Повернення Рейчел

Бел повернулася додому лише після настання сутінків. Зачинила за собою двері, смикнувшись від клацання замка — воно її видало. Наче й удома, а наче й зовсім ні: повітря здавалося інакшим, застрягало у вухах, посилювало багатократно кожен звичний тріск та подих будинку і незвичні звуки — кроки у вітальні, тихі й скрадливі.

Рейчел визирнула з кімнати. За мить з’явилась вся, заступивши Бел вихід із коридору.

— Ан... Б-бел. Де ти була?

Бел скинула куртку.

— У Джеффа та Шеррі. А ти? — вистрелила вона у відповідь.

Губи Рейчел смикнулися, загостривши підборіддя.

— Була тут, поки поліція проводила обшук, а тоді пішла до начальника відділку, щоб дати свідчення. Сказала, що востаннє бачила Чарлі, коли йшла у ванну вечері. І що не чула, як він пішов, але він мав вийти десь уночі.

Бел підійшла на крок, змушуючи Рейчел позадкувати, і так звільнилася з пастки.

— А я думала, ти погано спиш, — Бел покрокувала на кухню. Рейчел хвостиком пішла за нею. — Дивно, що ти нічого не чула. — Ось так одну брехню можна викрити іншою.

Бел відкрила холодильник і вийняла картонну упаковку яблучного соку, який купила Рейчел, сказавши, що його їй бракувало там, у підвалі.

— Мабуть, він вийшов дуже тихо, — озвалася Рейчел з порогу.

Бел відсьорбнула соку просто з коробки.

Рейчел і бровою не повела.

— Усе буде добре, — сказала вона натомість. — Обіцяю.

Бел закинула голову і почала цмулити сік, а потім витерла рот рукавом.

— А решту дня? Ти ж не шість годин давала свідчення.

— Їздила, — відповіла Рейчел. — Перевіряла місця, де він міг би бути. Шукала його.

Бел зім’яла в руці порожню пачку. Вкинула її в смітник, де вже лежав червоний картонний стакан із кав’ярні, прикрашений логотипом корови, яка склала губи трубочкою, дмухаючи на гарячу філіжанку. Вочевидь, Рейчел зупинялася в кав’ярні,

шукаючи тата.

— Не знайшла? — Бел знову крутонулася до неї.

Поки вона не дивилася, Рейчел нечутно зайшла в кухню. Вони обходили одна одну колами, витримуючи відстань, готуючись до бою.

— Ні. Не знайшла.

— А я знайду, — Бел спіймала її погляд. — Я знайду тата і приведу додому. — Сказано як обіцянка, задумано як погроза.

Рейчел кліпнула.

— На вечерю ризото. Ти ж любиш ризото?

— Я вже повечеряла.