Страница 34 из 179
Усі муки нарешті окупилися через годину, коли я виконала всі вправи, не впавши, і Джош оголосив, що я готова до спуску на трасі для новачків.
— Гарна робота. — Куточки його рота трохи піднялися. — Ти зметикувала швидше, ніж більшість людей.
Я звузила очі, намагаючись вловити хоч натяк на сарказм, але він звучав щиро.
Хм.
Ми підійшли до вершини пагорба, де Джош жестом вказав на місце вдалині.
— Ми не будемо поспішати, — сказав він. — Я стоятиму там, а ти маєш спуститися на лижах і зупинитися переді мною, використовуючи гальмування плугом. Тобі потрібно, щоб я повторив, як це робити?
— Ні. Я зрозуміла.
Мій шлунок підстрибнув від нервів і передчуття, коли Джош зайняв своє місце і жестом запросив мене приєднатися до нього.
Була не була.
Я зробила глибокий вдих і почала спуск. Я їхала трохи швидше, ніж слід було б, враховуючи невелику відстань до Джоша, але це було нормально. Я могла б просто пригальмувати раніше.
Чесно кажучи, це було не так уже й погано. Вітер в обличчя, свіже гірське повітря, гладке ковзання лиж по снігу — все це навіть трохи збуджувало. Це було зовсім не схоже на мої вихідні з Максом. Можливо, я навіть...
— Зупинись!
Крик Джоша висмикнув мене з моїх незв’язних думок, і тривога встромила мене в саме нутро, коли я зрозуміла, як швидко я до нього наближаюся.
Лайно. Я виштовхнула задники лиж, щоб сформувати перевернуту букву V, як він мене вчив, але було вже пізно. Швидкість несла мене все швидше і швидше вниз по схилу, поки...
— Чорт! — Я врізалася в Джоша з такою силою, що ми обидва впали на землю.
Моє дихання вирвалося з легень у хворобливому пориві, і він видав гучний хрип, коли я приземлилася на нього згори, наші кінцівки були витягнуті вперед, сніг розсипався й обсипав нас крихітними білими кристалами.
— Яку частину слова «зупинись» ти не розумієш? — проричав він, роздратування було написано на кожному дюймі його обличчя.
— Я намагалася зупинитися, — сказала я, захищаючись. — Нічого не вийшло.
— Очевидно. — Джош випустив невеликий кашель. — Ісусе, здається, ти вдарила мені ребра.
— Перестань драматизувати. З тобою все гаразд. — Тим не менш, я подивилася вниз, щоб переконатися, що у нас немає крові і що наші руки і ноги не зігнуті під неприродними кутами. Я не побачила забитих ребер, але його обличчя не скривилося від болю, тому я припустила, що він не вмирає.
— Ти могла вбити мене.
Я закотила очі. А люди говорили, що я королева драми.
— Це було падіння, Чен. Ти міг піти з дороги.
— Чомусь я не здивований, що ти звинувачуєш мене в тому, що зробила неправильно ти. Ти щось із чимось, Джей Р.
— Перестань називати мене Джей Р. — Це була безглузда суперечка, поки ми лежали разом на снігу, але мене до біса нудило від цього прізвиська. Щоразу, коли я чула його, я втрачала частину свого розуму.
— Гаразд. — Роздратування випарувалося з обличчя Джоша і поступилося місцем ледачій бешкетності. — Ти щось із чимось, Руда.
— Руда. Як креативно, — сказала я категорично. — Я в подиві, як ти вигадуєш такі унікальні й абсолютно неочевидні прізвиська.
— Не думав, що ти так багато часу витрачаєш на обдумування моїх прізвиськ для тебе. — Джош смикнув за пасмо мого волосся, в його очах з’явився лукавий блиск. — І я не називаю тебе Рудою через колір твого волосся. Я кличу тебе Рудою, бо ти змушуєш мене бачити червоний колір половину часу. До того ж, це краще лягає на язик, ніж Джей Р.
У моїй усмішці-відповіді було достатньо цукру, щоб у нього тут же почався діабет.
— Розумію, два склади — це занадто багато для твого маленького мозку.
— Крихітко, у мені немає нічого маленького. — Джош опустив руку і перемістив її на моє плече, де вона затрималася досить довго, щоб проникнути крізь шари тканини в мої кістки.
Дихання перехопило в горлі. Мимоволі в голові промайнув образ його нічого, і гул електрики пронісся моєю кров’ю, так швидко і несподівано, що я втратила дар мови.
Уперше в житті я не могла придумати жодної відповіді.
Натомість я раптом із болем усвідомила, наскільки ми були близькі. Я все ще лежала на ньому зверху після нашого падіння, і наші торси так щільно притискалися один до одного, що я відчувала його серцебиття — швидке, нестійке, що повністю суперечило його важкій говірці. Білі цівки нашого дихання змішувалися на крихітній відстані між нашими обличчями, і від цього видовища мене пронизало коротке здивування.
З огляду на стиснення в грудях, я не думала, що взагалі дихаю.
Посмішка Джоша потьмяніла, але його рука залишилася на моєму плечі — легкий, як перешкода, дотик порівняно з його попереднім дотиком до волосся, але достатній, щоб я відчула його від верхівки голови до кінчиків пальців ніг.
Я облизала пересохлі губи, і його очі потемніли, перш ніж опуститися до мого рота.
Гул електрики перетворився на блискавку, осяявши мене зсередини.
Я повинна злізти з нього. Мені потрібно було злізти з нього, поки мої думки не пішли ще більш тривожними шляхами, але було щось таке заспокійливе у твердій вазі його тіла під моїм. Від нього пахло зимою і теплом, і від цього в мене паморочилося в голові.
Це просто гірське повітря. Візьми себе в руки.
— Джулз, — тихо сказав він.
— Так? — Слово застрягло в мене в горлі, перш ніж вирвалося назовні. Дивний, хрипкий і зовсім не схожий на мій нормальний голос.
— За шкалою від одного до десяти, наскільки сильно ти хочеш трахнути мене просто зараз?
Момент розлетівся на тисячу шматочків.
Моя шкіра палала, коли я відштовхнула його, намагаючись при цьому ткнути ліктем йому в обличчя.
— Мінус одна тисяча, — шипіла я. — Помножено на нескінченність.
Сміх Джоша знищив усю доброзичливість, якої він набув під час наших занять на лижах.
Я не могла повірити, що думала, що він може бути якоюсь мірою терпимим. Один напівпристойний ранок не змінив того факту, що він був таким самим нестерпним, нахабним ослом, яким був завжди.
Найгірше було те, що він був не зовсім неправий. Був момент, усього лише найкоротший момент, коли я уявляла, якими будуть його руки на моїй шкірі. Який смак матимуть його губи, чи подобається йому довго й повільно, чи швидко й жорстко.
У горлі утворився клубок від гнівного збентеження. Вочевидь, мені потрібно було перепихнутися, і швидше, якщо я фантазувала про чортового Джоша Чена.