Спотворена ненависть

51. ДЖУЛЗ

Моє перебування в лікарні було суцільною низкою аналізів і обстежень. У мене був поріз на голові, кілька неприємних синців, вивих плеча і легкий струс мозку, але в іншому мені дуже пощастило. Могло бути набагато гірше.

Незважаючи на струс мозку, я вирішила закінчити іспит наступного дня. Я просто хотіла покінчити з цим. До того ж, це був іспит із варіантами відповідей; якщо стане гірше, я могла б вибрати навмання і молитися про краще.

Я здала свій тест і відповіла на посмішку адміністратора своєю втомленою посмішкою.

Справу зроблено. Тепер результати не залежали від мене.

Я не дізнаюся, здала я тест чи ні, до жовтня, тож можна відсвяткувати це, проспавши наступні сімдесят дві години.

Втома скувала мої кінцівки, коли я вийшла з екзаменаційного класу, але тепер, коли тест закінчився, я не могла перестати відтворювати в голові вчорашній візит до лікарні.

Зрозуміло, я знала, що Джош працює у відділенні невідкладної допомоги, але чомусь не очікувала його побачити.

Серце стиснулося при згадці про його холодний, клінічний огляд. Я не думала, що він кинеться до мене і пробачить мене тільки тому, що я була поранена, але я очікувала трохи більше... тепла? Співчуття? Натомість він поводився зі мною, як із черговою пацієнткою, яку він особисто не знає.

Ввічливий і компетентний, але емоційно відсторонений.

Не думай про це. Не зараз.

Зацикленість на своїх думках — ось що зіпсувало мені вчорашній день; якби я не була такою розсіяною, Макс не зміг би мене застати зненацька.

Холодний піт виступив на шкірі. Я не думала, що він виявиться настільки дурний, щоб повернутися другий день поспіль, але зневірені люди роблять відчайдушні вчинки. Я уявила, що його «друзі» були незадоволені тим, що він загубив картину, і він хотів помститися за те, що сталося в готелі.

Я недооцінила його здатність до фізичного насильства.

Утім, якщо в моєму житті і була якась повторювана тема, то це те, що люди ніколи не були тими, за кого я їх приймала.

Я прискорила крок, щоб встигнути втиснутися в ліфт до того, як закриються двері. Він був набитий битком і слабо пахнув тунцем, і запахом тіла, але це все одно було краще, ніж іти на сходову клітку. Ні за які гроші, я не наважуся знову спуститися сходами.

Я закріпила сумку вище на плечі, втішаючись тим, що в ній лежить перцевий балончик і електрошокер. Я позичила їх у Стелли, яка тримала їх під рукою після свого короткого, але страшного епізоду з переслідувачем минулого року.

Будучи відомою впливовою людиною, вона мала справу зі своєю часткою відморозків, але цей хлопець перейшов усі межі. Він надсилав їй огидні листи з докладним описом того, що він хоче з нею зробити, і надсилав фотографії її в місті, що так налякало її, що вона звернулася в поліцію. Вони нічим не допомогли, але, на щастя, через кілька тижнів переслідувач перестав виходити на зв'язок, і відтоді вона нічого про нього не чула.

Я була єдиною людиною, яка знала про це, оскільки ми жили разом. Якби Стелла не була стурбована його появою в нашому домі, вона б навіть не сказала мені про це. У неї була погана звичка тримати всі свої проблеми при собі.

Двері ліфта відчинилися.

Слава Богу.

Мені подобався тунець; мені не подобався його запах, змішаний із запахом тіла і півдюжиною різних парфумів.

Я пройшла через хол, прагнучи повернутися додому і з'їсти ще одну порцію морозива. За останній тиждень я надихалася такою кількістю Ben & Jerry's, що здивувалася, як це мене ще не роздмухало, і я втискаюся у свій одяг.

Я вже майже дійшла до виходу, коли два слова зупинили мене на моєму шляху.

— Гей, Руда.

Мій пульс почастішав при звуці цього прізвиська, цим голосом, тут...

Ні. Цього не може бути.

Мій розум знову розігрував мене. Джош ніяк не міг бути тут після того, як він обійшовся зі мною вчора.

У горлі заплутався клубок емоцій.

Кілька людей пройшли повз мене і кинули дивні погляди. Я була прикута до свого місця на мармуровій підлозі, і мені хотілося рухатися. Дуже хотілося. Але моє тіло відмовлялося підкорятися, і все, що я могла робити– це дивитись на вихід, водночас палко бажаючи досягти його і радіючи можливості назавжди залишитися у своїй бульбашці ілюзій.

А що, як це був він? Що, якщо він був тут? Що, як...

Тінь промайнула на залитій сонцем підлозі, перш ніж переді мною виникло тіло і загородило вихід.

Я повільно підняла очі, окинула поглядом обтягнуті футболкою груди, широкі плечі й напружену щелепу, перш ніж зустрітися з очима Джоша.

Моє серце заскиглило, як поранена тварина, яка жадає розради від єдиної людини, здатної її дати.

— Не був упевнений, що ти почула мене. — Він засунув руки в кишені. Його брови були насунуті на стурбовані очі, але на губах грала невпевнена усмішка. — Як пройшов тест?

— Я, е-е... нормально. — Я не могла усвідомити, що відбувається. Це було занадто сюрреалістично.

Джош цілком міг бути зовсім іншою людиною, ніж учора, і я говорю не тільки про зміну його ставлення до справи. Зник охайний лікар; на його місці був хтось більш похмурий, який втратив смак до життя. Щетина вкривала його щоки і щелепу, шкіра набула блідого відтінку, а волосся виглядало так, ніби він тисячу разів проводив по ньому пальцями. Жалість наповнила його очі і змусила мій шлунок впасти з обриву.

Він міг шкодувати тільки про одне, і...

Не починай.

Я прикусила внутрішній бік щоки, поки в роті не з'явився мідний присмак. Я не хотіла тішити себе надіями, щоб він знову зруйнував їх.

— Ми можемо піти кудись поговорити? — Джош відійшов убік, щоб пропустити людину. — Я повинен... — Він забарився, його горло стиснулося від важкого ковтання. — Я повинен тобі дещо сказати.

— Ти можеш сказати мені тут. — Я непомітно витерла долоні об боки стегон. Моя сорочка прилипла до шкіри, незважаючи на крижані струмені кондиціонера, і моя шкіра з кожною секундою ставала то гарячою, то холодною.

— Окей. — Замість того щоб сперечатися, Джош нахилив підборіддя в бік бічного коридору. — Давай хоча б підемо з дороги, поки хто-небудь не збив нас. Адвокати — агресивні люди, а адвокати-початківці — тим більше.

З'явилася тінь його ямочки.

Побачивши це, я розтеклася в калюжку. Із трьох речей, яких мені найбільше не вистачало, його ямочка була на другому місці, після його поцілунків і до його грайливих образ.

Але в той час, як усередині мене вирували емоції, зовні я залишалася спокійною. Я не могла викликати посмішку.

Ямочка Джоша зникла, і він знову важко ковтнув.