Спотворена ненависть

Я подумки додав втрату усвідомлення часу до довгого списку лайна, про яке мені потрібно було турбуватися.

— Я божеволію. — Я заплющив очі і притиснув кулак до чола. — Що, блядь, зі мною відбувається?

Я почувався як пасажир, який не знав, що його поїзд зійшов з рейок, поки не визирнув у вікно і не побачив, що земля мчить назустріч.

В один момент я прожив чарівне життя — популярний і успішний, з прекрасною сім'єю і чудовими друзями. Наступної хвилини все це спалахнуло, доки не залишився тільки попіл.

— Якщо це через Макса, то не засмучуйся. Він — шматок лайна, і заслужив на це. Але він виживе. — Алекс ковзнув поглядом у мій бік. — Ти так і не відповів на моє запитання. Почуваєшся краще?

Мені було неприємно визнавати це, але...

— Так.

Темна хмара, що переслідувала мене протягом двох років, усе ще була присутня, але вона була легшою. Більш керованою.

— Гаразд. А тепер поясни мені Джулз.

— Господи Ісусе. — Я розплющив очі й уставився на Алекса. Напруга, що відновилася, блискавкою пробігла по моєму хребту і перетворила мої м'язи на камінь. — Нічого пояснювати, але якщо тобі цікаво, то вона п'ять футів шість дюймів, руде волосся, карі очі...

— Ти ледь не забив людину до смерті, тому що він заподіяв їй біль, — сказав Алекс. — Не ображай мене, прикидаючись, що вона нічого для тебе не означає.

Я вщипнув себе за перенісся, уже не вперше шкодуючи про своє вісімнадцятирічне рішення потоваришувати з людиною, яка сидить поруч зі мною.

Проте, після того, як я так довго приховував свої стосунки — колишні стосунки — з Джулз, було б непогано поговорити про це з ким-небудь... Навіть якщо в цього «когось» емоційний діапазон як у чайної ложки.

— Обіцяєш не говорити Ейві? — Я ще не був готовий до цієї розмови.

— Я обіцяю не піднімати цю тему, але якщо вона запитає мене про це безпосередньо, я скажу їй правду.— Алекс знизав плечима. — Вибач.

Я ніколи в житті не чув, щоб хтось звучав менш жалюгідно. Але ймовірність того, що Ейва запитає про мене і Джулз, була невелика; вона все ще думала, що ми ненавидимо одне одного.

Після тривалого роздуму я пояснив Алексу всю сагу, починаючи з нашого з Джулз перемир'я в клініці і закінчуючи її візитом до невідкладної допомоги.

Коли я закінчив, тиск у грудях вщух, і Алекс втупився на мене з нехарактерним блиском невіри в очах.

— Що?

— Дев'яносто дев'ять відсотків людей у цьому світі – ідіоти, — відповів він. — І я з жалем повідомляю тобі, що ти один із них.

Мої брови зійшлися разом.

— Я переконаний, що насправді ти не хочеш знову стати моїм другом.

Де цілування дупи? Лестощі? Він кинув свою компанію і полетів у клятий Лондон заради Ейви, а я не зміг домогтися навіть співчуття, це відстій, чувак? Поговоримо про те, як отримати короткий кінець палиці.

— Я надішлю тобі квіти пізніше, якщо ти так засмутився, — сухо сказав Алекс. — Але спочатку послухай себе. Ти закоханий у Джулз, з Бог знає якої причини, і ти засмучений, що вона збрехала після того, як розповіла тобі правду?

Мої плечі напружилися.

— Я не закоханий у неї.

— Ти мало не вбив когось заради неї.

— І що? Ти щодня когось ледь не вбиваєш. У цьому немає нічого особливого.

— Не намагайся змінити тему. У тебе це погано виходить. — Алекс струсив ворсинки зі своїх штанів. — Ти кажеш, що я не хочу знову стати твоїм другом? Тоді я дам тобі те, чого ти, за твоїми словами, так сильно хочеш. Правду.

— Яку саме?

— Що ти впертий виродок, який занадто сліпий, щоб бачити те, що прямо перед тобою.

Моя напруга переросла в мігрень.

— Я передумав. Я не хочу правду.

Алекс продовжував, ніби я нічого не говорив.

— Можливо, Джулз і збрехала тобі, але вона також охоче розповіла тобі правду. Якби вона тримала рот на замку, ти, ймовірно, ніколи б не дізнався, що вона зробила. Єдина причина, чому хтось може зробити таке спонтанне зізнання – це бажання почати все з чистого аркуша, і єдина причина, з якої він хоче почати все з чистого аркуша, коли стосунки вже йдуть добре – це те, що він щось усвідомив.

« —Забирайся.

—Я люблю...

—Не смій говорити це. Я сказав, забирайся, Джулз. Забирайся до бісової матері».

Моє серце вдарялося об грудну клітку і з кожним болючим поштовхом пробивало її.

— Мені не потрібно говорити тобі, що таке усвідомлення, — сказав Алекс. — Ти досить розумний, щоб зрозуміти це. Але, за твоїми словами, вона не сказала тобі раніше, бо боялася твоєї реакції. Вона не думала, що ти приймеш її сторону. А тепер скажи мені. Як ти відреагував, коли вона нарешті розповіла тобі?

Кисень у кімнаті потоншав.

Забудьте про біль. Кожен вдих був просто-таки болісним.

— Я не великий шанувальник Джулз, але ти мій найкращий друг. Я хочу, щоб ти був щасливий... — Обличчя Алекса трохи пом'якшилося, але це не притупило суворість його слів. — Ти не можеш бути щасливим, якщо зариваєш голову в пісок і думаєш, що можеш просто піти й забути її. Послухай того, хто намагався зробити те саме з тим, кого я люблю. Ти будеш нещасний, поки не вирішиш цю ситуацію.

Я ніколи не чув, щоб Алекс вимовляв стільки слів за такий короткий час. Я був би приголомшений ще більше, якби не був зайнятий їхнім уявним відтворенням.

«Вона не сказала тобі раніше, бо боялася твоєї реакції. А тепер скажи мені. Як ти відреагував?»

Я відкинув голову назад і знову заплющив очі.

— Ох, блядь.

Що, чорт візьми, я накоїв?