Спотворена ненависть

50. ДЖОШ

Найчудовіше, коли в тебе є морально сумнівний найкращий друг, це те, що він не ставить запитань, коли ти робиш морально сумнівні речі.

Алекс не питав, чому я хочу вистежити Макса; він просто зробив це. Це зайняло в нього менше години, тому що, за його словами, Макс залишив слід із цифрових крихт, настільки очевидний, що по ньому міг би пройти сліпий Луддіт.

Коли ми знайшли його, який поглинав напої в дешевому барі, як алкоголік Дайсон, Макс був напідпитку, і знадобилася тільки обіцянка ще більше випивки, наркотиків і дівчат, щоб заманити його до нас.

Я надав Алексу вести розмову і сів в окрему машину на випадок, якщо Макс мене впізнає, але він був настільки п'яний, що не помітив нічого поганого, поки ми не в'їхали в тихий, усамітнений будинок на околиці міста.

На той час було вже надто пізно.

— Мабуть, він дуже розлютив тебе. — Алекс розглядав зв'язаного Макса так, як учений розглядає під мікроскопом особливо цікавий екземпляр. — Це на тебе не схоже.

Я стиснув руки в кулаки.

Макс сидів прив'язаний до стільця в центрі підвалу, його рот був заклеєний скотчем, а тіло звивалося в марній боротьбі з путами. Його алкогольний серпанок розсіявся, і я побачив сувору реальність його становища, відображену в його очах.

Чудово.

Я хотів, щоб він відчув кожну секунду цього.

— По-іншому тут ніяк. — Лють, яку я придушував під час своєї робочої зміни, повернулася, заглушивши всі мої сумніви.

Я був лікарем, а не бійцем. Я присягнувся не завдавати шкоди. Але Джош, який дав цю обіцянку, відрізнявся від того, який перебуває в цій кімнаті. Навіть спогади про нього були неясними, похованими під вагою подій минулого тижня.

Я підійшов до Макса і зірвав скотч з його рота. Я не турбувався про те, що нас хто-небудь почує. Будинок був таємним міським притулком Алекса, місцем, куди він ішов, коли йому потрібно було побути на самоті, але не було часу на більш тривалу поїздку, і він був досить звукоізольований і захищений, щоб Пентагон плакав від заздрості.

— Ти впізнаєш мене.— Це було не запитання.

Те, що Макс знав про мою особистість, було очевидно з того, як стиснувся його рот, а в очах палахкотіло полум'я панічного обурення.

— Джулз розповіла мені, що ти зробив. Огайо, картина, шантаж, усе. — Я нахилився, поки ми не опинилися на рівні очей. — Ти повинен був виїхати з міста, коли в тебе була можливість. Залишатися тут було дурним вчинком. А зіштовхнути Джулз зі сходів ще дурнішим.

Краєм ока я помітив, як Алекс вигнув брову. В іншому він ніяк не відреагував на нову інформацію або згадку про Джулз.

— Вона заслужила на це. — Макс не став заперечувати моє звинувачення, як я очікував. Мабуть, він знав, що це не принесе йому нічого доброго. — Люди, які хотіли картину, зляться, що я її втратив. Вони жадають крові. — По його лобі стікала цівка поту. — Вона наїбала мене і думала, що зможе піти без наслідків. Після всього, що я зробив для неї в молодості. У неї не було ні роботи, ні дому, і я забрав її до себе. Думаєш, я хочу залишитися в цьому клятому місті? Я не можу повернутися в Огайо, не без картини. Вона заслужила на це!

Його голос підвищувався з кожним словом, поки слина не полетіла з його рота. Його кисле, з відтінком віскі дихання затуманило повітря між нами і змусило мій шлунок скрутитися від відрази.

— Це схоже на особисту проблему. Ти зв'язуєшся не з тими людьми і розплачуєшся за наслідки. Єдине, що мене хвилює... — Я схопив його за плече і впився пальцями в больові точки, поки він не пискнув від болю. — ...це те, що ти заподіяв їй біль. Це була велика помилка, Максе.

— Здивований, що ти все ще на її боці після того, що вона зробила, — пихтів Макс. Злість змішалася з образою в його очах. — Вона більше нашкодила, ніж допомогла, повернувши тобі цю картину. Мої друзі прийдуть за тобою слідом, а вони не такі милі, як я.

Я не був чортовим ідіотом. Я вже вжив заходів, щоб зменшити цю ймовірність, але Максу не обов'язково було це знати.

— Я не збирався її вбивати. Просто хотів налякати її. Трохи відметелити, налякати, щоб вона знову допомогла мені. — Очі Макса метушилися кімнатою, шукаючи допомоги, якої не було. — Це несправедливо, що їй весь час сходить з рук те, що вона зробила. Я потрапив до в'язниці за те, що ми обидва зробили, тоді як вона ходила в крутий коледж і заводила багатеньких друзів. Це несправедливо. Вона винна мені!

Він був схожий на примхливу дитину, яка закатує істерику.

— Вона потрапила в це життя тільки завдяки тобі. — Я сильніше стиснув його плече. — Не поводься так, ніби ти невинний мученик.

— Захищаєш її навіть після того, як вона збрехала й обікрала тебе? — Макс скривив губи, його бажання підколоти переважило будь-яке почуття самозбереження. — У чому справа? У кицьці? Я пам'ятаю, що вона була доволі гарна, особливо першого разу, коли залила кров'ю весь мій член. Ніщо не зрівняється з проникненням у незайману. Але вона, ймовірно, зносилася...

Його речення обірвалося здавленим криком, коли я вдарив його кулаком в обличчя.

Лють затьмарила краї мого зору. Світ звузився, поки єдине, на чому я міг зосередитися, була моя люта, всепоглинаюча потреба заподіяти людині переді мною якомога більше болю.

Але я хотів, щоб це був чесний бій. Так я зможу дати волю почуттям без жодної провини.

Я простягнув руку. Алекс вклав ніж у мою розкриту долоню, і я перерізав мотузки, що зв'язували Макса.

Він схопився зі стільця, але не встиг зробити й двох кроків, як я знову схопив його за комір і вдарив.

Задовільний хрускіт кістки розірвав повітря, за ним послідувало виття болю.

Макс затиснув зламаний ніс однією рукою, а іншою замахнувся на мене. Я ухилився від його незграбної спроби без особливих зусиль і почув ще один хрускіт, коли мій кулак зіткнувся з його щелепою.

Моя кров співала від захвату, коли буря всередині мене нарешті знайшла своє звільнення. Кожен удар, кожна кров, що бризкала на обличчя, послаблювали тиск у моїх грудях на дюйм.

Повітря тріщало від вивільненого насильства, і незабаром тріск кісток поступився місцем вологому звуку закривавленої плоті.

Піт і кров затуманили мій зір, але я продовжував, підстьобуваний уявними образами травм Джулз і колишніх насмішок Макса.

«Я не хотіла цього робити. Він шантажував мене...»

«Він штовхнув мене, коли я намагалася вирватися...»

«У кицьці? Я пам'ятаю, що вона була досить гарна, особливо першого разу, коли залила кров'ю весь мій член».