Страница 42 из 154
— Це я, — вона легенько схилила голову. — А хто ви?
— Ісусе Христе, — присвиснув Ремзі. — Ні, це не моє ім’я. Я Ремзі Лі, кінорежисер, — він простягнув руку, і Рейчел потиснула її. Ремзі помітно здригнувся. Йому стало моторошно? Чи, може, це було найкраще, що з ним ставалося? Тепер йому точно не доведеться ламати голову над тим, якому каналу продати свою документалку.
— Даруйте, це все так дивно, — шморгнув носом Ремзі. — Ми саме знімали документальний фільм про вас. Не вірю, що ви жива. Після стількох років...
— Нам усім не віриться, — сказав Чарлі.
Ну, крім Рейчел. Вона знала, що жива.
— Вибач, не встиг тобі сказати, — Чарлі повернувся до Рейчел, показуючи на Ремзі та решту.
— Господи, як же дивно вас бачити, — продовжував Ремзі. — За останні кілька місяців я стільки про вас дізнався, що ми вже наче знайомі.
— Агов, стривайте, — зненацька крикнув Чарлі, і в його голосі забринів нехарактерний для нього гнів, що змусив усіх завмерти, навіть Рейчел і Бел. — Ви що, знімаєте? — він вп’явся поглядом у камеру на плечі Джеймса.
Ремзі позадкував за поріг, так відновивши кордони: Прайси в будинку, знімальна група — назовні.
— Ну, так, — сказав він, уникаючи погляду Чарлі. — Я хотів зафіксувати вашу реакцію на ці божевільні чутки. Я й подумати не міг, що Рейчел може справді...
— Вимикайте камеру, — Чарлі підняв руки, заступаючи Рейчел від оператора. — Вона ще й дня не пробула вдома. Ми досі не оговталися. Триває розслідування. Поліція ще не вирішила, які подробиці повідомляти пресі. Вони будуть проти того, щоб ми говорили з вами, — Чарлі відтіснив їх подалі від порогу, і вони позадкували по сходах у тій самій послідовності, що й прийшли сюди. Еш уже опинився на під’їзній доріжці. Він не зводив очей із Бел, наче хотів привернути її увагу. Що ж, він матиме від неї рівно секунду.
«Ти як?» — промовив він безгучно.
Усе, досить уваги.
— Пресконференція відбудеться завтра вранці в будівлі міської ради, — сказав Чарлі, відганяючи Ремзі та знімальну групу від будинку. — Після того я поговорю з поліцією. Думаю, доля подальших зйомок залежатиме від них.
— Гаразд, — закивав Ремзі, а тоді підняв палець, — але я...
— Як вона називається? — зненацька втрутилася Рейчел, бовваніючи на порозі й мружачись від сонця. — Документалка?
Ремзі ковтнув слину, втупивши в неї погляд.
— «Зникнення Рейчел Прайс». От тільки нам явно доведеться змінити назву.
— На яку?