Страница 125 из 179
Джулз обхопила себе руками за талію.
— Макс.
Макс. Хлопець, якого я зустрів у «Гіацинті».
Рідка темна лють просочилася по моїх венах і в мій голос при згадці цього самовдоволеного виродка.
— Почни з самого початку.
Я слухав, заціпенівши, поки Джулз пояснювала все чіткіше – роботу, яку вона провернула в Огайо, її стосунки з Максом, її секс-відео, його шантаж, як вона проникла до мого будинку і як вона нарешті позбулася відео і повернула картину.
Коли вона закінчила, тиша, що настала, була досить гучною, щоб оглушити мене.
— Вибач. — Джулз зковтнула. — Я повинна була розповісти тобі все це раніше, але я не хотіла руйнувати те, що в нас було, коли ми тільки починали ладнати. Я не була впевнена, як ти відреагуєш, і я подумала...
— Ти подумала?
— Що якщо я розповім тобі про своє минуле, це підтвердить усе жахливе, що ти коли-небудь думав про мене. — Її голос ставав дедалі тихішим із кожним словом, немов вона усвідомлювала, наскільки до біса дурними вони були.
Моя лють пульсувала сильніше. Вона витікала з моїх вен і поширювалася в грудях, спустошуючи їх, поки не залишилося нічого іншого.
Частина була спрямована на Макса за те, що він зробив із Джулз.
Інша частина...
Дихай.
— Зрозуміло. — Як би я не старався, я не міг викликати ні унції тепла. Моя кров замерзла, перетворившись на одну суцільну, болючу калюжу, і я боявся, що будь-який рух розколе її. Розколе її на тисячі бурульок, які розірвуть мене зсередини. — То чому ти говориш мені про це зараз?
— Не хотіла більше брехати тобі. Я ніколи не хотіла брехати тобі, але я... — Джулз глибоко зітхнула і розправила плечі. — Я хотіла, щоб ми почали все з чистого аркуша. Більше ніяких секретів і брехні.
— Зрозуміло, — повторив я. Холод у моїх грудях посилився. — Я прощаю тебе.
Вона здригнулася, її обличчя спотворилося від збентеження на контрасті між моїми словами і моїм холодним тоном.
— Ти прощаєш?
— Так. — Я посміхнувся. Цей рух здавався дивним, ніби я спотворював свій рот у положення, на яке він більше не був здатний. — Іди сюди, Руда.
Прізвисько було гірким на смак.
Після секундного коливання вона зробила крок до мене.
Навіть з попелястою шкірою і темними колами під очима вона була найкрасивішою і найпідступнішою з усіх, кого я коли-небудь бачив.
Я провів рукою по її шиї і ніжно провів великим пальцем по її шкірі, перш ніж притягти її до себе і поцілувати досить сильно, щоб вона захрипіла від болю.
— Боляче?
Джулз похитала головою, її м'язи напружилися під моїм дотиком.
— Добре. — Я пом'якшив поцілунок, заспокоюючи її губи своїм язиком. — Тобі не слід було брехати, Руда, — прошепотів я. — Ти знаєш, що я ненавиджу брехунів.
Я відчув легке тремтіння в її плечах.
— Знаю.
— Але ти... — Я провів ротом по лінії її щелепи і вниз по шиї. — Ти така гарна. Така мила під цією колючою бронею, яку ти носиш. Ти знаєш про мене те, що ніхто інший ніколи не дізнається. — Я впився зубами у вигин між її шиєю і плечем. — Як я можу злитися на тебе?
Джулз знову схлипнула, коли моя рука проникла під її спідницю і провела по її кицьці. Цього разу вона не була мокрою для мене.
Але ми це змінимо.
Я просунув руку в її спідню білизну і пестив її, поки вона не затопила мої пальці, а її тіло не обм'якло в моїх руках.
Мої рухи були холодними. Механічними. Я робив їх мільйон разів і з байдужістю спостерігав, як її рот відкривається від маленьких стогонів.
Мій член упирався в блискавку, твердий і злий. Це була скоріше фізична реакція, ніж будь-що ще, але це була єдина частина мене, яка все ще відчувала себе живою.
Джулз була на межі оргазму, коли я відсмикнув руку.
— Встань на свої грьобані коліна.
Вона сіпнулася від мого різкого тону, але після секундного коливання повільно опустилася на коліна, не сперечаючись.
— Ти хочеш цього? — Я нахилив її підборіддя вгору, змушуючи її очі зустрітися з моїми. — Скажи мені, якщо не хочеш, Руда. Це твій останній шанс.
Джулз зковтнула.
— Я хочу цього.
Я відпустив її підборіддя і відтягнув її голову назад однією рукою, а іншою звільнив свій член.
— Торкнися мого стегна, якщо хочеш, щоб я зупинився.
Це було єдине попередження, яке я дав їй перед тим, як увігнати себе в її горло. Вона застогнала від грубого вторгнення, на її очі навернулися сльози, але її руки залишилися лежати на колінах.
Я схопив її за волосся обома руками й трахав її рота, дедалі глибше й глибше, доки непристойний звук моїх яєць, що ляскаються об її підборіддя, не змішався з її бульканням, коли вона задихалася.
Моя щелепа стиснулася, коли я втупився на неї. Вид її, що стоїть переді мною на колінах, сльози й туш стікали по її щоках, поки вона задихалася від мого члена, викликав у мені ірраціональну хвилю люті.
Я заплющив очі і відкинув голову назад. Це виявилося помилкою, бо щойно я це зробив, у мій мозок увірвалися небажані спогади.
Вермонт. Клініка. Гіацинт. Пікнік. Огайо.
Кожен шматочок пазла, що сформував наші стосунки в те, чим вони були зараз, був зіпсований.
Справа була не в розмірі брехні Джулз. Мені було начхати на безглузду картину і якісь гаджети. Справа була в довірі.
Усе, чого я коли-небудь хотів, це чесності, а все, що я коли-небудь отримував, це обман.
Напруга пронизала моє нутро.
Я розплющив очі і висмикнув свій член з рота Джулз. Піт вкривав мою шкіру, а серце відбивало болісний ритм у грудях.
Вона була в безладді — волосся скуйовджене, губи розпухли, по щоках текли сльози. Вона пильно дивилася на мене, величезні карі очі говорили слова, які я не хотів чути.
— Встань на карачки.
Я не міг змусити себе дивитися на неї, але навіть коли я трахав її ззаду, її образи проносилися в моєму мозку.
Блиск її волосся в сонячному світлі. Вогонь, який спалахував у її очах, коли вона ображала мене. М'якість її долоні на моїй і те, як куточок її губ нахилявся трохи вище вправо, коли вона посміхалася.
Тиск душив мої груди.
Джулз була близька до того, щоб скінчити. Я чув, як вона дихає, і відчував, як вона стискається навколо мене.
Було кумедно, що іноді я був уважний до кожного її руху, а іноді зовсім не знав її.
Я нахилився, поки мій рот не опинився поруч із її вухом.
— Пам'ятаєш, я сказав, що прощаю тебе? — Я потягнувся, щоб вщипнути її клітор. — Я збрехав.
Оргазм Джулз наздогнав її в той самий час, що й мої слова. Вона видала напівсхлип-напівстогін, а я кінчив одразу після неї.