Страница 20 из 179
Боже, я сподівалася, що ми зможемо собі це дозволити. Я б убила за басейн на даху, а спортзал мене не особливо цікавив. Єдині тренування, які мені подобалися, були в ліжку, та й то давно. Ніщо так не вбиває особисте життя, як юридична школа.
Ми зупинилися перед дверима з темного дерева із золотим написом 1022.
— Ось ми й прийшли. Остання вільна квартира в «Міражі», — з гордістю сказала Пем. Вона відчинила двері, і ми зі Стеллою одночасно ахнули.
Боже. Мій.
Здавалося, що хтось узяв квартиру моєї мрії і надрукував її на 3D-принтері. Вікна від підлоги до стелі, балкон, блискуча паркетна підлога, абсолютно нова кухня з мармуровими стільницями й островом для готування. Я завжди мріяла про таку квартиру.
Я не готувала, але тільки тому, що в мене ніколи не було острівця. Я могла тільки уявити, який гарний вигляд матимуть мої доставки їжі — тобто, моя домашня їжа, — розкладена на цьому прекрасному гранітному просторі.
І хоча я не повинна була витрачати стільки грошей на доставку їжі, коли я намагалася заощадити, це було краще, ніж витрачати гроші на продукти, які зіпсувалися б через те, що я не знала, як їх правильно приготувати. Вірно?
— Чудово, чи не так? — Пем просяяла з ентузіазмом господині домашньої тварини, яка демонструє свого улюбленого пуделя у Вестмінстері.
Мені вдалося кивнути. Можливо, у мене також потекла слинка; я не була впевнена.
Потім Пем показала нам спальні, і в мене потекли слинки, бо в спальнях були гардеробні. Невеликі, але все ж таки. Гардеробні.
З горла Стелли вирвався придушений звук.
Будучи фешн-блогером, вона мала більше одягу та аксесуарів, ніж належить людині, і я вже могла побачити, як вона подумки сортує свій одяг за кольорами.
У списку речей, заради яких Стелла готова віддати свою ліву руку, гардеробна посідає третє місце, після співпраці з Delamonte, її улюбленим модним брендом, і тривалою поїздкою Італією, сповненою пастою, шопінгом і заходами сонця за вином.
Я не вигадувала. У неї був письмовий список, приколотий до коркової дошки в її спальні.
— Гарна квартира. — Я намагалася говорити якомога більш невимушено. — Скільки коштує оренда?
Пем сказала нам, і я ледь не подавилася слиною. Навіть Стелла здригнулася від цифри.
Сімдесят п'ять сотень доларів. На місяць. Без урахування комунальних послуг.
Це не орендна плата. Це грабіж серед білого дня.
— Ох, — слабо вимовила Стелла. — Ем, здається, наш друг згадав, що ми маємо право на спеціальну знижку. Скільки тоді коштує оренда?
Пем зігнула одну намальовану олівцем брову, її усмішка зів'яла.
— Це ціна оренди зі знижкою, люба. — Останнє слово прозвучало поблажливо, і Стелла знову здригнулася.
Я поклала свою руку на її в захисному жесті й сердито подивилася на Пем. Ким вона себе уявила? Вона не мала права дивитися на нас зверхньо. Те, що ми не були непристойно багаті, не означало, що ми були нижчими, ніж мешканці «Міражу».
— Вона вам не «люба», — холодно сказала я. — І як це законно — брати стільки за одну квартиру?
Ніздрі Пем роздувалися. Вона випросталася на весь зріст, її голос тремтів від обурення.
— Міс Емброуз, запевняю вас, усе, що ми робимо в «Міражі«», не суперечить законодавству. Якщо ціна виходить за рамки вашого бюджету, я можу запропонувати вам пошукати щось більш...
— Усе гаразд, Пем? — Рівний, глибокий голос прорізав повітря, як свіжозаточений ніж.
— Містер Гарпер. — Зарозумілий тон Пем зник із раптовістю згаслого полум'я свічки. На зміну йому прийшла напружена повага. — Я думала, ви в Нью-Йорку.
Я обернулася, бажаючи подивитися, хто так схвилював снобістського директора з лізингу, і повітря вирвалося з моїх легень одним сильним поривом.
Матір Божа!
Густе, хвилясте, темно-каштанове волосся. Вилиці, які могли висікти лід. Очі кольору віскі й широкі плечі, які обтягував його дорогий італійський костюм, немов зшитий для нього на замовлення, що, ймовірно, так і було. Усе в ньому кричало про багатство і владу, а його сексуальність була настільки сильною, що я практично відчувала її смак.
Я зустрічала свою частку симпатичних хлопців, але чоловік переді мною... вау.
— Мої спрЕйви в місті закінчилися раніше, ніж очікувалося. — Богоподібний чоловік усміхнувся мені. — Крістіан Гарпер. Власник «Міражу».
Гарпер. Чому це прізвище звучить так знайомо?
— Джулз Емброуз. Майбутній власник пентхауса в «Міражі», — пожартувала я.
Після того, як я стала партнером у Silver & Klein, тобто. Я стану. Стелла була ву-ву
9
з її кристалами і гороскопами, але в глибині душі я вірила в матеріалізацію, але тільки доти, доки я змішувала її зі здоровою дозою важкої роботи. Зрештою, це допомогло мені виїхати з Огайо і вступити на юридичний факультет Тейєра.
В очах Крістіана світилися веселощі.
— Приємно познайомитися, Джулз. Думаю, у майбутньому ти купиш у мене пентхаус.
Мої брови здивовано піднялися. Значить, він справді жив у «Міражі». Я очікувала, що він правитиме особняком у передмісті, але на другий погляд Крістіан Гарпер не був схожий на людину, яка живе в передмісті. Він наскрізь просякнутий міськими вібраціями.
Чорна кава. Дорогий годинник. Швидкі машини.
Крістіан повернувся до Стелли. Вираз його обличчя залишався спокійним, але щось спалахнуло в його очах, гаряче і яскраве настільки, що заглушило його колишні веселощі.
Він простягнув їй руку. Після недовгого коливання вона взяла її.
— Стелла.
— Стелла, — повторив він, м'яко й повільно, немов смакуючи склади. Він не зсунувся ні на дюйм, але інтенсивність його погляду була настільки сильною, що пульсувала в повітрі. Час немов сповільнився, і я подумала, чи не є це надздібністю багатих — маніпулювати реальністю, поки вона не підкориться їхній волі.
На щоках Стелли з'явився рожевий рум'янець. Вона відкрила рот, потім закрила його і кинула погляд униз, де його рука все ще стискала її руку.
Минула ще одна довга секунда, перш ніж Крістіан відпустив її руку і відступив назад з непередаваним виразом обличчя, закарбованим на його ідеальних рисах.
Механізм натиснув кнопку відтворення сцени, і час повернувся до нормального. Пем заворушилася, слабкі гудки машин десятьма поверхами нижче проникали крізь скляні вікна, і моє дихання вирвалося на видиху.
Погляд Крістіана затримався на нехарактерно настороженій Стеллі на частку секунди, перш ніж він знову переключив свою увагу на мене. Напруженість зникла, змінившись портретом легкої чарівності та гостинності.