Спотворені ігри

29. БРІДЖИТ

Після нашої ночі в альтанці ми з Різом більше не залишалися наодинці під час туру. Але коли ми повернулися до Атенберга за кілька днів, нам вдалося провести час наодинці, незважаючи на мій щільний розклад.

Гостьовий будинок опівночі після того, як усі лягли спати. Комірчина на третьому поверсі службових приміщень під час обідньої перерви. Мій улюблений дах над кухнею. Жодне місце не було забороненим.

Це було ризиковано, небезпечно і не в нашому характері, враховуючи, наскільки ми зазвичай практичні, але ми не змогли зупинитися, навіть якби захотіли. Ми надто довго чекали і надто потребували цього.

Це була шалена подорож, яка врешті-решт мала закінчитися, і хоча ми ніколи не говорили про майбутнє, ми прийшли до мовчазної угоди насолоджуватися кожною секундою.

Але як би мені не хотілося проводити з Різом усі свої дні та ночі, у мене були інші обов'язки, і через три тижні після повернення в Атенберг я опинилась у кабінеті дідуся, чекаючи, коли Ерхолл закінчить говорити, щоб я могла представити свої пункти порядку денного .

— Дозвольте мені вгадати. У вас є ще одне питання про

громадян

, яке ви хотіли б підняти. Ваша Високосте, — жорстко додав Ерхолл, безперечно, пам'ятаючи, що мій дід також перебуває в кімнаті.

Я відповіла безтурботною посмішкою.

— Так. Це те, чим ми займаємося, чи не так? Допомагаємо жителям Ельдорри?

Ерхолл, Едвард, Андреас і я сиділи навколо Едвардового столу на щотижневій зустрічі короля з головою. Це була вже третя така зустріч після мого повернення з туру доброї волі, який пройшов із величезним успіхом. Хенрік опублікував у

Eldorran Herald

світлий нарис про мене, і мій рейтинг суспільного схвалення злетів до небес, майже зрівнявшись із рейтингом мого дідуся.

Особисто мене рейтинги мало хвилювали, але це була одна з найпотужніших зброй в моєму арсеналі, оскільки я не мала ніякої реальної політичної влади. Я також отримувала величезне задоволення від того, що рейтинг Ерхолла був майже на двадцять пунктів нижче за мій.

— Звісно, — Ерхолл розгладив краватку, виглядаючи так, ніби щойно з'їв лимон, — що б ви хотіли обговорити?

Спираючись на своє імпульсивне рішення на фермі Іди, я створила офіційну програму «Листи громадян», в рамках якої ельдорранці могли писати або надсилати мені електронною поштою свої проблеми, і я приймала до уваги кожну з них. Найважливіші з них я доводила до Ерхолла під час щотижневих зборів. Швидше за все, він не став би нічого робити з більшістю з них, але я мала спробувати.

— Йдеться про дороги в Райхаувері… — я розпочала свою презентацію, не звертаючи уваги на усмішку Андреаса. Мені не подобалося, що він там, але він все ще був «тінню» Ерхолла, а оскільки він був другим у черзі на трон, ніхто не заперечував його участі у зборах.

Це не мало значення. Він ніколи не стане королем, якщо мені є що сказати з цього приводу, а мені як спадковій принцесі було що сказати.

— Я вивчу це питання, — сказав Ерхолл.

Я вдам, що цієї розмови не було, після того як покину цю кімнату

. — Тепер, Ваша Величносте, про податкову реформу…

Едвард кинув співчутливий погляд у мій бік. Він утримувався від участі в моїх битвах за мене, тому що це буде виглядати не дуже добре, якщо я бігтиму до нього за допомогою кожного разу, коли Ерхолл поводитиметься як придурок, але я...

О Боже.

Я мало не підскочила зі свого місця.

Ерхолл зробив паузу і окинув мене дивним поглядом, перш ніж продовжити свою промову.

Я стиснула стегна разом під столом, коли тихі, але сильні вібрації відновилися між моїх ніг.

Я збираюся вбити його.

Різ наказав мені носити вібратор весь день, і я, як ідіотка, погодилася. Це звучало збудливо, і Різ мав похвилинний розклад мого дня. Він не включав вібратор під час моїх зустрічей, тож чому…

Мій погляд впав на дідусиний годинник у кутку.

Прокляття

. Ми затягнули зустріч. На п'ятнадцять хвилин, якщо бути точною. Різ, мабуть, думав, що я вже пішла.

— Ти в порядку? Ти виглядаєш... розчервонілою, — Андреас підняв брови, його очі були гострі, дивилися на мене.

— Так, — я змусила себе посміхнутися. — У повному порядку.

— Ти виглядаєш не дуже добре, — занепокоєно сказав Едвард.

Боже правий, кожна хвилина, витрачена ними на розпитування про мене, була ще однією хвилиною зустрічі, що тривала. Вона повинна була закінчитися, і скоріше, поки я не дійшла до середини дискусії про чортове податкове законодавство.

— Тут просто трохи жарко. Будь ласка, не зупиняйтесь через мене, — впоралася я.

Вібрація посилилася, і мої нігті вп'ялися в шкіру так сильно, що на долонях залишилися маленькі сліди від нігтів.

Едвард виглядав не переконаним, але вони з Ерхоллом відновили розмову, а Андреас спостерігав за мною, звузивши очі.

Зазвичай я б відповіла йому крижаним поглядом, але я не могла зосередитися ні на чому, крім пульсації мого клітора та тертя сосків об ліфчик.

На щастя, зустріч незабаром закінчилася. Я поспішно попрощалася з Едвардом, дала Ерхоллові уривчастий кивок і повністю проігнорувала Андреаса, перш ніж вийти з кімнати так нормально, як могла. Я не хотіла ще більше збуджувати їхні підозри, вибігаючи з кімнати, навіть якщо я була на волосину від оргазму.

Як тільки я опинилась у залі, вібрації припинилися.

Звісно, припинилися.

Я провела рукою по спідниці і змогла напівнормально пройти до свого кабінету, де на мене чекав Різ.

Моє серце підстрибнуло, коли я побачила його, що притулився до мого столу. Очі темні, руки схрещені на грудях, поза невимушена і гордовита.

— Це було жорстоко, — я дивилася на нього суворим поглядом, навіть коли мій клітор знову запульсував — не від вібратора, а від його вигляду. Щетина, татуювання, те, як він дивився на мене, наче я була єдиною людиною у світі...

Стоп. Зосередься.

— У мене була зустріч.

— Вона мала закінчитися півгодини тому.

— Вона затягнулась.

— Ясно, — очі Різа спалахнули лукавим блиском, — іди сюди, принцесо.

Я похитала головою, хоча я була така збуджена, що найменший порив повітря, що торкнувся моєї шкіри, змусив моє дихання почастішати. Справа була в принципі.

— Ні.

— Це не було проханням.

Від його владного тону мої соски затверділи, перетворившись на болючі точки, і я склала руки на грудях, щоб сховати їх.

— Ти не можеш мені вказувати, що робити.