Спотворена ненависть

— Вам подобається квартира? — запитав він.

— Вона гарна, але не по кишені, — зізналася я. — Ми вдячні вам за те, що ви організували нам перегляд. Дякую.

— Ну... — Пем прочистила горло. — Містере Гарпер, далі я можу сама. Напевно, у вас багато...

— Який у вас бюджет? — запитав Крістіан, повністю ігноруючи свого директора з лізингу.

Ми зі Стеллою обмінялися поглядами, перш ніж я відповіла.

— Двадцять п'ять сотень на місяць. Усього. — Мені було майже ніяково вимовляти це вголос. Це була жалюгідна частка від звичайної орендної плати.

Я очікувала, що Крістіан розсміється нам в обличчя і викине нас геть. Замість цього він провів великим пальцем по нижній губі, вираз його обличчя був задумливим.

Знову запанувала тиша, але цього разу вона була сповнена затаєним очікуванням — переважно моїм, хоча в очах Стелли теж світився проблиск надії.

Я намагалася придушити свої очікування. Він би нізащо не погодився на таку ціну. Крістіан був бізнесменом, а бізнесмени не...

— По руках, — сказав він.

Від шоку в Пем відкрився рот.

Мені було неприємно визнавати це, але моє обличчя, найімовірніше, збіглося з її.

— Перепрошую?

Є різниця між тим, щоб не дивитися в рот дарованому коню, і тим, щоб сумніватися в тому, що абсолютно божевільно. Звісно, Крістіан був другом Різа, а Різ був майбутнім членом королівської сім'ї, тож не завадило б бути в його доброму настрої, але ми не були сім'єю Різа чи кимось іншим. «Міраж» зазнає величезних фінансових втрат, якщо Крістіан здасть нам квартиру за такою низькою ціною.

А може, й ні. Я не знала. Не дарма я вивчала право, а не бізнес чи економіку.

— Двадцять п'ять сотень на місяць. По руках, — сказав Крістіан так невимушено, ніби купував каву в Старбакс. — Пем, підготуй папери.

На її скроні запульсувала жилка.

— Містере Гарпер, я думаю, нам потрібно обговорити...

Очі кольору віскі загострилися й впилися в неї.

Пем замовкла, хоча вираз її обличчя залишався обуреним.

— Я почекаю тут, — різка нотка промайнула в добродушному тоні Крістіана.

Ще одне попередження, тільки менш тонке.

— Звісно. — Пем натягнуто посміхнулася. — Скоро повернуся.

Я зачекала, поки вона піде, схрестила руки на грудях і звузила очі на Крістіана.

— У чому підступ?

Він поправив рукав свого костюма.

— Уточніть.

— Двадцять п'ять сотень на місяць ледь вистачає на оплату комунальних послуг, не кажучи вже про оренду. Я знаю, що ми друзі вашого друга й таке інше, але це не має фінансового сенсу.

Якщо щось здавалося занадто гарним, щоб бути правдою, то, найімовірніше, так воно й було. Має бути якийсь підступ.

Куточок рота Крістіана сіпнувся вгору.

— Якщо ви не встановите критий аквапарк і не підтримуватимете його в робочому стані двадцять чотири години на добу, я сумніваюся, що ваші комунальні послуги коштуватимуть так дорого щомісяця. І в цьому немає жодного підступу. Різ — мій старий друг, і я в боргу перед ним.

— Звідки ви його знаєте? — запитала Стелла.

Крістіан зробив паузу, на його обличчі знову промайнув нерозбірливий вираз, перш ніж він рівно відповів:

— Ми працювали разом.

Раптово мене осінило.

— «Гарпер Сек'юріті», — сказала я, назвавши елітну приватну охоронну фірму, у якій працював Різ, коли був охоронцем Бріджит. — Ви — генеральний директор.

— До ваших послуг, — протягнув він.

— Сподіваюся, що ні. — Будь-яка ситуація, у якій мені чи Стеллі знадобився б охоронець, не була б хорошою. — То що, справді немає жодного підступу?

— Ні. Моя єдина умова — ви маєте підписати контракт сьогодні. Я сумніваюся, що члени списку очікування «Міражу» будуть раді, що я дозволив вам пропустити чергу, і я не можу гарантувати, що ця пропозиція буде доступною, якщо ви зачекаєте до завтра або навіть до вечора.

Ми зі Стеллою знову обмінялися поглядами. Я ненавиджу квапити події, але це була квартира нашої мрії. А що, якщо Крістіан потім передумає? Я б ніколи не пробачила собі, що втратила таку можливість.

Пем повернулася з паперами, і її обличчя скривилося так, ніби вона щойно з'їла цілий лимон.

Дуже шкода. Якщо в неї були проблеми з тим, що відбувається, вона могла б звернутися до свого боса, хоча я сумнівалася, що вона це зробить. Крістіан не був схожий на людину, яка терпить непокору.

— Ось. — Вона практично впихнула папери мені в руку.

— Дякую, Пем. — Я обдарувала її люб'язною посмішкою. — Я так рада, що ми станемо вашими мешканцями. — Я зробила паузу, перш ніж продовжити. — Вибачте, я маю на увазі мешканцями Крістіана.

Її губи стиснулися ще сильніше, але їй вистачило розуму не відповідати.

За півгодини, після того як ми зі Стеллою ретельно вивчили кожен рядок договору оренди, шукаючи в ньому «червоні прапорці» на кшталт того, що орендарі мають щомісяця надавати сексуальні послуги власникові будівлі, щоб компенсувати свою сміховинно дешеву оренду, і не знайшовши жодного, ми поставили свої підписи на пунктирній лінії.

Пем розписалася після нас, і справу було зроблено.

Ми стали офіційними орендарями «Міражу», що набули чинності через п'ять тижнів.

Нереально.

— Я радий, що в нас усе вийшло, — напівпосмішка торкнулася губ Крістіана. — У мене зустріч, на яку я спізнююся, тож залишаю вас у надійних руках Пем. Упевнений, ми ще побачимося. — Він скользнув побіжним поглядом у бік Стелли, перш ніж піти.

Після того як його висока, худа постать зникла в коридорі, Пем видала різкий зітхання.

— Вітаю, — процідила вона крізь зуби. — Ви щойно за копійки отримали одну з найбажаніших квартир міста.

— Пані Удача завжди посміхалася мені. — Це була неправда, але варто було побачити, як у неї сіпнулося око.

Ми вийшли з квартири і мовчки спустилися на ліфті у вестибюль. Щойно ми спустилися на перший поверх, Пем кинула нам найскупіше у світі прощання, але мені було все одно.

— Ми зробили це! — Я почекала, поки ми зі Стеллою вийдемо з «Міражу», і кинулася до неї в імпровізовані обійми. Я більше не могла стримувати свою радість. Між орендою і LHAC, сьогодні був найкращий день. Крапка.

— Ми отримали квартиру нашої мрії! — зітхнула я, окрилена можливостями, що відкрилися.

Випивка пізно ввечері на даху. Ранкові запливи в басейні. Пірнання в купу одягу в моїй гардеробній, просто тому що я можу.

— Вщипни мене, — сказала я. — Здається, я сплю... ай!