Страница 35 из 179
— Здається, леді занадто багато протестує. — Джош піднявся на ноги, його рот викривився в самовдоволеній усмішці, навіть коли його очі запалали жаром. Від цього видовища мені стало трохи легше. Принаймні, я була не єдиною, на кого вплинула наша близькість. — Ми можемо зробити це, знаєш. Я більше не проти цієї ідеї. Наші стосунки розвиваються.
— Наші стосунки існують тільки в твоїх снах. — Я зняла шапку і провела рукою по своєму скуйовдженому волоссю. — Ми закінчили з уроками.
— Здаєшся. — М’яка насмішка вколола мою шкіру, але я не клюнула на приманку.
— Я не здаюся. Я відсрачую. — Я випнула підборіддя. — Завтра я запишуся на справжні уроки на курорті. Можливо, інструктором буде хлопець із лобі. — Світле волосся, завзята усмішка, м’язисте тіло. Хлопець із лобі міг би з таким самим успіхом носити на лобі клеймо Ski Bro. — Я впевнена, що мені справді буде приємно провести з ним час.
Усмішка Джоша набула жорсткого відтінку.
— Частіше нагадуй собі про це, Руда.
Замість відповіді я розвернулася на п’ятах і побігла геть так граціозно, як тільки могла в лижах. Мені слід було зняти їх перед урочистим відходом, але тепер було вже надто пізно.
Тупий біль роздратування пульсував у моєму животі й посилювався в міру наближення до будиночка. Боже, я була ідіоткою. Я повинна була знати краще, ніж...
Ні з того ні з сього біль переріс у сліпучий біль. Він пронизав мене, як зазубрене лезо, і змусив зігнутися навпіл зі слабким зітханням.
Ні. Ні, ні, ні, ні.
Пульс застукав у моїх вухах.
Це було занадто рано. Це мало статися тільки наступного тижня.
Але коли черговий сплеск болю викликав сльози на моїх очах, стало зрозуміло, що матері-природі наплювати на мої графіки.
Це відбувалося зараз, і я нічого не могла з цим вдіяти.