Спотворена ненависть

— Знаю. — Я міцніше стиснув Ейву і поцілував її в маківку. — Дякую, сестричко.

Попри те, що іноді ми до чортиків дратували одне одного, мені пощастило, що вона була моєю сестрою. До того, як я зустрів Алекса, вона була моєю слухачкою у всіх проблемах, і навпаки. Тепер, коли ми виросли і в нас своє життя, ми не так часто ділилися чимось одне з одним, але не було й дня, щоб ми не прикривали одне одного.

55. ДЖОШ

Після того, як ми повернулися у вітальню, Ейва відвела Джулз, щоб, як я припускав, провести розмову, схожу на ту, що була у нас, за вирахуванням теми про братів і сестер. Однак замість того, щоб залишитися у квартирі, вони вирушили до найближчого бару, щоб Ейва могла, цитую: «спробувати забути, що вона коли-небудь чула фразу «трахаюся з твоїм братом»».

Особисто я думаю, що вони пішли з квартири, щоб таємно планувати, як у майбутньому озброїтися проти мене – я знаю, як вони діють– але я відчув таке полегшення від того, що Ейва прийняла наші з Джулз стосунки, що мені було все одно.

Коли дівчата пішли, я приєднався до Алекса біля вікна, де він стояв із задумливим виразом обличчя.

— Я здивований, що ти не пішов із ними. — Я підійшов до нього і подивився вниз на місто, що розкинулося перед нами. Захід сонця перетворив небо на палітру м'яких рожевих і фіолетових відтінків, а в морі будівель мерехтіли вогні, аж доки вони не стали схожі на килим із крихітних дорогоцінних каменів. — Ти зазвичай приклеєний до Ейви.

Алекс був параноїком у питаннях безпеки Ейви відтоді, як дядько викрав її; він навіть найняв для неї охоронця, доки вона не почала дратуватися від постійної тіні. Вони сильно посварилися через це, поки Алекс не поступився і не скоротив число захисту.

— Ми над цим працюємо. — У його голосі пролунав натяк на невдоволення. — Вона каже, що я занадто параноїдальний.

— Ти і є параноїк. І це я кажу як її брат, людина, яка дуже зацікавлена в її благополуччі.

Він видав невеликий звук роздратування, але залишив цю тему без уваги.

— Є ще одна причина, через яку я залишився. Мені потрібно... я хочу тобі дещо сказати.

Мої брови піднялися від його нехарактерної запинки.

— Окей. Аби це не було черговою сповіддю про семирічну брехню, тому що, клянуся Богом...

— І хто тепер параноїк? — Алекс провів рукою по щелепі, насупивши брови.

Що довше він вагався, то сильніше розпалювалася моя цікавість. Алекс рідко підбирав слова. За винятком Ейви, йому було наплювати на всіх, щоб турбуватися про те, як сприймуть його висловлювання.

— У мене ніколи не було сім'ї, — нарешті сказав він. — Як ти знаєш, моїх батьків і сестру вбили, коли я був дитиною, а мій дядько був психопатом.

Тільки Алекс міг повідомити такі жорстокі факти з такою непохитною чесністю.

— У дитинстві в мене теж було не так багато друзів, і це було нормально. Мені не подобається більшість людей, яких я зустрічаю. У мене був свій бізнес і побічні проєкти, і цього було достатньо. — Його горло перехопило від важкого ковтання. — Потім я зустрів тебе й Ейву. Спочатку ви обидва дратували мене своєю наполегливістю в дотриманні світських пристойностей і рішучістю бачити в людях найкраще, хоч би яким безглуздим не було це прагнення.

Я фиркнув, але дивне хвилювання охопило мої груди.

— Але... — Алекс знову завагався. — Ви також бачили найкраще в мені. Ви єдині, хто бачив у мені щось більше, ніж банківський рахунок, статус чи ділові зв'язки. У нас можуть бути різні погляди на життя і підхід до речей, але ти й Ейва... — Його голос пом'якшився. — Ви — найближче, що в мене є з родини.

О, чорт. Якщо я розплачуся через те, що сказав Алекс, він ніколи не дасть мені цього забути.

Але я знав, як важко йому було визнати це. Алекс був сентиментальний, як дикобраз, але за всіх своїх недоліків він був хорошим другом, єдиним способом, який він знав — вірним, беззаперечним і готовим спалити весь світ заради коханих людей.

— Чорт, чувак, ти мав попередити мене, що збираєшся стати таким сентиментальним і засранцем. Я б захопив побільше серветок.

Слова прозвучали більш здавлено, ніж мені хотілося б.

Невелика усмішка прикрасила його губи.

— Це факти, а не сентиментальність. На цій ноті... — Він потягнувся в кишеню і дістав маленьку оксамитову коробочку. — Я б хотів офіційно оформити наші з Ейвою стосунки.

Мої вуха обманювали мене, чи я справді відчув легку нервозність?

Я тупо втупився на Алекса. Частина мене розуміла, на що він натякає, але мій загальмований мозок не міг вчасно вловити суть сказаного.

— Оформити які стосунки?

— Сімейні. — Він із тріском відкрив коробку і мало не засліпив мене.

Ні хріна собі.

Каблучка, що лежала на оксамитовій подушечці, за розміром не поступалася ковзанці «Волман Рінк». Я не надто розбирався в діамантах, але знав, що ця каблучка має коштувати не менше п'ятизначної суми.

У згасаючому світлі пізнього вечора він сяяв, як упала зірка. Дрібніші діаманти усіяли його платинову смугу і розсипалися по кімнаті райдужними призмами, а срібні літери, вигравірувані з обох боків подушечки каблучки, свідчили «Гаррі Вінстон».

— Я хотів сказати тобі, перш ніж зробити пропозицію. — Алекс закрив коробочку, рятуючи мою сітківку від випалювання. — Ти знаєш, як я ставлюся до Ейви, тому я не втомлюватиму тебе перерахуванням фактів. Я також зневажаю застарілу традицію питати дозволу на шлюб. І все ж, я знаю, як сильно вона цінує твою думку. Я теж, і хоча мені не потрібен твій дозвіл... — Він важко ковтнув. — Я б дуже хотів отримати його.

Після його слів настала тиша.

Алекс. Робить пропозицію Ейві. Значить, він буде моїм зятем.

Незв'язні, але пов'язані між собою думки пронеслися в моїй голові. Чорт візьми. Я знав, що Алекс і моя сестра — це фінал з того дня, коли дізнався, що він відмовився від своєї компанії заради неї. Він повернув її після того, як вона його пробачила, але для того, щоб він навіть подумав зробити щось настільки радикальне, він мав бути сильно закоханий.

І все ж я ніколи не міг уявити, що пропозиція надійде так рано, або що він запитає мого дозволу.

Алекс ніколи ні в кого не питав дозволу.

— Я не хотів робити пропозицію, поки ми з тобою... не розберемося з деякими нашими проблемами. — Алекс пильно спостерігав за мною, його риси обличчя були напружені. — Не хотів ставити вас обох у незручне становище.

Я, нарешті, знайшов слова в колодязі емоцій у моїх грудях.

— Моя сестра впливає на тебе. Ти справді говориш по-людськи.

— Я добре імітую.