Спотворена ненависть

Задоволення спалахнуло в моєму животі, коли його обличчя стало червоним. Одна універсальна істина про чоловіків: ніщо так не вражає їхнє самолюбство і не виводить із себе, як сумнів у їхній мужності.

— Обережно, Джулз. — У словах Макса відчувалася крижана лють, але його маска сповзала. Я бачила це за його оком, що сіпалося, і пульсуючою веною на лобі. Під усією цією удаваною «люб'язністю» ховалася маленька тендітна погань, яка була на відстані однієї образи від того, щоб вибухнути.

Я проковтнула клубок тремтіння. Усе гаразд. Кейдж просто за дверима.

— Одне натискання кнопки. Цього достатньо, щоб усі дізналися, яка ти повія. Цікаво, що скаже твій хлопець, коли побачить, як інший хлопець трахає тебе в дупу і кінчає тобі на обличчя? Або що скажуть у Silver & Klein, коли побачать, чим їхня потенційна співробітниця любить займатися у вільний час. — Він нахилив голову, його очі виблискували злістю. — Може, я завантажу це на порносайт. Буду отримувати гроші. У наші дні колишнім злочинцям важко знайти роботу. Доводиться робити те, що потрібно, щоб прогодуватися.

Металевий гаджет впився в мої долоні. Кисень вичерпався при думці про те, що відео буде викладено в мережу, щоб увесь світ побачив його. Незнайомі чоловіки дрочать на один із найгірших моментів у моєму житті.

Я не повинна була провокувати Макса так рано. Що, якщо Крістіан не зміг стерти відео? Що, якщо він пропустив копію? Що, якщо...

З мого телефону вирвалися тихі ноти індивідуального сигналу оповіщення Крістіана.

Той, який ми встановили, щоб я знала, коли роботу буде закінчено.

Моє серце сильніше застукало об грудну клітку. Тепер, коли момент настав, я не могла розв'язати язика. Наскільки я справді довіряла Крістіану у виконанні роботи? Було б так легко пропустити файл. Ніщо не пропадає в кіберпросторі. А що, якщо Макс зробив фізичну копію?

Стіни тиснуть, ув'язнюючи мене в жовтіючі шпалери з квітковим малюнком і запах плісняви.

Не можу дихати, не можу дихати, не можу дихати, не можу дихати, не можу дихати...

Ще один, більш нетерплячий сплеск музики прорізав тишу. Крістіан, імовірно, спостерігав за ситуацією через камеру і дивувався, чому я досі не зробила наступного кроку.

Я втягнула повітря неглибоким ковтком.

Я зайшла так далеко. Тепер відступати було нікуди.

— Взагалі-то, — сказала я. — Можливо, ти захочеш перевірити свій телефон. Подивися, чи не залишилося там відео. У кіберпросторі весь час щось зникає.

На лобі в мене виступили бісеринки поту, коли Макс уставився на мене. Я практично бачила, як він збирає пазл – мою несподівану появу, те, як я розтягнула нашу розмову, чому я раптом захотіла поговорити.

Щойно в нього клацнуло, він втупився у свій телефон, його очі з шаленою швидкістю рухалися по екрану туди-сюди.

Коли він забурчав, повітря знову надійшло до моїх легень.

Воно зникло. Принаймні, з його телефону.

Макс не сказав ні слова, проходячи повз мене до свого ноутбука. Кожне шалене натискання на клавіатуру звучало в тиші як постріл.

Я рушила до дверей, але не зводила з нього очей. Його реакція могла сказати мені все — чи знищив Крістіан усі копії, чи в нього десь прихована ще одна копія відео.

Коли Макс нарешті підняв очі, його риси обличчя спотворилися в маску люті, мої коліна ослабли від полегшення.

Після багатьох років, протягом яких запис висів у мене над головою, він нарешті зник.

Я була вільна.

— Що ти зробила? — шипів він.

— Я повернула те, що належало мені. Контроль над своїм тілом. — Щільний тиск усередині мене ослаб, так раптово і повністю, що я б злетіла над землею, якби не боялася, що будь-який рух зруйнує цей крихкий сон. Тиск був частиною мене так довго, що я не усвідомлювала його присутності, поки він не зник. — Я також хочу повернути картину. Вона не належить ні тобі, ні твоїм друзям.

Макс рухався так швидко, що не встигла я й моргнути, як його рука зімкнулася навколо мого зап'ястя в нищівному захопленні. Я скрикнула від болю, що пронизав мою руку.

— Ах ти, чортова сука... — Він встиг вимовити тільки половину фрази, перш ніж татуйовані руки відірвали його від мене і відкинули в бік, немов він був просто ганчір'яною лялькою.

Кейдж.

Якимось чином він увійшов до кімнати так, що ніхто з нас не помітив.

— Руки геть від леді, — прогарчав Кейдж.

Макс приголомшено зашипів, побачивши громіздку фігуру чоловіка зростом шість футів два дюйми.

— Хто ти, блядь, такий?

Кейдж схрестив руки на грудях. Він не відповів.

— Картина, Макс. — Моє зап'ястя все ще пульсувало в тому місці, де він схопив мене, але я проігнорувала це. — Де вона?

Його щелепа стиснулася від гніву, але він був не настільки дурний, щоб сумніватися у здатності Кейджа до насильства.

— У шафі, — видавив він. — У сумці-портфель.

Я глянула на Кейджа, який кивнув. Він наглядав за Максом, поки я діставала з шафи сумку і розстібала блискавку. Картина лежала загорнута в чорний матеріал, ціла й неушкоджена, як завжди огидна.

Слава Богу.

— Це ще не кінець, — сказав Макс, коли я підійшла до дверей. Він контролював свою зовнішню лють, але його очі світилися гнівом і панікою. Я припустила, що його «друзі» будуть не надто раді тому, що він втратив картину. — Ти думаєш, що розв'язала всі свої проблеми тільки тому, що позбулася відеозапису і забрала картину? Ти все ще брехуха і повія. Зрештою, твій хлопець зрозуміє це і відкине тебе вбік, як це роблять усі. Як я і збирався зробити, поки ти не втекла посеред ночі, як боягузка.

Я зупинилася в дверях. Макс натискав на всі кнопки, які тільки міг знайти. Від деяких із них я відмахувалася, інші здирали струпи з ран, що гоїлися, поки вони знову не кровоточили.

Піт зволожив мої долоні при думці про те, що Джош дізнається, що сталося.

— Можливо, я підштовхну процес. Нехай хороший лікар дізнається, хто саме вдерся в його будинок. Упевнений, він оцінить правду. — Отрута від слів Макса потекла по моїх венах.

Низький рик Кейджа пронісся повітрям. Він зробив крок до нього, але я простягнула руку, щоб зупинити його.

Це був не його бій.

— Взагалі-то, Макс, усе скінчено. — Ремінь сумки ковзнув по моїх долонях. — У тебе немає запису. У тебе немає доказів того, що сталося в Огайо. Якби вони у тебе були, ти б уже їх використав. І ти можеш спробувати розповісти Джошу, але він не повірить тобі, він повірить мені. У тебе нічого немає.

Макс зблід. Він стиснув руки в кулаки, його груди здіймалися й опадали від неглибокого дихання.