Повернення Рейчел

— Так, потрібні були документи і нове ім’я, щоб спокійно прожити шістнадцять років, щоб заробляти гроші. Ще вона, скоріш за все, змінила зовнішність. Отримала нове водійське посвідчення. Паспорт, якщо була не в Америці. Усе це коштує грошей.

— Об’єднуємо з пунктом один, — кивнула Бел. — Що ще? Допомога сторонніх?

— Причина, — сказав Еш похмуро.

— Га?

— Їй потрібна була причина, Бел. Це непросте завдання. Просто так люди не вирішують зникнути. Потрібен мотив. Поважна причина. — Останні слова задзижчали в його роті, мов спіймана бджола. — Може, вона щось накоїла, або ж хтось щось зробив чи збирався зробити. Може, вона від чогось втікала, — додав він.

Бел подумала про бабцю Сьюзен і поліцію Ґоргема, а також про те, куди привели їх такі думки. Саме так тато опинився у в’язниці.

— А може, вона втікала не

від

чогось, а

до

чогось.

— Що ти маєш на увазі? — Еш потер татуйоване передпліччя, намагаючись відігнати вечірню прохолоду.

— Ти чув, що сказала тітка Шеррі, коли Рейчел гризла тата за Еллен?

Еш похитав головою.

— Вона сказала: «Принаймні він зачекав, поки тебе не буде поруч».

Щелепа Еша відвисла.

— Ні, я точно це пропустив.

— Лишається сподіватися, що мікрофони не пропустили. Це звучить так, наче...

— Наче Шеррі думає, що до зникнення в Рейчел були стосунки з кимось іншим, — закінчив за неї Еш.

— Саме так, — кивнула Бел. — Поважна причина. — Тепер це слово задзижчало в її роті. Її черга. — Я маю з’ясувати, що вона мала на увазі. Шеррі щось знає, весь цей час вона берегла якусь таємницю. Поліції явно нічого не сказала, але я певна, що можу змусити її розказати мені. Я знаю, куди натиснути.

Бел усе життя вчилася, як відштовхувати людей і куди тиснути, а тепер між Рейчел і Шеррі щось визирало, те, що було поховане під шістнадцятьма роками. Потрібно було це відкопати.

Бел зчепила пальці, хруснула кісточками, наче тріснула галузка, і задивилася на тінь своєї матері. Ще одна мовчазна обіцянка у темряві.