Спотворена ненависть

— Дякую. Я ціную це. — Він глянув через моє плече. — Вибачте, що перериваю нашу бесіду, але моя наречена нарешті приїхала. — У його голосі не було захоплення. Чи був у житті цієї людини хоч хтось, хто йому подобався? — Будь ласка, насолоджуйтеся рештою вечірки. — Він кивнув нам і покрокував геть, його висока, м'язиста фігура виділялася в натовпі. Наприкінці залу красива азіатка спостерігала за його наближенням з наполовину нервовим, наполовину непокірним виразом обличчя. Його наречена, припустила я.

— Я б заплатила за те, щоб побачити, як хтось намагається обікрасти його, — сказала я. — Молодець.

Джош усміхнувся.

— Намагаюся. Звідки ти його знаєш? — Він звучав радше цікаво, ніж стурбовано.

— Ми зустрілися в будинку Крістіана, коли я попросила його допомогти мені з Максом. — Я помітила, що до нас наближається офіціант із тацею шампанського, і швидко похитала головою.

— Точно. Мені здається, чи всі багаті люди знають одне одного? — запитав він.

— Я б не здивувалася. Вони живуть у маленькому світі. — Я знову глянула на картину. На відміну від інших, на ній не було таблички з вигравіруваною назвою, художником і походженням. — То чи має цей настільки дорогоцінний витвір ім'я?

— Очевидно. Данте вже був знайомий з нею, коли купив її. — Джош знову взяв мене за руку, поки ми йшли до наступної картини. — Вона називається Магда.

58. ДЖОШ

У всій цій плутанині з картиною був один плюс: я продав її Данте за чортову купу грошей. Цього було недостатньо, щоб жити до пенсії, але цього було достатньо, щоб виплатити кредити за навчання в медичному коледжі, влаштовувати гарні побачення з Джулз і відкласти пристойну заначку на майбутнє.

Я був упевнений, що Данте занизив вартість мистецтва під час наших переговорів, але до біса. Я був просто щасливий позбутися цієї чортової штуки.

Я штовхнув двері в клініку, мої кроки були легшими, ніж за останні місяці. Я щойно закінчив дев'ятигодинну зміну, але в Джулз залишалося всього кілька тижнів у LHAC, і я хотів провести з нею якомога більше часу, перш ніж вона почне працювати в Silver & Klein.

Перше, на що я звернув увагу, коли увійшов всередину – це група людей, що скупчилася навколо столу Джулз, яка охала й ахала над чимось.

— Це робоче місце чи вечірка? — запитав я, підійшовши до них ззаду. — Що відбувається?

— Зараз обід, Джоше. — Еллі відкинула волосся на плече. — Ми заслужили на перерву. Правда, Марше?

Маршалл втупився на неї із зачарованим виразом обличчя.

— Абсолютно.

Бідний хлопець. Він був так закоханий у неї, що стрибнув би з мосту, якби вона попросила його про це.

З іншого боку, я відчував те ж саме по відношенню до Джулз, так що, хто б говорив.

— Гей, Руда. — Я ніжно поклав їй руку на плече і опирався бажанню поцілувати її.

Усі в клініці знали, що ми тепер зустрічаємося, але ми, як і раніше, трималися професійно, коли були на очах у колег. Жодних публічних проявів почуттів, хоча я не міг утриматися від того, щоб час від часу крадькома поцілувати її, коли ми залишалися наодинці.

— Привіт. — Вона посміхнулася мені, і це має бути, блядь, незаконно, як ця крихітна річ змусила мої груди здійматися.

— Привіт. — Я посміхнувся у відповідь.

Повітря між нами тремтіло від електрики, і я вже не вперше пошкодував, що ми не самі, а в оточенні півдюжини колег.

Усі навколо нас зітхали — одні мрійливо, інші з награним роздратуванням.

— Я знала, що ви будете гарною парою. — Барбс сяяла, її очі блищали від самовдоволення. — Ніхто мені не вірив.

Коли два тижні тому ми повідомили про наші стосунки, вона була в такому захваті, що спекла величезний чорничний пиріг і принесла його наступного дня. За її словами, це було зроблено на честь її першого любовного матчу в LHAC, хоча вона не була причетна до того, що ми зійшлися.

Хоча, саме вона підштовхнула мене до того, щоб я побачив Джулз на кухні в її перший робочий день тут, тож, можливо, вона й заслуговує на трохи похвали. Якби я дізнався про те, що Джулз працює тут в інший день, іншим способом, я, можливо, ніколи б не запропонував перемир'я, і ми б не були там, де ми зараз.

До того ж, Барбс була менш нестерпна, ніж Клара, яка, дізнавшись про це, обдарувала мене найбільшою у світі посмішкою «я ж тобі казала».

— У цих стосунках вся вага лежить на мені, — протягнув я, заробивши удар ліктем від Джулз.

Усмішка Барбс розширилася.

— Забавно, вона сказала те саме.

— Нічого дивного. — Я провів рукою по волоссю Джулз. — Бідолаха може помилятися.

— Поглянь у дзеркало, Чен. — Джулз фиркнула. — Це якщо воно ще не тріснуло від щоденного споглядання тебе.

Мій сміх приєднався до всіх інших.

— Тихіше Руда. Тихіше. — Я нахилився до неї через плече і подивився на її телефон. — На що ви всі втупилися, друзі?

— Вона показує нам фотографії з пропозиції своєї подруги. — Сиві кучері Барб тремтіли від збудження. — Подивіться на цю каблучку! Дивно, що бідна дівчина не впала від його розміру.

Я похитав головою, поки Джулз прокручувала у своєму телефоні фотографії пропозиції Алекса Ейві.

Алекс зробив офіційну пропозицію у вихідні. Цей виродок не міг зробити нічого наполовину, тому він полетів з Ейвою до Лондона на «спеціальну фотовиставку» і поставив питання в галереї, де вони помирилися.

Їхнє весілля було призначене на наступне літо, але підготовка вже йшла повним ходом, а подружками нареченої стали Джулз, Стелла і Бріджит. Ейва не могла вирішити, кого вона хоче бачити свідком, тому вирішила відмовитися від неї зовсім.

— А ось цю треба вставити в рамку і повісити. — Барбс нахилилася і постукала пальцем по екрану, коли Джулз дійшла до останньої фотографії.

На ній Алекс стояв на одному коліні, а Ейва закривала рот рукою. Її очі блищали від сліз. Усю галерею було знято й наново прикрашено для пропозиції — мерехтливі гірлянди з полароїдами, які зробила Ейва, стіл зі свічками й квітами в центрі кімнати, і пелюстки блакитних троянд, розкидані по підлозі. Сяйво від відкритої коробочки з каблучкою було сліпучим навіть у двомірному вигляді.

Це також була єдина фотографія Алекса, на якій він помітно нервував.

Я потер руки одна об одну. Бляха, не можу дочекатися, щоб при наступній зустрічі притиснути це до його голови. Нервовий Алекс, увічнений навічно.

Всесвіт любив мене.

Усі ще деякий час охали й ахали над фотографією, перш ніж нарешті розійшлися по своїх столах, а ми з Джулз увійшли в порожню кухню, щоб «випити ще кави».