Страница 13 из 179
Вітер щипав моє обличчя і завивав у кронах дерев, підкреслюючи, як тихо на вулицях. Гейзелбург був одним із найбезпечніших міст у США, але...
Те, як тремтіла рука Джулз, поки ми чекали на метро. Напруга в її плечах. Блідість її шкіри.
Моя швидка ходьба сповільнилася до звивистої.
Ти занадто багато читаєш в одному русі. Іди додому, мужик.
Ну і що, що було темно і вона була сама? Шанси, що з нею що-небудь трапиться, були невеликі, навіть якщо вона була магнітом для неприємностей.
Я заплющив очі, не в силах повірити, що навіть розмірковував про те, що збирався зробити.
— Чорт її побери, — я видихнув ці слова, перш ніж зупинитися і позадкувати в той бік, куди пішла Джулз. Я стиснув зуби, з кожним кроком злягаючись дедалі більше.
Злився на свою совість, яка з'являлася в найневідповідніший момент. Злився на Джулз за те, що вона існує; на Аву за те, що вона з нею товаришує, і на координатора з питань житла Тейєра за те, що він поселив їх в одній кімнаті і тим самим зробив їхню дружбу неминучою всі ці роки.
Доля любила познущатися наді мною, і ніколи ще вона не знущалася наді мною сильніше, ніж коли ввела в моє життя якусь руду.
Мені не знадобилося багато часу, щоб наздогнати Джулз. Я тримався досить далеко позаду неї, щоб вона мене не помітила, але досить близько, щоб я міг бачити її. Яскравий колір її волосся і пальто полегшували завдання навіть у темряві.
Я почувався повним мерзотником, але якби вона побачила, що я слідкую за нею, ми б знову почали сперечатися, а я надто втомився для цього лайна.
На щастя, ми дісталися до її будинку менш ніж за десять хвилин, і я розслабився, коли побачив світло за фіранками. Стелла, ще одна подруга Ейви по коледжу і сусідка Джулз по квартирі, мабуть, уже вдома.
Джулз вийшла на ґанок, полізла в сумку... і завмерла.
Я знову напружився і сховався за деревом на протилежній вулиці на випадок, якщо вона обернеться, але вона не обернулася. Вона просто стояла там, застигнувши, цілу хвилину.
Якого біса вона робить?
Я вже збирався перейти вулицю на випадок, якщо в неї шок або щось на кшталт цього, коли вона, нарешті, знову заворушилася. Вона дістала ключі з сумки, відчинила двері й зникла всередині.
Я випустив дихання в одному довгому, повільному зітханні. Він утворив крихітну білу хмарку в холодному повітрі, і я зачекав ще хвилину, затримавши погляд на тому місці, де стояла Джулз, перш ніж повернутися і піти додому.
4. ДЖУЛЗ
— Як пройшло побачення? — Стелла підняла очі від свого телефону, коли я увійшла у вітальню.
— Він не прийшов. — Я розстебнула пальто і повісила його на мідне дерево біля вхідних дверей. Це зайняло в мене дві спроби через тремтіння в руках.
Це через холод. Не спроба пограбування або короткий момент паралічу, який я відчула на ґанку, коли...
Зупинись. Не думай про це.
Очі Стелли розширилися.
— Не може бути. От придурок.
Я видавила із себе посмішку. Стелла рідко лаялася, тому мене завжди забавляло, коли в неї прослизало погане слово.
— Усе нормально. Я ухилилася від кулі. Я маю на увазі, ти бачила його фото в додатку для знайомств? Ця клята риба. Чесно кажучи, я не знаю, про що я думала. — Я зняла рукавички і взуття, уникаючи погляду подруги, поки намагалася втягнути достатньо кисню в легені.
Мені не знадобилося багато часу, щоб знешкодити грабіжника, але відчуття безпорадності, навіть на кілька хвилин, воскресило спогади, які краще залишити похованими.
Дерево впивається мені в спину. Кисле дихання на моїй шиї. Руки на...
— Джулз.
Я злякалася і мало не перекинула дерево для пальта.
Я зберігала спокій після спроби пограбування, але тепер, коли я була в безпеці вдома, моє тіло, нарешті, почало осмислювати те, що сталося.
Це було жахливо.
Моє серце шалено стукало в грудях, у животі піднімалася нудота. Присутність Стелли була єдиним, що тримала мене у вертикальному положенні.
Вона наморщила чоло.
— З тобою все гаразд? Ти дивишся в простір останні п'ять хвилин. Я двічі кликала тебе на ім'я.
— Ага. — Я начепила яскраву посмішку. — Я просто задумалася. Думала, як помститися Тодду.
Я не збиралася більше витрачати ні краплі енергії на цього придурка, але Стелла цього не знала.
Вона нахилила голову, її зелені очі по-котячому звузилися. Будучи фешн-блогером і впливовою людиною, вона дев'яносто відсотків часу була прикута до свого телефону, але вона також була більш спостережливою, ніж люди її вважали.
— Ти б не витрачала більше сил на цього хлопця, — зазначила вона.
Гаразд, є спостережливі, а є моторошні. Можливо, ті огидні коктейлі з паростків пшениці, які вона так любила, наділили її надздібностями, наприклад, читанням думок.
— Серйозно, все нормально. — Я збільшила потужність своєї посмішки. Я не соромилася звертатися до друзів за порадою, але тільки тоді, коли вони могли допомогти. В іншому разі не було сенсу змушувати їх хвилюватися. — Я просто хочу подивитися фільм, з'їсти морозиво і забути про жабу Тодда.
Іскра підозри залишилася в очах Стелли, але, на щастя, вона не стала наполягати на своєму.
— У нас залишилася пінта морозива з солоною карамеллю, — сказала вона. — Переглянемо «Блондинку в законі», поки будемо доїдати?
— Як завжди. — Я ніколи не втомлювалася дивитися, як ідеально доглянута Ель Вудс надирає дупи. — Спочатку я прийму душ. А ти роби все, що маєш зробити.
— Переглядаю свій директ. — Вона зітхнула. — Не те, щоб я коли-небудь зможу переглянути все.
— Ти не зобов'язана відповідати на все, знаєш.
У Стелли були сотні тисяч підписників, і я не могла уявити, скільки повідомлень щодня наповнює її поштову скриньку.
— Я хочу. Якщо тільки вони не гади. — Вона змахнула рукою. — Іди, займайся своїми справами. Я буду тут.
Стелла повернула увагу до свого телефону, а я увійшла в нашу спільну ванну і ввімкнула душ, моя посмішка сповзла.
Я зачекала, поки повітря згуститься від пари, і тільки після цього зробила крок всередину і притулилася чолом до гладкої кахельної стіни, дозволяючи барабану води змити непотрібні спогади.
Мій випускний рік у старшій школі. Аластер, Макс і Аделіна...
Зупинись.
— Візьми себе в руки, Джулз, — люто прошепотіла я.
Я більше не була молодою, безпорадною дівчиною, яка застрягла в Огайо.
Я була в зовсім іншому штаті, збираючись отримати все, про що коли-небудь мріяла.
Гроші. Свободу. Безпеку.
І будь я проклята, якщо дозволю комусь забрати в мене це.