Спотворені ігри

31. БРІДЖИТ

— Стефан, — моє серце забилося від паніки, хоча я не робила нічого поганого. Принаймні не в цю секунду, — я не знала, що ти повернувся до міста.

— Я... так, — заїкнувся він, виглядаючи нехарактерно схвильованим. — Це було рішення, ухвалене в останню хвилину. Я не мав повертатися до наступного тижня, але в мене виникли невідкладні справи в місті, і мені треба було одразу ж повернутися. Я збирався подзвонити тобі завтра, коли все владнається, — його погляд ковзнув вліво, і я зрозуміла, що він не один.

Поруч із ним стояла мініатюрна, симпатична жінка з кучерявим темним волоссям, обличчя її було червоним, а руки міцно охоплювали талію.

— Ваша Високосте, — вона зробила невеликий реверанс, її губи склалися у напружену посмішку.

— Це Малін, — дискомфорт Стефана помітно посилився, — вона відвезла мене назад до міста.

— Не знав, що майбутні герцоги потребують попуток, — у рівному тоні Різа промайнула підозра.

Грайливий, ніжний Різ, який був раніше вдень, зник, змінивши стоїчним, врівноваженим охоронцем, якого я так добре знала.

— Вона все одно поверталася до міста, тож це мало сенс, — очі Стефана металися між мною та Різом.

Щось не сходилося. Якщо він мав термінові справи в місті, чому він був у готелі на околиці Атенберга так пізно вночі?

Але я, як ніхто інший, не збиралася запитувати, чому він тут.

Ми вчотирьох стояли в холі, кожен із нас насторожено дивився на решту. Ліфт гудів далеко, а кондиціонер гудів від занепокоєння. Напруга була така сильна, що я могла б проткнути її нігтем.

— Готель не в місті, — сказав Різ. Він не зрушив ні на дюйм з того часу, як ми зіштовхнулися зі Стефаном і Малін.

Малін дивилася на підлогу, а Стефан провів рукою по волоссю.

— У мене була зустріч за вечерею у ресторані. І Малін була достатньо добра, щоб почекати, поки я закінчу. Що ти тут робиш?

Останню частину він адресував мені, і я зрозуміла, що не відповіла йому вперше, коли він спитав.

— Я взяла спа-день. Ми якраз виїжджали.

Я уникала дивитись на Різа, боячись, що цей рух якось видасть, чим ми насправді займалися весь день.

Що означає поворот голови ельдорранською? О, тільки те, що я трахала свого охоронця в дюжині різних поз протягом шести годин.

— Звісно. Не затримуватиму вас, — Стефан відійшов убік, щоб я могла пройти, але перш ніж я встигла це зробити, Малін заговорила.

— Стефан, хіба ти не хотів щось запитати у Її Високості? — вона перевела погляд на Стефана, чиї губи витончилися, коли він глянув на неї. Між ними відбулася якась невимовна розмова, перш ніж він повернувся до мене.

— Я не так хотів це зробити, — сказав він з натяком на вибачення. — Але коли ми тут, я

хотів

би запитати тебе дещо. Будь ласка, вибач мені, якщо я занадто упереджений, але не хотіла б ти бути моєю супутницею на весіллі принца Ніколая?

Різ нарешті поворухнувся, його тіло наблизилося до мого, а рука ковзнула до пістолета на поясі.

— Я… — з усіх речей, які я очікувала від Стефана, це питання не було одним із них. Ми обмінялися кількома ввічливими повідомленнями після нашого побачення в Королівському ботанічному саду, але не розмовляли кілька тижнів, і, чесно кажучи, він не спадав мені на думку досі.

Я також підозрювала, що у нього з Малін більш складні стосунки, ніж він каже, можливо навіть романтичні. Він явно не хотів запрошувати мене на побачення, і вона знову насупилась і дивилася в підлогу.

Але якщо вони були разом, то навіщо їй підштовхувати його до побачення зі мною?

— Я збирався спитати, коли подзвоню тобі завтра, — додав Стефан. Він усміхнувся, і я знову побачила колишнього доброзичливого, розслабленого Стефана. — Ми вже говорили про зустріч після мого повернення, і оскільки весілля невдовзі, я подумав, що ти захочеш піти разом. Якщо тільки в тебе вже немає пари.

Весілля Ніколая та Сабріни було через місяць, і вони мали повернутися у ці вихідні для останніх приготувань. Я була подружкою нареченої разом із сестрою та найкращою подругою Сабріни зі США.

— Я не… — від мене на це чекали, але я навіть не думала про це. Я була надто поглинена програмою «Громадянські листи», навчанням та Різом.

Я вагалася, роздумувала, перш ніж нарешті відповіла:

— Я буду рада бути твоєю парою. Дякую, що запитав.

Різ ще більше напружився поруч зі мною.

— Чудово, — Стеффан прочистив горло. — Давай обговоримо деталі пізніше, гаразд? Я з нетерпінням чекаю цього.

— Я теж.

— З вас вийде прекрасна пара, — у голосі Малін було щось не так. Можливо, натяк на попередження? Або ворожість, змішана із сумом. Я не могла визначити, але що б це не було, воно змусило Стефана здригнутися.

— Дякую, — мені знадобився весь мій вишкіл, щоб не поставити наприкінці знак запитання. Що я мала відповісти на подібне?

Настала ще одна незручна мовчанка, перш ніж я, нарешті, пішла і залишила Стефана і Малін стояти в коридорі, дивлячись один на одного.

Різ почекав, поки ми не опинилися в ліфті, перш ніж сказати:

— Вони трахаються.

Ця думка спала мені теж на думку, але вона не мала сенсу.

— Ти цього не знаєш.

— Повір мені. Я можу сказати, коли люди трахаються, і вони це роблять.

Ми вийшли з ліфта у вестибюль.

— Якщо це так, то чому вона заохочувала його запросити мене на побачення?

— Я не знаю. Можливо, вони люблять групові ігри, — Різ не дивився на мене.

Він був злий. Він не сказав цього, але я

відчувала

це, і мені не треба було гадати, на що він злиться.

— Мені довелося погодитись на побачення, — сказала я, коли ми сіли в машину. — Усі чекають, що я приведу когось на весілля Ніка.

Едвард та Елін не забули про пошуки мого чоловіка і продовжували піднімати цю тему на кожному кроці, але вони мало що могли зробити з відходом Стефана. Тепер, коли він повернувся.

Більше ускладнень. Менше часу з Різом.

Розчарування згорнулося у моєму животі.

— Зрозуміло, — сказав Різ нейтральним тоном, але в небезпеці, що походить від нього, як жар від випаленого сонцем асфальту, не було нічого нейтрального.

Я ненавиділа, що не можу привести Різа як свого супутника, що нам доводиться ховатися і крастись, хоча єдине, що нас поділяє, — це дурна випадковість народження. На дворі було двадцять перше століття, але ми з таким самим успіхом могли б жити у вісімнадцятому.

Розчарування загострилося і кололо мої нутрощі.

Як ми так швидко перейшли від нашого славного, мрійливого дня до

цього

?