Страница 83 из 139
— Вважатиму, що це добре, — я обхопив її рукою, продовжуючи притискати до себе. Яскраве почуття захисту охопило мене, коли вона притулилася обличчям до моїх грудей.
Боже, ця жінка.
Вона навіть не уявляла, на що я готовий заради неї.
Ми залишалися в альтанці, доки не припинився дощ, що, на щастя, не зайняло багато часу. Я був би щасливий залишитися тут назавжди, але я хотів переконатися, що Бріджит матиме час прийняти душ і трохи поспати перед ранковими справами.
— Тобі не треба нести мене. Я знову можу ходити, — Бріджит засміялася, коли я підхопив її на руки і вирушив назад до готелю, — не знаю, що буде завтра. У мене таке почуття, що все болітиме.
— Земля мокра і темна, — сказав я. На місяць опустилася хмара, і мені довелося йти повільно, щоб не наступити на те, на що не хотілося б наступати, — краще, якщо я тебе понесу, люба.
Вона не відповіла, але міцно обняла мене за шию і притулилася м'яким поцілунком до моєї щелепи, від якого моє серце заколотилося найдивнішим чином.
З того часу, як у моєму житті з'явилася Бріджит фон Ашеберг, в ній не було нічого нормального.