Страница 100 из 179
Я ніколи не хотів постійних стосунків. Це було пов’язано з надто великими очікуваннями, і, чесно кажучи, мені ніколи ніхто не подобався настільки, щоб ходити з ним більше ніж на три побачення.
Жадав, звісно. Подобався? Ні.
Але з Джулз... чорт, я навіть не знав, як це сталося. Вона мені подобалася, навіть коли вона виводила мене з себе, а це було в половині випадків. Наші суперечки запалювали мене більше, ніж розмови з ким-небудь ще, а коли ми справді розмовляли, вона була єдиною людиною, яка, як мені здавалося, розуміла мене. Єдина людина, яка бачила мене не як лікаря, плейбоя, адреналінового наркомана і будь-яку іншу маску, яку я носив, щоб приховати під нею безладні недосконалі частини.
Я проковтнув дивний клубок у горлі, а Джулз закотила очі й усміхнулася.
— Завжди скромний.
— І це теж.
Її усмішка розширилася, і наші погляди затрималися на мить, перш ніж її вираз обличчя знову став серйозним.
— Отже, що це означає для нас?
Гарне запитання. У мене не було досвіду в стосунках, але...
— Це означає, що ми маємо сходити на побачення. — Моя усмішка вибухнула від того, як розширилися її очі. — Не дивись так шоковано. Це побачення, Руда. Не пропозиція руки і серця.
— Зрозуміло, — пирхнула вона, хоча нервозність у її очах збереглася. — Я й раніше ходила на побачення.
При цьому нагадуванні моя усмішка сповзла з обличчя.
Звичайно, Джулзі раніше ходила на побачення. Але це не означає, що я хочу думати про це.
У моєму животі розгорнулася стрічка власництва, і мені знадобилася вся моя сила волі, щоб не випитати в неї повне ім’я, номер і адресу кожного хлопця, який коли-небудь торкався до неї.
— Не зі мною. — Я витер плямочку соусу з куточка її рота. Мій великий палець затримався на її нижній губі, і темне задоволення спалахнуло в мені, коли її дихання почастішало. — Коли я запрошу тебе на побачення, це буде найкраще побачення в твоєму житті.
— Твоє его справді не знає меж. — Легкий придих у її голосі стер пекучість образи.
Я нахилився вперед і підніс великий палець до губ.
— Давай посперечаємося, Руда. — Мій рот торкнувся її — не в поцілунку, а в обіцянці. — Закладаємося, після нашого побачення ти не зможеш навіть думати про іншого чоловіка.
Остання частина прозвучала як низький рик.
Джулз шумно зковтнула.
— Ти встановлюєш дуже високі очікування, Чен.
Моя посмішка повернулася.
— Не турбуйся. Я ніколи не встановлюю очікувань, які не можу виправдати.