Спотворена ненависть

38. ДЖУЛЗ

Це було дивно. Я їхала в Огайо, очікуючи, що це буде кошмар, а повернулася і зрозуміла, що це був катарсис.

Поїздка зібрала безладні, розмиті фрагменти мого життя і представила їх у різкому світлі.

Аластер був мертвий і більше не міг заподіяти мені біль.

Моя мама була мертва, і скільки б я не мучилася над тим, «а що як...», вона ніколи не повернеться.

Макс залишався загрозою, але останнім часом він дивно мовчав. Поки він не зробить свій наступний крок, я мало що могла зробити.

А Джош... Джош був однією з небагатьох світлих плям у моєму лайняному житті. Перехід наших стосунків із ворогів із привілеями до побачень був схожий на стрибок зі скелі — він міг закінчитися найхвилюючішим ривком у моєму житті або ж повною катастрофою.

Але в мене вже було достатньо жалю. Я не хотіла, щоб Джош став одним із них.

Іноді потрібно було зробити стрибок або ризикнути застрягти назавжди.

— Що думаєш? — Я повільно повернулася, дозволяючи Стеллі розглянути моє вбрання.

У нас із Джошем сьогодні було перше офіційне побачення, але скільки б я не вмовляла, не погрожувала і не підкуповувала його, він так і не розповів про те, куди ми йдемо, тож я працювала наосліп, коли справа дійшла до дрес-коду. Його єдиною порадою було одягнутися гарно, але не занадто, що ні чорта не допомогло.

Після довгих мук я зупинилася на блакитному сарафані з босоніжками та вклала волосся у високий хвіст, щоб уберегтися від спекотної червневої спеки. Образ був цікавим, кокетливим і досить невимушеним для прогулянки в парку, але досить ошатним для гарного ресторану.

Принаймні, я на це сподівалася.

Стелла оцінила мене з ніг до голови, перш ніж показати мені великий палець угору.

— Ідеально.

Слава Богу. У мене не було часу переодягнутися. Я вже спізнювалася.

Оскільки Джош не міг забрати мене з дому, я зустрілася з ним у Джорджтауні, як і просила.

У мене затріпотіло в животі, коли я помітила його, який чекав у призначеному місці нашої зустрічі.

Біла сорочка на ґудзиках. Темні джинси. Скуйовджене волосся. Він був такий чудовий, що в мене защеміло серце.

Мені навіть хотілося, щоб ми, як і раніше, ненавиділи одне одного, тому що наші стосунки не найкращим чином позначалися на моєму серцевому здоров’ї.

— Привіт, Руда. — Джош оглянув мене, його очі зігріли мене. — Приємно бачити, що ти хоч раз маєш презентабельний вигляд.

— Приємно бачити, що ти хоч раз виглядаєш по-людськи. — Я окинула його не менш навмисним поглядом. — Скільки ти заплатив за обличчя, щоб приховати свої диявольські роги і шкіру рептилії?

— Воно дісталося мені безкоштовно. Я просто дуже чарівний, — протягнув він.

— Думаю, продавець просто злякався, що ти задушиш його своїм величезним его, якщо не підеш найближчим часом.

Його сміх прокотився мною, як розплавлена карамель, насичена і солодка.

— Я страшенно сумував за тобою.

Ми пішли нога в ногу, поки йшли вулицею до нашого таємничого місця призначення.

— Минуло три дні.

— Я знаю.

Тремтіння посилилося. Прокляття. Коли він не був ослом, він міг бути таким... милим.

— Ти збираєшся нарешті сказати мені, куди ми йдемо? — Я була занадто зацікавлена, щоб не запитати. Чому Джош не попросив мене зустрітися з ним на місці побачення, а не на якомусь випадковому розі вулиці?

Він перебільшено зітхнув.

— Терпіння.

— Я не знаю, що це таке, але звучить нудно. — Я придушила сміх, коли він покосився на мене.

— Ти нестерпна.

— Ти продовжуєш говорити це, але при цьому сумуєш за мною і йдеш на побачення зі мною. Що це говорить про тебе?

— Що я мазохіст.

Я прикусила губу, щоб стримати усмішку, що зароджується.

— Тобі варто розібратися з цим. Звучить нездорово.

— Боюся, це не лікується.

Я спіткнулася об хиткий кругляк на брукованій дорозі й упала б обличчям на тротуар, якби Джош не спіймав мене за зап’ястя.

— Обережно, — сказав він, його очі світилися веселощами. Він точно знав, що робить, виродку. — Не хочу, щоб ти впала.

— Не впаду, — парирувала я гордовитим тоном і пригладила спідницю, мої щоки почервоніли.

Ще за п’ять хвилин ми зупинилися перед крихітною крамничкою зі смугастим навісом і золотим написом «Apollo Hill Books» на вікні. Купи книжок заповнювали вітрину, заважаючи мені роздивитися інтер’єр книгарні, а два королівські сині візки стогнали під вагою уцінених томів на тротуарі.

Тепер я знала, чому Джош не попросив мене зустрітися з ним тут — вулиця була досить широкою лише для пішоходів і велосипедистів. У машини не було жодного шансу протиснутися нею. Те ж саме стосувалося і прилеглих вулиць.

— Ласкаво просимо в найкращий книжковий магазин у місті. — Джош драматично змахнув рукою в бік будівлі і посміхнувся над моїм приголомшеним виразом обличчя.

— Як я раніше не чула про нього? — Моє серце прискорено забилося від передчуття того, що ховалося за білими дерев’яними дверима. Відкриття нової книжкової крамниці було на кшталт відкриття нового виду дорогоцінного каміння: хвилююче, дивовижне і трохи сюрреалістичне. — Я живу тут уже багато років.

— Він відкрився кілька місяців тому і залишився непоміченим. Я дізнався про нього від іншого ординатора, чия кузина володіє ним. — Джош відчинив двері.

Щойно я переступила поріг, я закохалася. Ні, не закохалася. Я закохалася сильно і швидко, спокусившись книжковими шафами від підлоги до стелі, чарівними безсистемними стопками, що тісняться на овальному столі в центрі книгарні, і солодким, мускусним ароматом старих книжок. Сміливий смарагдовий килим контрастував зі стриманими кремовими стінами, а кілька кованих люстр освітлювали приміщення теплим світлом.

Це був книжковий магазин моєї мрії, втіленої в реальність.

— Що я тобі казав? — Голос Джоша бархатистою ласкою пройшовся по моєму хребту. — Найкращий книжковий магазин у місті.

Крім власника магазину, ми були єдиними присутніми. Важко було повірити, що по той бік дверей панує міська метушня. Тут було так тихо, що мені здалося, ніби ми потрапили в таємний світ, створений тільки для нас.

— Це єдиний раз, коли я визнаю, що ти маєш рацію. — Я благоговійно провела рукою по прилеглій стопці книжок. У магазині було багато нових і вживаних книжок, і я хотіла вивчити їх усі. — Ми проведемо наше побачення за переглядом книг? Тому що я повністю згодна з цим.