Повернення Рейчел

— Чарлі, ні! — скрикнув Джефф. — Ти ж цього не хочеш!

Бел рвонула до них, прориваючись поміж деревами до освітленого місяцем скелястого виступу.

Ліхтарик уже лежав на землі, націливши срібний промінь на Бел. За ним звивалися дві переплутані тіні.

— Мамо! — скрикнула Бел.

Зігнутою рукою Чарлі стискав їй шию, намагаючись повалити на землю.

Права нога Рейчел згиналася, але жінка відбивалася, силкуючись вчепитися йому в обличчя.

— Тут небезпечно, Бел, — Джефф схопив її, притиснув її руки до боків. — Він небезпечний.

— Відпусти! — заверещала Бел, звиваючись.

— Тут небезпечно, — повторив він, стискаючи її ще міцніше.

Чарлі ревів, змагаючись із Рейчел. Вони зчепилися клубком, шурхаючи ногами, танцюючи в бік урвища.

— Відпусти! — кричала Бел.

Джефф був надто сильним.

І Чарлі теж. Зрештою ноги Рейчел остаточно підкосилися, і вона глухо гупнула всього за кілька кроків від урвища.

Чарлі наступив черевиком їй на горло, притиснув вагою власного тіла. Його гомілка кривавила — кайданки на ній уже не було. Рейчел звивалася і хвицала ногами, та не могла звалити його з себе.

— Мамо! — Бел дряпала Джеффові руки.

Рейчел видушила з розчавленого черевиком горла:

— Захисти мою доньку, Джеффе. Ти мені винен.

Чарлі навіть не глянув на нього — він не зводив із Рейчел очей. Його рука потягнулася до неї — надто довга, якась нелюдська. Та ні, це було щось інше, щось темне, що він стискав у руці. Бел не могла розгледіти, що це, аж поки він не підняв руку до зір.

Сокира.

Рейчел теж це побачила, і в її горлі щось страхітливо клацнуло.

— Якщо хочеш, щоб я благала, Чарлі, то дідька лисого, — прокавкала вона. — Я вже один раз вмирала.

Він заверещав, так само не по-людськи: просто безформний, безсловесний вибух гніву. Потвора, що стояла на краю світу, була готова перевернути, зруйнувати його.

Те, що відчувала Бел, уже перетнуло межу страху.

— Я мав зробити все сам! — прохрипів Чарлі, наче той крик розтрощив і його горло, спорожнивши тіло й лишивши по собі лише шкаралупу. — А тепер глянь, що ти накоїла!

Він замахнувся.

— Ні! — заверещала Бел, випручуючись із Джеффових руку.

Рейчел повернула голову, знайшла доньку поглядом. «Не дивись», — промовила вона самими губами, і її очі востаннє м’яко замерехтіли, перш ніж вона заплющила їх, чекаючи кінця.

— Мамо!

Крик.

Але це була вже не Бел.

З-поміж дерев шугонула міднувато-коричнева блискавка на довгих ногах, проминувши Джеффа і Бел.

Джеффова рука розслабилась.

— Картер? — пробелькотів він спантеличено і відпустив Бел. — Картер! — закричав він, кинувшись за дівчиною.

Але вона мала фору і була надто прудка.

— Картер!

Це вирвало Чарлі з трансу. Він озирнувся саме тієї миті, коли дівчина налетіла на нього, виставила обидві руки і зіштовхнула з Рейчел.

Він заточився, перечепившись через руку Рейчел, кинув сокиру і, задкуючи, перечепився ще й через неї.

Джефф нарешті наздогнав її, різко зупинився і смикнув Картер, відкинувши позад себе, подалі від урвища.

Чарлі досі, шурхаючи черевиками, заплітав ногами. Картер штовхнула його надто сильно.

Його очі округлилися.

У розпачі він потягнувся до Джеффа, схопив у жменю братову сорочку.

Ще один хиткий крок — і одна його п’ятка повисла над урвищем, тягнучи за собою решту ступні.

Чарлі похитнувся.

Завалився назад, зависнувши над тією чорною порожнечею.

Інша нога теж підломилася.

Бел кліпнула, але однаково встигла це побачити.

Чарлі зник за краєм урвища.

Він до останнього не відпустив Джеффа і потягнув брата за собою.

Хтось із них кричав аж до самого низу.