Повернення Рейчел

— Дуже зручно, — зауважила Бел, — що вона повернулася саме тоді, коли хтось знімав документалку про неї. Ідеально вчасно й вигідно для обох сторін. Де Ремзі? — Вона повернулася до Еша.

— У конференц-залі. Онлайн-зустрічі, я ж кажу. А що?

Бел вказала на його камеру.

— Можна я позичу це?

— Так, авжеж, — він передав їй камеру. Вона виявилася важчою, ніж чекала Бел. Їхні пальці торкнулися м’яко, нетремтливо.

Бел обернулася й покрокувала в бік готелю.

Еш поквапився за нею, спантеличено суплячись.

— Почекай, ні, стривай! — В його голосі почулася паніка. — Нащо я це зробив? Віддай. Вона ж дорожезна.

— Не хвилюйся, я не кидатимусь нею у гніві.

Бел підійшла до готелю.

— Звучить трохи підозріло. Це ж геть не те, чого від тебе можна чекати. — Еш ішов за нею назирці в готельне фоє, нервово пожовуючи великий палець.

— А як записувати? — запитала вона, рішуче крокуючи в бік конференц-зали.

— Віддавши мені. Куди ти йдеш? — шипів Еш.

— Не будь занудою. Спробую вгадати. То ось ця велика червона штука. Хіба що це кнопка самознищення.

Бел натиснула її, і у видошукачі збоку камери з’явилася картинка.

Бел різко напнула щоки й швидко випустила повітря, імітуючи вибух, і вдала, що кидає камеру, просто щоб насолодитися коротким, але щирим переляком на Ешевому обличчі.

— Це було просто, — сказала вона йому. А він же мав бути гідним супротивником.

Вільною рукою Бел штовхнула двері.

— Що?.. — Ремзі сполохано визирнув з-над макбука на столі. — Еше, я ж казав, що зайнятий. Тобі пощастило, що одна зустріч закінчилася буквально секунду тому.

— Це все вона, — Еш тицьнув на Бел обома вказівними пальцями.

— Пр-р-ривіт, Ремзі, — жваво промовила та, дивлячись, як вираз його обличчя у видошукачі змінюється зі здивованого на спантеличений.

— Пригадуєш, як я просив тебе берегти камеру, Еше? — запитав він.

— Ага, — Еш злегка підняв кепку і почухав голову, що наче видовжилася. — Я випадково віддав її Бел.

— Чому ти це зробив?

— Бо вона попросила.

— Ви завжди тицяєте камерою мені в обличчя, — сказала Бел. — Тепер моя черга. Як день? — вона вишкірилася, старанно розтягуючи губи знову і знову.

Очі Ремзі округлилися.

— Власне, чудово. Багато зустрічей із телеканалами та медіакомпаніями. Після появи Рейчел Прайс усі хочуть урвати мій фільм собі. Також офіційно перейменували його на «Повернення Рейчел Прайс», — він накреслив невидимі лапки в повітрі.

— Могло б бути й алітеративніше, — зауважила Бел.

— Так, але кращих ідей не було. От щойно обговорював це з великою червоною «Н», якщо ти розумієш, про що я.

Звісно, Бел розуміла, але вдала, що ні.

— Починається з «Н», — Ремзі звівся на ноги. — Закінчується на «етфлікс».

— Даруйте, про таких не чула, — насупилася Бел, роззброюючи його перед нападом.

Трюк спрацював: Ремзі похитав опущеною головою і всміхнувся. Божечки, яка ж ця дівчина вперта і мила. Та навряд чи вона ще й розумна, правда?

— Чого ти хочеш, Бел? — Ремзі поглянув у камеру, щось передчуваючи.

— Просто подумала, що тепер ваша черга відповідати на запитання. Інтерв’ю навпаки.

— Гаразд, нехай, — Ремзі схилився спиною на стіл і схрестив ноги. Для зустрічі з великою червоною «Н» він обрав новесеньку блакитну сорочку. — Про що ти хочеш мене запитати?

— Це радше зауваження, ніж запитання, — відповіла Бел. — Просто міркую про неймовірний збіг обставин: давно зникла Рейчел Прайс дивовижним чином повернулася просто посеред зйомок вашої документалки. У вас є відзнятий матеріал «до» і «після» — бездоганно. Телеканали стікають слиною, певно, закидають вас грошима. І це чудово, бо і ви, і Рейчел матимете з цього однакову вигоду. Так зручно все склалося. Або дуже підозріло, як сказав би хтось цинічніший.

Ремзі стиснув губи, не озвучивши очевидного: що тим «кимось цинічнішим» була сама Бел.

— Ну ж бо, продовжуй, — підштовхнув він її, наче все це його розважало.

— Ви з Рейчел спланували її повернення, щоб максимально збурити медіа? Мабуть, тому що ви були в розпачі, коли вашу останню документалку ніхто не купив?

Ремзі закліпав — остання ремарка його явно трішки вжалила.

— Ні, Бел. Ми нічого подібного не робили, — сказав він м’яко. Обидві його версії — в житті й у видошукачі — строго насупилися, але Бел бачила, що така проникливість його вразила. — Я нічого не планував. І вперше зустрів Рейчел Прайс, коли постукав у ваші двері в неділю вранці. До того моменту я з нею ніяк не взаємодіяв. Я навіть не знав, що це було можливо. Справді, Бел, як і ти, я теж думав, що вона мертва. Був упевнений у цьому на сто відсотків. У моїй голові Рейчел Прайс була беззаперечно мертва. Її повернення шокувало мене не менше за решту світу. Це неймовірна удача — стати свідком такого. А щодо Рейчел... весь цей час вона була замкнена в підвалі й не могла спланувати нічого ні з ким, навіть якби хотіла.

— Авжеж, — сказала Бел. — Тобто все це просто збіг обставин.

Ремзі знизав плечима.

— Таке трапляється, — він вивчав її уважно, дивлячись на Бел геть інакше, ніж

місцеві мешканці.

Він не витріщався, а читав її своїми уважними очима кінорежисера. — Чи ти думаєш, що твоя мама не просиділа в підвалі шістнадцять років?

— Запитання ставить той, у кого в руках камера, — Бел легенько потрусила нею.

— Цікаво, — Ремзі провів рукою по щоці. — Чому, на твою думку, ти відреагувала на появу мами недовірою, Бел?

— Це не так.

— Тобі не так боляче вважати, що вона мала контроль над ситуацією і що пішла свідомо? Що повернулася з якоїсь причини?

— Досить,

я

ставлю запитання, — Бел повільно вдихнула. — Тоді чому ви обрали Рейчел? Чому вирішили зняти наступний фільм про нас?

— Сказати відверто? — Ремзі схрестив ноги інакше й зиркнув на Еша. — Раніше я не дуже замислювався про зникнення Рейчел Прайс. Я знав, що

тут

це гучна справа, але, ну, знаєш... в Америці зникає багато людей, стається багато вбивств. Я зацікавився нею лише минулого року, коли був у штаті Мен. Нарікав у твіттері, що доводиться облишити свою останню документалку. Хтось відповів, що Рейчел Прайс — цікава тема для фільму, якщо мені потрібна ідея для наступної роботи. Спересердя я загуглив її ім’я, а решту ти знаєш. Тож усе зводиться до незнайомого підписника в моїх коментарях. І ніяких змов. Усе, розібралися? Мир? Тоді пропоную поговорити про те, чому ти шукаєш у цьому підступ.