Спотворені ігри

Її погляд не був сексуальним, але це не завадило моєму паху напружитися, коли її погляд ковзнув з моїх плечей на живіт та стегна. Кількість спонтанних ерекцій, які я відчував поруч із нею, була ганебною, враховуючи, що я був дорослим чоловіком, а не змученим гормонами школярем.

Але Бріджит була з тих приголомшливих людей, які зустрічаються раз у житті, і її характер лише посилював ситуацію, тому що він у неї справді був. Причому

хороший

, принаймні коли вона не зводила мене з розуму своєю впертістю.

Я погодився на цю роботу, думаючи, що вона буде розбещеною і зарозумілою, як інші принцеси, яких я охороняв, але вона виявилася розумною, доброю і приземленою, із достатньою кількістю вогню, що пробивається крізь її холодний фасад, щоб я хотів зняти з неї всі шари, доки вона не буде відкрита мені і тільки мені.

Погляд Бріджит затримався на області нижче мого пояса. Мій член піднявся ще вище, і я вчепився в підлокітники побілілими кісточками пальців. Це було так брудно. Вона переживала через можливу смерть дідуся, а я фантазував про те, як трахну її десятьма способами до неділі посеред цього чортового салону.

Я мав серйозні проблеми.

І найменша з них — сині яйця.

— Я раджу тобі припинити дивитися на мене таким поглядом, принцесо, — сказав я, мій голос був смертельно м'яким. — Якщо тільки ти не збираєшся щось із цим робити.

Це була, мабуть, найнедоречніша річ, яку я коли-небудь казав їй, і яка виходить за межі професіоналізму, але я був на межі здорового глузду.

Незважаючи на те, що я мав на увазі вчора, я не торкався до жінки з тих пір, як влаштувався на цю роботу, і я повільно божеволів через це. Не те, щоб я не хотів. Я ходив у бари, фліртував, отримував безліч пропозицій, але щоразу нічого не відчував. Ні іскри, ні пристрасті, ні бажання. Я б турбувався про свого хлопчика там, внизу, якби не моя тваринна реакція на Бріджит.

Єдиною людиною, яка змушувала мій член напружуватися в ці дні, була моя клієнтка.

У мене найгірша вдача на планеті.

Бріджит ривком підвела голову, її очі розширилися.

— Я не... я не...

— Задай мені інше запитання.

— Що?

— Ти сказала, що хочеш дізнатися про мене більше. Задай мені інше запитання, — сказав я крізь стиснуті зуби.

Що завгодно, аби відволіктися від того, як сильно я хочу задерти твою спідницю і дізнатися, наскільки ти мокра для мене.

Тому що вона була такою. Якщо не брати до уваги мою нову тривалу спрагу, у мене було достатньо досвіду спілкування з протилежною статтю, щоб розпізнати ознаки жіночого збудження за милю.

Розширені зіниці, почервонілі щоки, поверхневе дихання.

Контроль, контроль та ще раз чортів контроль.

— О, ем… — Бріджит прочистила горло, виглядаючи більш схвильованою, ніж я коли-небудь бачив її. — Розкажи мені... розкажи мені про свою сім'ю.

Поговоримо про те, що виплесне цебро холодної води на моє лібідо.

Я напружився, бажання зникло, поки я намагався придумати, як відповісти.

Звичайно, вона хоче знати те, що я ненавиджу обговорювати.

— Розказувати особливо нема чого, — нарешті сказав я. — Братів та сестер немає. Мати померла, коли я був дитиною. Батька ніколи не знав. Бабусі та дідуся теж немає.

Можливо, мені слід було б опустити останню частину з огляду на ситуацію з її дідусем, але Бріджит не виглядала стурбованою. Навпаки, в її очах майнуло співчуття.

— Що трапилося?

Немає потреби уточнювати, про кого вона запитує.

Про мою любу матінку.

— Передозування наркотиків, — уривчасто сказав я. — Кокаїн. Мені було одинадцять, і я знайшов її, коли повернувся додому зі школи. Вона сиділа перед телевізором, йшло її улюблене ток-шоу. На журнальному столику стояла наполовину з'їдена тарілка з макаронами. Я подумав, що вона заснула — вона іноді так робила, коли дивилася телевізор, — але коли я підійшов… — я тяжко проковтнув. — Її очі були широко розплющені. Невидимі. І я зрозумів, що її більше немає.

Бріджит зітхнула. Моя історія викликала жалість у тих, хто її чув, тож я ненавидів її розповідати. Мені не потрібна була нічия жалість.

— Знаєш, що найсмішніше? Я взяв тарілку з макаронами і вимив її, ніби вона прокинеться і кричатиме на мене, якщо я цього не зроблю. Потім я помив решту посуду в раковині. Вимкнув телевізор. Витер кавовий столик. Тільки після всього цього я зателефонував в 911, — я випустив невеселий сміх, а Бріджит дивилася на мене з нестерпно м'яким виразом обличчя. — Вона була вже мертва, але, я думав, вона не була

справді

мертва, допоки не приїхала швидка допомога і не зробила це офіційно. Дитяча логіка.

Це були найсильніші слова, які я сказав про свою матір за останні два десятиліття.

— Мені дуже шкода, — тихо сказала Бріджит. — Втрачати батьків завжди непросто.

Вона знала це найкраще. Вона втратила обох батьків, одного з яких ніколи не бачила. Прямо як я, тільки є ймовірність, що той, кого я не бачив, був живий, а її мати померла під час пологів.

— Не жалій мене, принцесо, — я покрутив свою склянку з водою в пальцях, бажаючи, щоб у ній було щось міцніше. Я не вживав алкоголь, але іноді мені хотілося напитись. — Моя мати була сукою.

Очі Бріджит розширилися від шоку. Не багато людей говорили про смерть своєї матері, а потім поверталися і на одному подиху називали свою матір сукою.

Якщо хтось і заслуговував на це звання, то Дейдра Ларсен.

— Але вона все ще була моєю матір'ю, — вів далі я. — Єдиним родичем, який у мене залишався. Я гадки не мав, хто мій батько, а якби й знав, було ясно, що він не хотів мати зі мною нічого спільного. Так що так, я був засмучений її смертю, але я не був спустошений.

Чорт, я відчув полегшення. Це було збоченням, але життя з матір'ю було кошмаром. До її передозування я кілька разів думав про втечу, але хибне почуття вірності щоразу утримувало мене.

Дейдра могла бути жорстокою алкоголічкою—наркоманкою, але я був усім, що в неї було у світі, а вона була всім, що було в мене. Це щось таки означало, я вважаю.

Бріджит нахилилась вперед і стиснула мою руку. Я напружився, відчувши несподіваний поштовх електрики в руці, але зберіг спокійний вираз обличчя.

— Твій батько навіть не уявляє, що він втрачає, — її голос звучав щиро, і в мене стиснулося в грудях.

Я дивився вниз на контраст її м'якої, теплої руки і моєї грубої, мозолистої.

Чистота проти крові. Невинність проти пітьми.

Два світи, які ніколи не мали торкатися.

Я відсмикнув руку і різко встав.