Спотворені ігри

— Я майже сумую за тими часами, коли ти був владною і надмірно опікуваною дупою.

— Тоді тобі буде приємно почути, що я все ще владна дупа, що надмірно опікується. І принцесо, — голос Різа зупинив мене, коли я була на півдорозі до дверей, — ти щось забула.

Моє обличчя спалахнуло, коли він узяв у руки вібратор.

— Ти

намагаєшся

втягнути нас у неприємності, — я вихопила у нього вібратор і поспішно загорнула його в серветку, а потім засунула до шухляди. Розберуся із цим пізніше.

— Це Мікаела. Вона не помічає нічого, що не пов'язане з вечірками та світськими плітками. Ти можеш поставити перед нею слона, і вона швидше за все не помітить його. Думаєш, я так зробив би, якби у дверях стояв Маркус чи Елін?

Гаразд, Мікаела була не найспостережливішою людиною на планеті, але Різ перебільшував. Хоча в цьому випадку я сподівалася, що він має рацію.

Я відчинила двері і нарешті впустила свою роздратовану подругу.

— Чому так довго? — бурчала вона. — Я маю зустрітися зі своєю матір'ю… — вона зупинилася, коли побачила Різа. — О, привіт, Різ. Що ти тут робиш?

Формально він був не на службі, коли я була в палаці, і я намагалася вигадати правдоподібне виправдання.

— Ми обговорювали план безпеки, — імпровізувала я. — Для весілля Ніка. Дещо там, ем, конфіденційне. Саме тому я так довго не відповідала.

Ніколай та Сабріна все ще були в Каліфорнії, але вони збиралися одружитися в Атенберзі, і підготовка йшла повним ходом.

Мікаела спохмурніла.

— Тільки ви двоє? Я думала, що цим займається королівська гвардія.

—

Особистий

план безпеки, — швидко виправила я.

— О, — здивування в очах Мікаели розвіялося, — зараз все ще слушний час для зустрічі? Я можу зайти згодом.

— Давай зараз, — сказала я, хоча все, чого я хотіла, це прийняти душ і подрімати. Я була просто вдячна, що вона не стала ставити більше запитань про те, чому я так довго відмикала двері. Моє виправдання розплуталося б швидше, ніж дешевий светр за будь-якої перевірки.

— Побачимося пізніше, Ваша Високосте. Леді Мікаела, — Різ схилив голову і пішов, але не раніше, ніж підморгнув мені.

Я стримала посмішку.

— Дуже шкода, — сказала Мікаела, її очі затрималися на його потилиці трохи довше, ніж мені хотілося б, перш ніж за ним зачинилися двері.

— Що таке? — я розсіяно перетасувала папери на своєму столі і спробувала відігнати уявні образи того, що я робила на цьому самому місці десять хвилин тому.

— Цей Різ — охоронець, — Мікаела повернула свою увагу до мене і сіла в крісло навпроти мого, — він

такий

чудовий. Я не знаю, як ти бачиш його щодня і не пускаєш слину. Якби він не був простолюдином… — вона обмахнула себе віялом, — я б вся завелася.

Все моє тіло напружилося з кількох причин.

— Те, що в нього немає титулу, не означає, що він нижчий від тих, у кого він є.

Мені слід було б погодитися з її словами, тому що, бачить Бог, я не хотіла заохочувати її потяг до Різа, але мені не подобався натяк на те, що аристократи краще тільки тому, що їм пощастило народитися в титулованій сім'ї.

Мікаела здивовано моргнула, почувши мій різкий тон.

— Звісно, ні, — сказала вона, — але ти ж розумієш соціальну динаміку, Брідж. Вступати у відносини з персоналом — це так вульгарно. А я баронова дочка, — незвичайна нотка гіркоти пронизала її останні слова, — мій цивільний стан недостатньо високий, щоб пережити

подібний

скандал.

У аристократії була строга ієрархія, і барони та баронеси сиділи на самому дні. Я підозрювала, що частково тому Мікаела так намагалася налагодити зв'язки і залишатися на вершині світських пліток, щоб подолати свій нижчий статус, хоча її сім'я все одно була багатша за середньостатистичного ельдорранця.

— Як я вже сказала, дуже шкода, але принаймні я можу дивитися на нього, — Мікаела знову засяяла, — тобі так пощастило, що в тебе є гарячий охоронець. Або ні, якщо ти не можеш з ним переспати.

Вона засміялася, і я змусила себе приєднатися.

— Звісно, ні, — сказала я. — Це було б безумством.