Страница 131 из 179
— У вас зараз щось болить?
Моє запитання повисло між нами, наповнене невисловленим змістом.
Незважаючи на все, що сталося між нами, від однієї думки про те, що Джулз боляче, було до біса важко дихати.
— Голова, плече і поперек.
— А шия? — Я помацав уздовж її хребта і зітхнув із полегшенням, коли вона не здригнулася. — Болить?
Джулз похитала головою.
— Ні. Тільки ті місця, які я згадала. Фізично, принаймні, — додала вона тихо.
Повітря поріділо, а біль у грудях посилився.
Вона була так близько, що я чув її дихання.
Я забув, як сильно мені подобався цей звук – звук її існування, який нагадує мені, що хоч би яким поганим не був світ, у ньому є принаймні одна хороша річ.
Принаймні, раніше була.
Я зціпив зуби і якомога швидше закінчив медогляд.
— Добре. Я замовлю комп'ютерну томографію, про всяк випадок. — Мої чіткі слова пронеслися по освітленій флуоресцентним світлом кімнаті, стираючи будь-який натяк на м'якість. — Як ви впали зі сходів?
Минуло довге мовчання, перш ніж вона відповіла.
— Хтось штовхнув мене.
Я втупився на неї, впевнений, що почув.
— Хтось штовхнув вас.
Джулз кивнула, її губи були щільно стиснуті.
— Я спускалася сходами після іспиту на адвоката. Я була розсіяна, тому не звертала уваги на навколишнє оточення. Чоловік... застав мене зненацька, і штовхнув мене, коли я спробувала вирватися. Я вдарилася головою і втратила свідомість. Коли прокинулася, на задньому сидінні таксі сиділа жінка, яку я впізнала з іспиту. Вона сказала, що вийшла на сходовий майданчик, коли почула, як я впала, але більше нікого не побачила. Вона відвезла мене в лікарню, і ось я тут.
Вона розповіла про те, що трапилося, спокійно, але легке тремтіння в її голосі сказало мені, що цей інцидент налякав її більше, ніж вона могла припустити.
Повільна, отруйна лють сочилася в мою кров.
Я не був чужий гніву, але ніколи раніше не відчував себе ось так.
— Хто? — Мій спокійний голос приховував насильство, що зароджується в моєму животі. — Хто штовхнув тебе?
Вона сказала, що ця людина застала її зненацька. Судячи з її тону, це був хтось, кого вона знала.
Я здогадався про відповідь раніше, ніж вона мені її сказала.
— Макс. — В очі Джулз закралося побоювання, наче вона боялася, як я відреагую на це ім'я, і, чорт забирай, не дарма.
Макс. Хлопець, у якого був запис її сексу. Який шантажем змусив її вкрасти в мене. Хто розпустив свої грьобані руки і зруйнував єдине прекрасне, що було в моєму житті... нас.
Моя лють посилилася, забарвивши мій світ у криваво-червоний колір.
— Зрозуміло. — Я не видав жодної з емоцій, що вирували в моїх грудях. — Мені потрібно зробити деякі приготування для вашої комп'ютерної томографії. Зараз повернуся.
Я вийшов із палати і дістав свій телефон. Мені знадобилося менше ніж дві секунди, щоб відправити Алексу повідомлення.
Я:
Мені потрібно, щоб ти знайшов декого для мене.