Страница 12 из 179
— Не моя провина, що ти вирішив пройтися цією вулицею і вирішив залишитися на веселу інтермедію, замість того щоб іти своєю дорогою, — парирувала Джулз. — У мене було все під контролем.
Я пирхнув, мої черевики вибивали шалений ритм на сходах. Я міг би спуститися на ескалаторі, але мені потрібно було виплеснути своє роздратування. Джулз, мабуть, відчувала те саме, бо вона спускалася поруч зі мною, виводячи мене з себе.
— Весела інтермедія? Хто так каже? І нічого веселого в цьому не було, — я дійшов до турнікетів і витягнув гаманець. — Шкода, що поліція не взяла і тебе під варту. Ти — загроза для суспільства.
— Згідно з ким? Тобі? — вона зневажливо оглянула мене.
— Так, — я обдарував її холодною посмішкою. — Я і кожна людина, яка мала нещастя зіткнутися з тобою.
Це було жахливо так казати, але через листи, довгу зміну в лікарні та загальну екзистенціальну кризу я не почувався особливо милосердним.
— Боже, ти, — Джулз грюкнула картою метро по зчитувальному пристрою з надмірною силою, — Найгірший.Усіх.
Я пройшов через турнікет за нею.
— Ні, це твоє почуття самозбереження найгірше. Здоровий глузд — віддавати грабіжникам те, що вони хочуть, — що більше я думав про це, то більше її дії спантеличували і приводили мене в лють. — А якби ти не могла його знешкодити? Що, якби в нього була інша зброя, про яку ти не знала? Ти могла загинути!
Обличчя Джулз почервоніло.
— Перестань кричати на мене. Ти мені не батько.
— Я не кричу!
Ми зупинилися під табличкою з розкладом, що оголошувала про прибуття наступного поїзда через вісім хвилин. Станція була порожня, якщо не брати до уваги парочки, яка цілується на одній із лавок, і ділової людини в костюмі в дальньому кінці платформи, і було досить тихо, щоб я міг чути шалений стукіт крові у вухах.
Ми дивилися один на одного, наші груди здіймалися від емоцій. Я хотів струсити її за те, що вона була настільки дурна, що наразила своє життя на небезпеку через клятий телефон і гаманець.
Те, що вона мені не подобалася, не означало, що я хотів її смерті.
У всякому разі, не весь час.
Я очікував чергової уїдливої репліки, але Джулз відвернулася і ми занурилися в мовчання.
Це було зовсім не в її характері й до біса нервувало. Я не міг згадати, коли востаннє вона дозволяла мені залишити останнє слово за собою.
Я різко видихнув через ніс, змушуючи себе заспокоїтися і тверезо обміркувати ситуацію.
Як би я до неї не ставився, Джулз була подругою Ави, і вона щойно пережила спробу збройного пограбування. Якщо тільки вона не була чортовим роботом, вона не могла бути настільки незачепленою тим, що сталося, як показувала.
Краєм ока я вивчив її, звернувши увагу на її напружену щелепу і пряму спину. Вираз її обличчя був порожнім — навіть занадто.
Мій гнів охолонув, і я потер рукою щелепу, розриваючись. Ми з Джулз не втішали одне одного. Не казали «будь здоровий», коли інший чхав. Але...
Прокляття.
— З тобою все гаразд? — пробурчав я. Я не міг не перевірити когось після того, як він ледь не помер, ким би він не був. Це суперечило всьому, у що я вірив як лікар і як людина.
— Так, усе нормально, — Джулз заправила волосся за вухо, її голос був безбарвним, але я вловив легке тремтіння в її руці.
Викид адреналіну — божевільна річ. Він робив тебе сильнішим, зосередженішим. Він змушував тебе відчувати себе непереможним. Але щойно кайф зникав, і ти повертався назад на землю, тобі доводилося мати справу з наслідками — тремтячими руками, слабкими ногами, турботами, які ви відсували на короткий момент часу, але все це поверталося одним гігантським потоком.
І я готовий поставити свій останній долар на те, що Джулз була в самому розпалі після повернення на землю.
— Ти поранена?
— Ні. Я відібрала в нього пістолет, перш ніж він встиг щось зробити, — Джулз дивилася прямо перед собою, так напружено, що я наполовину очікував, що вона пропалить дірку в стіні станції.
— Не знав, що ти секретний суперсолдат, — я спробував розрядити обстановку, хоча мені було до біса цікаво, що сталося. Ми розмовляли з поліцією окремо, тому я не чув, як вона розповідала про те, як знешкодила Біні.
— Не потрібно бути суперсолдатом, щоб когось знешкодити. — Вона зморщила ніс. Нарешті. Ознака нормальності. — Я ходила на курси самооборони, коли була молодшою. Вони включали вивчення того, як впоратися з грабіжником.
Хм. Я б не подумав, що вона з тих, хто відвідує курси самооборони.
Поїзд в'їхав на станцію, перш ніж я встиг відповісти. Вільних місць не було, бо зупинка перед цією була популярною, тож ми стояли пліч-о-пліч біля дверей, доки не дісталися до Гейзелбургу, передмістя Меріленда, де був розташований кампус Тейєра.
Ми з Джулз були сусідами, коли вони з Авою жили разом на останньому курсі, але Ейва переїхала в місто, а я винайняв нове житло. У моєму старому будинку було занадто багато небажаних спогадів.
Проте, Гейзелбург був маленьким містом, і наші з Джулз будинки були всього за двадцять хвилин ходьби один від одного.
Вийшовши зі станції, ми неусвідомлено пішли нога в ногу.
— Не кажи Аві чи будь-кому ще, що сталося, — сказала Джулз, коли ми дійшли до кута, де мали розійтися, вона — ліворуч, я — праворуч. — Не хочу, щоб вони хвилювалися.
— Не буду. — Вона мала рацію. Ейва хвилюватиметься, і не було сенсу змушувати її хвилюватися через те, що вже сталося. — З тобою точно все гаразд?
Я майже запропонував провести Джулз до дому, але це було б занадто. Ми досягли межі ввічливості одне з одним, про що свідчать наступні слова з її вуст.
— Так. — Вона потерла великим і вказівним пальцями протилежний рукав пальта, вираз її обличчя був розсіяним. — Не спізнюйся на вечірку Ейви в суботу. Я розумію, що пунктуальність не належить до числа твоїх переваг, але важливо, щоб ти прийшов вчасно.
Моя співчутливість випарувалася в пориві роздратування.
— Не запізнюся, — сказав я крізь стиснуті зуби. — Не турбуйся про мене.
Я пішов, перш ніж вона встигла відповісти, не потрудившись попрощатися. Джулз мала зіпсувати все. Кожен. Чортів. Раз.
Можливо, її колючість була захисним механізмом, але це не моя справа. Я був тут не для того, щоб здирати з неї всі шари, як в одному з цих проклятих любовних романів, які так подобалися Аві.
Якщо Джулз хоче бути нестерпною, я маю повне право позбавити себе страждань, пішовши з її присутності.