Спотворена ненависть

На мить настала приголомшена тиша, перш ніж з моїх вуст вирвався сміх.

— Бляха, Волков, не вбивай мене шоком перед весіллям. Ейва буде в сказі.

Губи Алекса зігнулися.

— Це неявне благословення?

— Не забігай наперед. — Я протверезів. — Ти маєш рацію. У нас дуже різні світогляди, і за ці роки ми трохи, ем, переживали не найкращі часи. Я все ще вважаю тебе мудаком у вісімдесяти відсотках випадків. Але ти... ти проводжав мою сестру додому щодня протягом року, як психопат Ромео. Ти завжди ставив її безпеку і добробут вище за свої, що для тебе говорить багато про що. — Я важко ковтнув. — Ейва моя єдина сестра. Моя єдина справжня сім'я. Я завжди дбав про неї, коли вона росла, і не довіряю її нікому. Але я довіряю її тобі.

Якщо я в чомусь і був упевнений, так це в тому, що Алекс покладе своє життя за неї. Може, для всіх інших він і сволота, але я завжди міг довірити йому турботу про Ейву.

Я поплескав його по спині, коли тіснота в моїх грудях посилилася.

— Так що так, у тебе є мій клятий дозвіл. Тільки не вбий її каблучкою, бо це лайно яскраве, як чорт.

В очах Алекса з'явився підозрілий блиск, але потім він моргнув, і блиск зник. Він видав смішок, схожий на полегшення.

— З нею все буде добре. Вона сильніша за тебе.

— Це правда. — Попри її сонячний оптимізм і те, що дехто назвав би наївністю, Ейва завжди була бійцем. Я похитав головою у своїй невірі. — Не можу повірити, що я назавжди застрягну з тобою як зять.

Я не сумнівався, що Ейва скаже «так», але те, що Алекс Волков буде моїм зятем... Господи, допоможи мені.

— Пощастило тобі. — Невелика посмішка залишилася на губах Алекса, але його очі знову стали серйозними. — До речі, у мене також є пропозиція для тебе.

— Алекс. — Я схопився за груди. — Ейві не сподобається, якщо ти зробиш пропозицію і мені. Подвійне подружжя незаконне у Вашингтоні.

— Смішно. — Він підійшов до бару і налив дві склянки віскі, одну з яких простягнув мені. — Якщо Ейва скаже «так»...

— Вона скаже «так».

Нехарактерний натяк на нервозність промайнув в очах Алекса, перш ніж зникнути під холодним зеленим льодом.

— Коли вона скаже «так», мені знадобиться боярин. — Він провів великим пальцем по своєму келиху, його напружені плечі суперечили його невимушеному тону. — Оскільки ти мій найкращий друг і один із небагатьох людей, поруч із якими я можу перебувати понад п'ять хвилин, вважай, що це моє офіційне прохання до тебе.

Ах, чорт. Емоції знову ринули в мої груди й наповнили їх, поки не утворили клубок у горлі.

До нашої сварки Алекс був поруч зі мною під час кожної гри, кожної кризи і кожної надзвичайної ситуації. Він був єдиною людиною поза моєю сім'єю, якій я довіряв, і я був єдиним, кому він вимовляв більше десятка слів за раз.

Ми були найкращими друзями, але він ніколи не називав мене так, принаймні в моїй присутності. Сьогодні був перший раз.

— Залежить від обставин. — Мій голос прозвучав кострубато, перш ніж я прочистив горло. Цей виродок не змусить мене плакати. Не сьогодні, Сатано. — По-перше, чи маю я повне право планувати твій парубочий вечір так, як я вважатиму за потрібне? По-друге, чи отримую я довічні місця в ложі на будь-який спортивний матч, який захочу? По-третє, чи можу я покататися на твоєму Астоні?

Алекс видав таке втомлене зітхання, що я наполовину очікував, що він завалиться під його вагою.

— У межах розумного, та й ні.

Півтора з трьох. Непогано. Я не очікував, що він погодиться на Астон. Він нікому не дозволяв водити свою дорогоцінну машину.

— Я згоден. — Я підняв свій келих. — Ти знайшов собі шафера.

— Я в захваті.

— Не можу дочекатися нашої вечірки у Вегасі, — сказав я, ігноруючи його суху відповідь. — Взагалі-то, чорт, давай піднімемо рівень. Ти мільярдер із літери «м», як ти завжди мені нагадуєш. Поїдемо в Макао. Ні, в Монако. Ні, на Ібі...

— Ти забігаєш наперед. Я ще не зробив пропозицію.

— Але ти зробиш, і краще бути готовим. — Моя усмішка потьмяніла, побачивши стиснуту щелепу Алекса. — Вона скаже «так», — повторив я більш м'яким голосом. — Не хвилюйся.

У його очах промайнув ще один натяк на нервозність.

— Я не хвилююся. — Він знову провів великим пальцем по своїй склянці з віскі, поки напруга не спала з його плечей. — Але ніякої Ібіци. Я не виношу острівні вечірки.

— Домовилися. — У будь-якому разі, Монако звучить веселіше. — За епічну пропозицію і ще більш епічний парубочий вечір.

Я знову підняв свій келих. Алекс стукнув своїм по моєму, і я зачекав, поки ми обидва осушимо свої напої, щоб додати:

— Знаєш, я був би твоїм боярином навіть без місць у ложі.

Лід у його очах тріснув, оголивши шматочок м'якості.

— Знаю.

Минуло кілька секунд, перш ніж ми одночасно кашлянули й ніяково розсміялися. Алекс може закам'яніти, якщо ми надто багато говоритимемо про сентиментальність моменту, а я не хотів, щоб моя сестра виходила заміж за буквальну статую.

— Тепер, коли ми вирішили це питання... — Я обійняв його за плечі й скерував до дивана. — Давай поговоримо про те, як ми зробимо парубочий вечір, який ти ніколи не забудеш. Я думаю про тигрів, татуювання...

— Ні.

Я відмахнувся від дзижчання.

— Взагалі, як ти ставишся до дайвінгу в клітці з акулами? Ми можемо злітати в Південну Африку на вихідні...

Алекс із досадою провів рукою по обличчю, поки я тараторив ідеї і намагався стримати усмішку.

Я дратую його до усрачки, а він прикидається роздратованим?

Усе було як у старі часи, тільки краще, бо цього разу між нами не було ні брехні, ні секретів.

У кожної великої дружби є глави.

Це було початком нашої нової.

56. ДЖУЛЗ

— Я тут! Я тут! — Стелла вскочила у двері, її волосся розлетілося навколо неї темною хмарою. — Що я пропустила?

Я пригвоздила брюнетку навпроти себе обуреним поглядом.

— Ейва.

— Я не винна. — Її очі іскрилися сміхом. — Стелла запитала, що ми робимо, я розповіла їй, і... ну, я могла проговоритися.

Ми випивали в барі поруч з її квартирою протягом двох годин, під час яких вона розпитувала мене про мої почуття до Джоша, наші стосунки і плани на майбутнє. Думаю, вона здебільшого жартувала, але це не завадило мені спітніти, наче я щойно закінчила Нью-Йоркський марафон.

— Нічого, крім допиту, гідного ЦРУ. — Я допила залишки журавлинної горілки, поки Стелла опускалася на сидіння поруч зі мною.