Спотворені ігри

20. БРІДЖИТ

Наступного ранку я прокинулася болісною, але усміхненою. Я давно не прокидалася в такому гарному настрої, і мені знадобилася хвилина, щоб пригадати, чому.

Шматки та фрагменти минулої ночі поверталися до мене, спочатку повільно, потім усе одразу, і я червоніла, згадуючи брудні речі, які я говорила і робила в цій кімнаті.

Але я не могла перестати посміхатися.

Мені потрібно частіше складати списки бажань.

Я ще деякий час лежала в ліжку, не бажаючи розривати сонний серпанок, що огорнув мене, але сьогодні ми вертались в Нью-Йорк, і треба було вставати.

Коли я встала, то виявила, що мій дорожній одяг лежить на комоді, і зрозуміла, що в кімнаті чисто. На підлозі не валялося кинуте взуття, бікіні не висів на стільці, косметика не була розкидана туалетним столиком.

Різ, мабуть, закінчив збирати речі за мене. Я так міцно спала, що навіть не чула його.

Мої підозри підтвердилися, коли я спустилася до вітальні, де він чекав поряд із нашим багажем. Зникли звичайні футболки та шорти, які він носив останні кілька днів; замість них був його звичайний чорний одяг.

Я відчула невеликий поштовх у грудях. Я вже сумувала за Різом із відпустки.

— Доброго ранку, Ваша Високосте, — сказав він, не підводячи очей від свого телефону, — сніданок на кухні. Наш рейс опівдні, тому ми повинні виїхати в найближчі сорок п'ять хвилин.

Моя посмішка померкла.

Ваша високість.

Навіть не

принцеса

.

Ми домовилися не говорити про те, що сталося минулої ночі, але я не очікувала такого повороту подій так швидко. Зараз Різ був майже холоднішим, ніж у нашу першу зустріч.

— Дякую, — я була так захоплена зненацька, що не могла придумати, що ще сказати, — за зібрані речі та сніданок.

— Немає за що.

Мій гарний настрій зник, але я приховувала своє розчарування, поки снідала на самоті, і поки Різ перевіряв, чи все в домі в порядку перед нашим від'їздом.

Він залишив кухню наостанок, можливо тому, що я була там.

— Містер Ларсен, — мені здавалося неправильним називати його Різом, враховуючи холод, що витав між нами.

— Так? — він відкрив порожній холодильник і швидко оглянув його, перш ніж закрити дверцята.

— Я маю до вас пропозицію.

Він напружився, і я не змогла стримати гіркої посмішки.

— Не така пропозиція, — сказала я, — і перш ніж я це скажу, я хочу, щоб ти знав, що це не має жодного стосунку до... недавніх подій, — я сподівалася, що не виставляю себе дурненькою, але якщо так, то так і бути. Якщо я чогось хочу, то мені треба було це озвучити. Інакше мені не буде кого звинувачувати, крім себе, коли я жалкуватиму про те, «що…якщо», — ти хороший охоронець, а я і так переживаю достатньо змін після зречення Ніколая. Я хотіла б, щоб поряд зі мною був хтось, з ким мені буде комфортно в перехідний період.

Різ був настільки нерухомий, що нагадував статую.

— Якщо я звернуся з проханням, гадаю, палац погодиться продовжити твій контракт, поки я не освоюся у новій ролі, — я глибоко зітхнула. — Це означатиме, що тобі доведеться тимчасово переїхати до Ельдорри, і я розумію, якщо це буде занадто. Але я хотіла надати тобі можливість вибору. На випадок, якщо ти захочеш залишитись.

Я не збрехала, коли сказала, що це не пов’язано з минулим вечором. Ідея виношувалась кілька тижнів, а я все відкладала її. Але ми добігали кінця, і якщо я не скажу зараз, то не скажу ніколи.

Різ нарешті моргнув.

— Коли тобі потрібна відповідь?

Я здолала чергову хвилю розчарування. Звичайно, йому треба було про це подумати. Це було величезне зобов'язання. Але все ж таки, я думала ...

— Упродовж наступного тижня, до того, як твій контракт офіційно закінчиться.

Він кивнув, вираз його обличчя був нейтральним.

— Я повідомлю тобі свою відповідь до кінця тижня. Дякую за надану можливість, — Різ вийшов з кухні, а я дивилася на те місце, де він стояв.

Ось воно.

Ні усмішки, ні натяку на те, чи він радий, здивований чи йому не по собі. Просто

я повідомлю тобі свою відповідь до кінця тижня

, ніби ми були не більше ніж професійними знайомими.

Я спробувала з'їсти ще один шматочок тосту, але потім здалася і закрила обличчя долонями.

Бріджит фон Ашеберг, що ти наробила?

***

Ми з Різом не розмовляли ні під час довгої поїздки машиною до аеропорту, ні під час самого польоту. Ситуація між нами була настільки напруженою, що я майже шкодувала, що вчора відбулося, але я не могла змусити себе пошкодувати про це.

Наслідки були не дуже гарними, але момент був чудовий.

Четвертий пункт у списку бажань.

Це було набагато більше, ніж просто пункт списку, але це буде мій секрет.

— Ти не зобов'язаний, але... ти можеш приєднатися до мене завтра? — запитала я, поки Різ укладав мою валізу в номері. Ми приземлилися у Нью-Йоркудекілька годин тому та зупинилися у The Plaza до мого від'їзду до Ельдорри через два дні. Завтра Ніколай оголосить про своє зречення престолу, а після цього в мене буде прес—конференція. Від цієї думки у мене трохи заболів живіт. — Для виступу.

Вперше за цей день обличчя Різа пом'якшало.

— Звісно, принцесо.

Кумедно, як сильно я ненавиділа це прізвисько спочатку, але тепер воно змусило моє серце тремтіти.

Пізніше тієї ночі я намагалася заснути, але в моїй голові роїлося мільйон думок і турбот. Коста—Ріка, Різ, чи залишиться він моїм охоронцем, реакція суспільства на зречення Ніколая від престолу і заручини з Сабріною, здоров'я мого дідуся, мій дебют як коронованої принцеси, мій переїзд в Ельдорру…

Я заплющила очі.

Дихай. Просто дихай.

Зрештою, я провалилася в неспокійний сон, мучившись кошмарами про те, як мене розчавить гігантська корона перед палацом, а всі показуватимуть на мене пальцями і сміятимуться.

Наступного ранку я прокинулася раніше, ніж планувала, щоб підготуватися до прес-конференції та зафарбувати темні кола під очима. Я пропустила сніданок, не впевнена, що зможу втримати їжу в шлунку, але коли Різ з'явився рівно о сьомій годині, як і обіцяв, він наполягав на тому, щоб замовити яєчню та смузі з обслуговування номерів. Ніякої кави. Він сказав, що це допоможе впоратися з моїм занепокоєнням, і, як не дивно, так воно й було.

Промова Ніколая почалася о восьмій, і ми мовчки спостерігали, як мій брат, одягнений у парадний мундир, з напруженим, але рішучим обличчям, вимовляє слова, які назавжди змінять історію Ельдорри.