Страница 102 из 179
— На кшталт того. — Джош притулився до стінки книжкової шафи і засунув одну руку в кишеню, являючи собою образ чудової безтурботності. — Я б почав із твоєї улюбленої книги дитинства.
— Чому?
— Довірся мені. — Він нахилив підборіддя в бік сусідньої дитячої секції.
Тепло від погляду Джоша зігрівало мою шкіру, коли я сканувала полиці, поки не знайшла те, що шукала. Там було всього три примірники «Павутини Шарлотти», і я припустила, що в одному з них була записка або щось подібне.
Той факт, що він згадав таку незначну деталь із нашої розмови в Огайо, викликав у мене прилив мурашок.
Зосередься, Джулз.
Я взяла з полиці один із примірників і перегорнула сторінки. Нічого незвичайного.
Я взяла другий примірник. Нічого.
Але коли я відкрила третю книгу, на підлогу впав аркуш паперу. Я підняла його, і усмішка спалахнула на моїх губах, коли я прочитала слова, надряпані акуратним почерком Джоша.
«Твоя улюблена їжа, але тобі доведеться приготувати її.
B3, S4, #10».
— Це що, «полювання за предметами»
20
в книжковому магазині? — Я підстрибнула на місці, не в силах стримати свій захват.
— Полювання за предметами і головоломка. — На щоці Джоша з’явилася ямочка. — Потрібно переконатися, що твої розумові здібності відповідають моїм стандартам, Руда. Я не зустрічаюся з тупицями.
— Цілком зрозуміло. Хтось має бути мозком у стосунках.
М’який сміх Джоша оселився всередині мене.
— Розгадай загадку, поки не зазналася, люба. Якщо розгадаєш, то отримаєш приз.
Я пожвавилася. Я любила призи. У мене була ціла коробка грамот, трофеїв і медалей, які я виграла в школі та коледжі.
— Що це?
— Дізнаєшся. А може, й ні. — Він знизав плечима. — Подивимося.
Моя шкіра гуділа і від нашого обміну думками, і від азарту полювання, але я придушила бажання продовжити наш словесний спаринг і зосередилася на підказці.
«Твоя улюблена їжа, але тобі доведеться приготувати її», вочевидь, посилається на італійську кулінарну книгу.
Що стосується B3 S4 #10... мій мозок насилу розплутав його значення. Це було «полювання за предметами», тому підказка, найімовірніше, вела до конкретної кулінарної книги. Усі книги були розташовані в алфавітному порядку за прізвищем автора, тож що могли означати цифри?
Я просканувала книжкові шафи, намагаючись...
Моя увага повернулася до таблички з цифрою один. Вона була зображена на бічній стороні найближчої книжкової шафи.
Книги не були пронумеровані, але книжкові шафи були, і кожна шафа складалася з кількох полиць. Книжкова шафа, полиця. B3 S4.
Розділ кулінарних книг, третя книжкова шафа, четверта полиця... №10. Десята книжка на полиці?
Варто було спробувати.
Мої груди билися від передчуття, поки я прямувала до полиці і рахувала книжки зліва направо. Одна, дві, три, чотири...
Під номером десять була італійська кулінарна книга.
Радість розлилася по моїх венах. Я кинула торжествуючий погляд на Джоша, який намагався і не зміг стримати посмішку, а потім перегорнула книжку і знайшла другу записку.
Тепер, коли я розгадала код, цей було легше розгадати. Вона скерувала мене в розділ подорожей за товстим путівником по Італії. Той, своєю чергою, привів мене у відділ мистецтва за біографією Мікеланджело, яка привела мене до роману про художника, який закохався у свою сусідку, що стала його музою.
Записка в романі не містила підказки. Замість цього в ній було одне речення.
«Джулз, ти підеш зі мною на побачення?»
Чи можливо, щоб людина буквально розтанула? Тому що це було єдине пояснення для моїх колін, що підкосилися, і розплавлених нутрощів. Я була клубочком, що складався з одних емоцій, утримуваний разом гучним серцебиттям і низкою метеликів.
— Ми вже на побаченні, ідіоте. — Мої щоки боліли від сильної посмішки.
Пустотливий вираз обличчя Джоша перетворився на щось більш тепле.
— Я подумав, що повинен запитати офіційно, перш ніж ми вирушимо на наступну зупинку.
— Де це?
— Побачиш. Спасибі, Луно. — Він кивнув усміхненій власниці книжкового магазину, яка передала йому пакет із книжками.
Я була так захоплена пошуком, що не помітила, як вона слідувала за мною, підбираючи кожну книжку з підказкою, коли я переходила до наступного розділу.
— Книги твої. Не варто подяки за те, що ти урізноманітнила своє читання, — сказав Джош.
Я була надто приголомшена, щоб придумати гарну відповідь.
— Як ти це організував?
— Як я вже сказав, Луна — подруга двоюрідної сестри мого колеги. Я домовився з нею. Плюс, я купив тонну книжок в обмін, тож це був безпрограшний варіант.
— Це... — Не плач. Це було б принизливо, але той факт, що Джош доклав стільки зусиль для нашого побачення...
Грудочка застрягла в мене в горлі, коли ми попрощалися з Луною і вийшли з книжкового магазину.
— Джулз Емброуз, позбавлена дару мови. Мені слід було зробити це раніше, — пожартував Джош. — Це позбавило б мене багатьох головних болів у минулому.
— Умора. — Я знову знайшла слова. — То де ж приз, який ти мені обіцяв?
— Ти отримаєш його пізніше.
Я звузила очі.
— Ти розводиш мене, Джоше Чен?
На його губах грала усмішка.
— Можливо. — Ми зупинилися перед Giorgio’s, затишним італійським рестораном, розташованим на бічній вулиці. З вікон лилося приглушене світло, і м’які звуки джазової музики донеслися до моїх вух, коли він відчинив двері. — Думаю, тобі доведеться довіритися мені.
Три місяці тому я б не довірилася Джошу Чену, навіть якби тонула, а він був моїм єдиним рятувальним кругом. Тепер же я не роздумувала двічі, перш ніж піти за ним у хостес до столика в дальньому кутку.
— Я б не став змушувати тебе готувати, — сказав Джош, посилаючись на першу підказку «Полювання за предметами». — Не хочу померти від харчового отруєння.
— Швидше кидай свою роботу в лікарні! Ти маєш бути коміком. — Я перегорнула меню. — Раз вже ми тут, гадаю, я відповідаю твоїм інтелектуальним стандартам і офіційно є мозком у наших стосунках.
— Крім іншого, — тихо сказав Джош.
Перегортання мого меню сповільнилося. Я підняла голову, і мій шлунок перевернувся від інтенсивності його погляду.
— Крім іншого?
Повільна усмішка розповзлася по його губах.
— Не напрошуйся на компліменти, Руда.
— Я не ловлю рибу
21