Спотворена ненависть

48. ДЖУЛЗ

Єдиним позитивним моментом у моєму розриві з Джошем було те, що це дало мені більше часу і мотивації для підготовки до іспиту. Я й раніше була мотивована, але не було сильнішого поштовху, ніж необхідність відволіктися від розбитого серця.

Наступного тижня я взяла відпустку в клініці й використала її для останнього підготовчого марафону.

~Прокинутися о сьомій ранку.

~Поснідати і прийняти душ.

~Відеолекції та конспектування до полудня.

~Обід і невелика перерва.

~Завдання та пробні есе.

~Вечеря і ще одна перерва.

~Практика запитань МЕА (Багатоступеневий Іспит на Адвоката).

~Сон.

Я дотримувалася одного й того самого розкладу щодня, боячись, що якщо я відхилюся від нього, то впаду в темну діру, з якої не зможу вибратися.

Розклад це добре. Розклад позбавив мене необхідності ухвалювати рішення або думати про будь-що, крім наступного пункту в моєму списку справ.

Звісно, це працюватиме лише доти, доки я не здам іспит на адвоката. Після цього...

Я втупилася на аркуш паперу перед собою.

«Чоловік і дружина вирішили відкрити магазин велосипедів разом із братом дружини. Вони подали організаційний сертифікат для створення компанії з обмеженою відповідальністю... орендували торгову площу в магазині... підписали контракт на купівлю 150 велосипедних шин...»

Я моргнула і похитала головою, перш ніж перечитати все уважніше. Мігрень закралася мені за скроні, але я була майже біля фінішної межі.

Після шести годин тестування це було моє останнє запитання — у всякому разі, у перший день. Завтра на мене ще чекав іспит із кількома варіантами відповідей, але про це я потурбуюся потім.

Скрегіт олівця наповнив мої вуха, поки я записувала нотатки, перш ніж ввести свої остаточні відповіді в комп'ютер.

«Який тип ТОВ було створено — керований учасниками чи керований менеджерами? Поясніть».

«Чи пов'язане ТОВ зобов'язаннями за договором оренди шин? Поясніть».

І так далі й тому подібне.

Я закінчила буквально за хвилину до закінчення часу. Я склала тест в електронному вигляді і вийшла з центру тестування, очікуючи припливу полегшення чи хвилювання. Після стількох років навчання в коледжі та місяців підготовки я наполовину закінчила іспит, який визначить майбутнє моєї кар'єри.

Але прилив так і не настав.

Я просто почувалася... порожньою.

— Думаю, я впоралася, — сказала жінка поруч зі мною у свій телефон. Я впізнала в ній ще одну адвокатесу, яка подає надії, з випробувального полігону. Вона розсміялася над тим, що сказав співрозмовник. — Зупинись... так, звісно. Вечеря сьогодні ввечері. Люблю тебе.

Грудка емоцій забила мені горло.

В альтернативному всесвіті я б зараз розмовляла телефоном із Джошем, будуючи плани щодо святкування. Щось скромне, оскільки завтра все ще був день іспиту, але, знаючи його, він перетворив би це на цілу постановку.

Вечеря в моєму улюбленому ресторані, масаж вдома, секс, щоб допомогти мені «зняти стрес»..

«— Ти використовуєш будь-який привід для сексу, чи не так? — піддражнила я. Я зняла піджак і кинула його на диван, перш ніж Джош схопив мене за талію і закружляв.

— Хто сказав, що мені потрібен привід? — На його щоці з'явилася ямочка. — Ти весь час хочеш мене трахнути, Руда. Визнай це. Але, якщо вже ти про це заговорила... — У мене перехопило подих, коли він провів долонею по моєму стегну. — Здати половину іспиту на адвоката — це важлива подія. Вона заслуговує на святкування.

— Так? — Я намагалася зберегти незворушний вираз обличчя, але це було важко, коли його великий палець ось так колами проходився по моїй шкірі.

У животі запалав жар.

— Ммм... — Очі Джоша блиснули пустощами. — Знаєш, як то кажуть. Усі випробування і жодної винагороди роблять Джулз дуже нудною дівчинкою.

— Буквально ніхто так не говорить.

— Я кажу, і я один із двох людей, які мають значення. — Він провів своїми губами по моїх. — Тепер про винагороду...»

Дзенькання ліфта розбило фантазію на мільйон осколків.

Я була не у вітальні Джоша після романтичної ночі; я була в холодному коридорі непримітної будівлі в центрі міста, мій шлунок зводило судомою, а груди стиснуло, коли я втратила його.

Знову.

Якась дурна, наївна частина мене сподівалася, що Джош чарівним чином з'явиться і здивує мене, наче ми знімалися в дурному ромкомі, але, звісно, цього не сталося.

Моє дихання почастішало. Холод кондиціонера проникав у мої кістки, а відлуння кроків по мармуровій підлозі набувало загрозливих ноток.

Мені потрібно вибратися звідси.

На жаль, відкритий ліфт їхав вгору, а не вниз, а інший ліфт, схоже, застряг на шостому поверсі.

Замість того щоб чекати, я штовхнула двері на сходовий майданчик. Я була тільки на третьому поверсі, тож спуститися у вестибюль було досить легко.

«Думаю, цілком доречно закінчити все прощальним трахом».

«Я буду сумувати за твоєю тугою кицькою. Ніхто не приймає мій член краще за тебе. Це твоя найкраща якість».

Свіжий біль пронизав мене при згадці про його прощальні слова. Джош завжди знав, на які кнопки натискати, хороші чи погані.

Але все ж, я сумувала за ним так сильно, що було боляче дихати.

«—Іди сюди, дитинко.

—Ти маєш бути в Новій Зеландії.

—Я б вважав за краще бути тут».

Я не бачила його з моменту нашого розриву. Він не заходив у клініку, ігнорував усі мої дзвінки та повідомлення. Але якщо...

— Мені потрібно повернути картину, Джулз.

Я підняла голову якраз вчасно, щоб побачити блакитні очі і світло-каштанове волосся, перш ніж Макс притиснув мене до стіни.

Я видала невеликий скрик, коли моя голова вдарилася об бетон. Зір затуманився від удару, але я все ще могла розрізнити суворі риси обличчя Макса.

— У мене її немає, — видихнула я. — Я її викинула.

Мені не хотілося, щоб він переслідував Джоша. Крістіан обіцяв наглядати за Джошем на випадок, якщо «друзі» Макса знову спробують вкрасти картину, але це не було надійним рішенням.

Я не хотіла викидати її, не повернувши спочатку Джошу. Він заслуговував знати. Але я розповіла йому про небезпеку, коли пояснювала ситуацію тієї ночі, і сподівалася, що в нього вистачить розуму позбутися картини до того, як друзі Макса з'являться на його порозі.