Спотворена ненависть

Вона, мабуть, прийшла прямо з роботи, але замість нудного ділового костюма на ній була чудова біла лляна сукня і бірюзове намисто, яке підкреслювало її бронзову шкіру. Плюси роботи в журналі мод, я вважаю.

— Сильно сумніваюся в цьому. — Стелла прибрала з очей локон, що вибився. — Не можу повірити, що ти не сказала мені. Весь цей час ти зустрічалася з Джошем? Він — Таємничий Хлопець?

По моєму обличчю пробіг жар.

— Чи можна звинувачувати мене? Подивися на свою реакцію. Особисто я не думаю, що це так уже й важливо. — Ну і що з того, що ми з Джошем ненавиділи одне одного майже весь час, поки Стелла знала нас? Люди змінюються. — Я ж не зустрічаюся з Папою Римським.

— Те, що ти зустрічаєшся з Папою Римським, було б більш правдоподібно, — підтрунила Стелла.

— Забавно. Ви такі сміховинні. — Незважаючи на моє бурчання, мої щоки боліли від усмішки.

Попри все їхнє добродушне піддражнювання, мої друзі, здавалося, щиро раділи за мене — ну, після того, як Ейва оговталася від свого первісного шоку, — і тепер, коли ми з Джошем відкрили свої стосунки, з моїх плечей звалився величезний тягар.

У тому, щоб діяти потайки, був певний кайф, але я ненавиділа брехати своїм друзям.

— Ти хоча б ще не сказала Бріджит. — Я стукнула ногою об ногу Ейви під столом. Мені не потрібно було, щоб до мене чіплялися всі мої друзі одразу.

Її щоки порожевіли.

— Еее, щодо цього...

Як за командою, мій телефон загорівся від вхідного дзвінка FaceTime від якоїсь європейської королівської особи.

— Ейва.

— Ти не можеш очікувати, що я триматиму новини при собі. Я ніколи не буваю першою, хто отримує хорошу сенсацію. — Вона підняла руки. — Крім того, Брідж була в груповому чаті.

Я зітхнула, але оскільки було вже пізно класти новини назад у скриньку, я відповіла на дзвінок.

На екрані з'явилося обличчя Бріджит.

— Ти зустрічаєшся з Джошем Ченом? — запитала вона без передмов. — Що? Як? Чому?

— Здрастуйте, Ваша Величносте. І вам доброго вечора, — відповіла я. — Як поживаєте?

— Не треба мені тут, як поживаєте. — Бріджит насунула свою зелену матерчату пов'язку на голову. Мабуть, вона готувалася до сну, бо її обличчя було очищене від косметики, і я мигцем побачила її шовковий піжамний топ у нижній частині екрана. — Розкажи мені все. Не упускай жодної деталі. Я завжди пропускаю все найцікавіше тут, у Європі.

— Хіба в тебе немає королівських обов'язків або чогось подібного?

— Зараз північ, Джулз, а мої королівські обов'язки полягають у тому, щоб приструнити міністрів, які вперто поводяться як школярі. Будь ласка, дозволь мені трохи розважитися. — За кадром почулося чоловіче бурмотіння. Бріджит повернула голову, щоб прошепотіти щось у відповідь, але потім знову повернулася до мене обличчям. — Різ передає привіт.

Вона повернула камеру так, щоб я могла бачити Різа, який помахав мені рукою зі свого місця поруч із нею в ліжку. Його сірі очі світилися веселощами.

Я знову зітхнула, але переказала історію, починаючи з перемир'я в клініці. Коли я закінчила, Бріджит і Стелла втупилися на мене з відкритими ротами.

— Вау. Це... — Бріджит похитала головою. Я притулила телефон до скла, щоб ми всі могли її бачити. — Якимось чином ви з Джошем разом не маєте жодного сенсу і весь сенс у світі.

— Чи означає це, що ви перестали сперечатися? — з надією запитала Стелла.

— Ні. Ми сперечаємося ще більше, — весело сказала я. — Це призводить до чудового нена... — Ненависного сексу. Я різко обірвала фразу, коли очі Ейви розширилися від тривоги. — Ну, ти знаєш.

Стелла зморщила ніс.

— Я не знаю, і не хочу знати. Я ніколи не зможу дивитися на Джоша як раніше.

— Одного разу зможеш. — Стелла не часто ходила на побачення, але це було не через відсутність інтересу з боку хлопців — вона отримувала залицяльників щодня. Просто романтика не була пріоритетом. — Досить про мене. Що щодо тебе?

— Що щодо мене? — На її обличчі відбилася настороженість.

— Ти — остання жінка без пари. — Пустощі осяяли моє обличчя. — Хто буде тим хлопцем, який закрутить тобі голову?

— Коли знайдеш його, дай мені знати, — сухо відповіла вона. — А поки що я просто намагаюся пережити Аню.

Аня була її начальницею і головною редакторкою журналу D.C. Style.

Поки Стелла розповідала нам про свою останню фотосесію, у якій, вочевидь, брали участь похмільна супермодель, живий пітон і галон дитячої олії, знайома світлина привернула мою увагу до телевізора, який висів над барною стійкою.

Шок вирвав дихання з моїх легень. Русяве волосся, блакитні очі, заросла щетиною щелепа, неусміхнене обличчя.

Макс.

Гучність було вимкнено, але субтитри було ввімкнено, тож я могла прочитати, що сталося.

— ...тіло було знайдено в номері готелю в Балтіморі. Жертва, Макс Реннер, отримав множинні ножові поранення і помер на місці події. Реннер був нещодавно звільнений з в'язниці за крадіжку в особливо великих розмірах і, як вважають, причетний до злочинного угруповання з Огайо. Поліція підозрює, що за його вбивство відповідальні інші члени злочинного угруповання, а ФБР...

Макс був мертвий.

Стільки років, стільки душевного болю, а він був мертвий.

Думаю, його соратники нарешті наздогнали його.

Крім цівки полегшення, я не відчувала... нічого. Навіть виправдання після того, що він зробив на сходовій клітці.

Я справді залишила його в минулому.

Я повернула свою увагу до подруг якраз вчасно, щоб побачити, як зблідло обличчя Стелли, яка щось дивилася у своєму телефоні, доки Ейва і Бріджит базікали про майбутню дипломатичну поїздку Бріджит до Аргентини.

У моїх грудях проросло зерно занепокоєння.

— Усе гаразд? — Стелла рідко мала такий схвильований вигляд.

— Так. — Вона прибрала телефон у сумку і посміхнулася, але посмішка виглядала більш вимушеною, ніж зазвичай. — Дещо сталося на роботі, але я розберуся з цим пізніше.

— Тобі слід знайти роботу, де до тебе будуть краще ставитися, — м'яко сказала я. — Ти досить талановита. Ти навіть можеш вести свій блог повний робочий день.

Стелла заробляла купу грошей на спонсорстві брендів.

— Можливо одного разу.

Я зрозуміла натяк за її стриманою відповіддю і залишила це питання, хоча моє занепокоєння залишилося. Стелла тримала всі свої почуття і проблеми всередині себе. У довгостроковій перспективі це було нездорово, але зараз був не час розбиратися в цьому.