Страница 114 из 179
Мені знадобилося всього п'ять хвилин, щоб дійти до Двадцять третьої і Мейберрі. Як і обіцяв, Джош чекав мене на розі. Він притулився до ліхтарного стовпа, засунувши руки в кишені, але, побачивши мене, постукав по годиннику.
— Дев'ятнадцять хвилин. Майже запізнилася, Руда.
— Добре, що не запізнилася, — парирувала я, надто відвернена, щоб придумати дотепну відповідь. Усе, на чому я могла зосередитися, це на тому, як торкнутися теми його картини, не викликавши підозр.
Можливо, я зможу переконати його позбутися її? Це все одно був обман, бо я знала, що картина цінна, а він ні, але це було краще, ніж красти в нього.
— Я тут днями робила онлайн-покупки і натрапила на непогану картину, — сказала я невимушено. — Краща, ніж те чудовисько, яке висить у тебе в спальні.
— Чудовисько? — Джош поклав руку на серце. — Руда, я ображений. Ця картина — втілення смаку. Готовий посперечатися, що за неї можна виручити кругленьку суму, якщо виставити її на аукціон.
Якби він тільки знав, наскільки він мав рацію.
— І тим не менше, ти купив її задешево на розпродажі. — Я змусила себе надати своєму тону легковажного глузування. — Тож вибач, якщо я тобі не вірю.
— Не всі знають цінність того, що вони викидають. — Джош обхопив мене за талію. — Одного разу вона сподобається тобі так само сильно, як і мені.
Моє серцебиття заглушало відлуння наших кроків.
— Адже вона не подобається тобі по-справжньому?
Він дивно подивився на мене.
— Не в тому сенсі, що я побіжу в палаючу будівлю, щоб врятувати її, але я маю до неї слабкість. Нагадує мені про художній табір.
Здивування пробігло по мені.
— Ти їздив у мистецький табір?
— Так, одного разу влітку, коли мені було вісім. — Джош поморщився. — Зрозумів, що мистецтво – це не моє, тому переключився на баскетбол.
— Ого. — Раптово все набуло сенсу. — То-то тобі подобається жахливе мистецтво. Воно нагадує тобі про тебе!
Я розсміялася, коли Джош у помсту ляснув мене по дупі.
— Не можу повірити, що ти визнав, що ти не найкращий у чомусь, — сказала я, коли ми підійшли до його будинку. — Нагадай мені відзначити це у календарі. Це справді історичний момент.
— Смішно. — Він відчинив вхідні двері й зачекав, поки я увійду першою, після чого пішов за мною всередину. — Не поширюйся про це, бо я не дозволяю нікому бачити мої слабкості. Відсутність у мене художнього таланту – дуже делікатна тема.
— Так? — Я посміхнулася, несподівано для себе. — Відчуваю себе особливою.
— Так і є. Незважаючи на те, що ти можеш бути до біса дратівливою і скалкою в моїй дупі...
Моя посмішка зникла.
— Гей!
— Ти одна з небагатьох, кому я довіряю. — Його обличчя пом'якшилося, коли він обхопив руками мою талію і притягнув мене ближче. — Ніколи не думав, що скажу це, враховуючи нашу історію. Але навіть коли ми терпіти одне одного не могли, я завжди міг розраховувати на те, що ти будеш чесна зі мною. Після того, що сталося з Майклом і Алексом... — Його горло перехопило від важкого ковтання. — Це означає більше, ніж ти думаєш.
Наша колишня легковажність стала важкою і пронизливою.
О Боже.
— Я... — Почуття провини накочувало на мій шлунок, як штормові хвилі. Скажи йому. — Джоше, я...
Мене шантажує колишній хлопець. У мене є секс-відео, де я дозволяю якомусь випадковому хлопцеві робити зі мною непристойні речі, щоб колишній зміг вкрасти в нього. Я злодійка і брехуха, і ти завжди мав рацію щодо мене.
Слова сиділи на кінчику язика, але ніяк не хотіли йти. Я не приховувала якийсь маленький секрет. Я колись була злочинницею, і в мене було секс-відео з абсолютно незнайомою людиною.
Я б не стала звинувачувати Джоша, якби він пішов, дізнавшись про це.
Мої груди стиснулися від цієї думки.
— Ти мене знаєш, — нарешті, змогла я. — Чесна до помилки
25
. — Я зобразила, як я сподівалася, гідну імітацію посмішки.
— Акцент на помилці, — піддражнив Джош. — Це нормально. Не всі можуть бути такими ж ідеальними, як я.
Він провів губами по моїх, а потім обхопив мою шию і поглибив поцілунок.
Я поцілувала його у відповідь, намагаючись закарбувати в пам'яті кожну деталь.
Теплий смак віскі на його губах. Твердість його дотиків. Його чистий, п'янкий аромат і те, як його м'язи притискаються до мого тіла.
Я плекала цей поцілунок, наче він був останнім, бо залежно від того, як минуть наступні кілька днів, це може так і бути.