мене це абсолютно не стосувалося.
***
На той час, як закінчився обід, я викинув Джулз із голови... здебільшого. Я й оком не моргнув, коли Ейва пішла провідати Джулз і принести їй обід, але мої м’язи напружилися, коли вона наполягла на тому, щоб ми з Алексом вирушили на схил без неї.
Я уникав спілкування з Алексом сам на сам увесь ранок. Схоже, моя удача закінчилася.
Я спрямував погляд на горизонт, поки ми йшли до потрійного чорного алмазу, і наша розмова складалася лише з м’якого хрускоту черевиків по снігу.
За обідом ми обмінялися кількома фразами, але ми з Ейвою домінували в дискусії, поки Алекс їв мовчки.
Це завжди було нашою динамікою, навіть до того, як ми посварилися. Я говорив, він слухав. Я був екстравертом, а він — інтровертом. Ейва жартома називала нас інь і янь.
Те ж саме я можу сказати і про її стосунки з Алексом. Її сонячний оптимізм був так само далекий від крижаного цинізму Алекса, як сонце від місяця, але вони якось уживалися.
— П’ятдесят баксів на те, що Ейва залишиться з Джулз і не приєднається до нас, — сказав Алекс, коли ми підійшли до лижної траси.
Я фиркнув.
— Не сперечаюся. Джулз завжди втягує її в неприємності. Не здивуюся, якщо ми повернемося в будиночок і виявимо, що він горить.
Якщо, звісно, Джулз справді була недієздатна. Ейва не уточнила, що вона мала на увазі, коли сказала, що Джулз «погано почувається».
Це була мігрень? Розлад шлунка? Їй було боляче після того, як вона врізалася в мене?
Занепокоєння вчепилося мені в горло, але я змусив його відступити. Після мого жарту вона пішла досить добре. З нею все гаразд. Якби це було не так, Ейва злякалася б ще більше.
Перш ніж Алекс встиг відповісти, наші телефони одночасно пікнули. Ми перевірили свої повідомлення, і я похитав головою, коли прочитав текст.
Ава:
Я ненадовго залишуся з Джулз. Не чекай на мене. Побачимося за вечерею.
Ава:
Веселися! Xx
— Як ти й казав. — Я прибрав мобільник у кишеню. Я не був упевнений, чи потрібно Джулз, щоб Ейва залишилася з нею, чи це була ще одна спроба Ейви змусити нас з Алексом помиритися. Можливо, і те, і інше. — Що сталося з Джулз? Ейва не сказала. — Я зберіг свій тон якомога більш невимушеним.
— Я не питав.
Звісно, не питав. Алекс опікувався тільки двома людьми, і обидва їхні імена починалися на букву А.
— Ну, я впевнений, що з нею все гаразд. — Я зсунув окуляри з голови і насунув їх на очі.
— Ти виглядаєш незвично стурбованим її здоров’ям. Я думав, ти ненавидиш її.
Мій хребет напружився від такого натяку.
— Я не стурбований, і я ненавиджу.
— Звичайно.
Я проігнорував його обізнаний погляд і направив голову вниз по схилу.
— Давай на перегонки до самого низу.
Частково це була оливкова гілка, частково відволікаючий маневр. Останнім часом я роздавав їх багато. Але якщо я зміг відтанути у стосунках з Джулз — зовсім небагато, на короткі проміжки часу — можливо, я зможу зробити те ж саме з Алексом.