Страница 45 из 154
— Чудово, — Рейчел спробувала видушити з себе усмішку і плеснула в долоні. — Буде весело. Дякую, Аннабель.
— Завжди будь ласка.
— Доїдай бутерброд, — Рейчел показала на тарілку.
— Дякую, я не голодна.
Жодне слово не було просто словом: суцільні атаки й контратаки, битва між рядків, що велася бутербродами й покупками.
Одну обмовку можна пробачити — усяке буває. Але дві? Дві — це вже не обмовки, це щось цілковито інше. Бел усміхнулася Рейчел, і Рейчел усміхнулася у відповідь. Та усмішка здавалася щирою, а якщо ні? Бел не була впевнена ні в чому. Довіряти можна було тільки клубку в її животі. І він сказав їй те, що вона хотіла почути.
Цілком можливо, що Рейчел Прайс бреше.