Повернення Рейчел

Глава 50

Вони долали лабіринт, тримаючись за руки.

Бігли. Бел розмахувала затиснутим у руці телефоном, освітлюючи шлях короткими спалахами, наче в страшному сні.

Металеві тіні нависали над ними, хапали за одяг, смикали за волосся.

Іржава циркулярна пилка виринула з-під землі, сподіваючись розділити їх, але Бел не відпустила маминої руки.

Металевий брязкіт і скрегіт було чутно десь позаду, де блукало між темними тінями далеке срібло Джеффового ліхтарика, значно потужніше за їхнє.

— Знайшов, Чарлі! — почули вони його вигук.

— Поквапся! — пролунав у відповідь приглушений голос Чарлі.

— Не зупиняйся, — сказала мама, пришвидшила крок і стиснула руку Бел ще міцніше. Шкіра до шкіри, кістка до кістки.

Вони оббігли обгорілу машину, перевернуту догори дриґом.

Раптом гострий зойк десь поруч із Бел.

Рейчел зникла.

Її рука вислизнула з долоні Бел.

Дівчина розпачливо замахала ліхтариком.

Рейчел стояла навкарачки, зачепившись черевиком об металевий стрижень на землі.

— Ти як? — Бел допомогла їй підвестися, а тоді знову взяла її руку у свою.

— Усе добре, — відповіла та, але тепер її хода змінилася: Рейчел припадала на поранену ногу, важко спираючись на руку Бел. Та це її не сповільнило. — Треба дістатися до машини.

Темні тіні нарешті розступилися — більше ніякого металу. Трав'янистий схил погнав їх уперед. Рейчел щоразу гостро сичала, коли її права ступня торкалася землі.

Ось уже огорожа.

Бел вхопила і задерла вільну частину сітки, пропустивши Рейчел уперед. Тоді пірнула в дірку сама, озирнувшись на лісозаготівлю «Прайс і сини». Здавалося, металева огорожа не огороджує нічого, лише обмежує безглуздо порожній клапоть темряви, який посередині пронизує лише цятка блідо-білого світла, що мерехтіло в червоній вантажівці.

— Вперед, моя машина перед воротами.

Вони знову зірвалися на біг, але тепер незлагоджено — Рейчел дедалі більше шкутильгала.

Вона видобула з кишені свої ключі, натиснула кнопку.

Машина пискнула у відповідь і підморгнула їм червоно і біло, вказавши шлях у непроникній темряві. У загнаному серці Бел слабко зажевріло полегшення.

Невдовзі її ліхтарик теж знайшов автівку: срібляста машина Рейчел чекала, уткнувшись носом у браму.

Але не тільки вона.

Просто за нею була ще одна машина. Джеффова. Він припаркувався впоперек дороги, загородивши їй шлях.

Рейчел видихнула:

— Тільки не це, Джеффе!

Вона рвонула до машин. Джефф припаркувався так, що між автівками залишилася відстань завширшки з долоню.

— Покидьок! — Рейчел копнула переднє колесо Джеффової машини. І поплатилася за це, бо засичала й нахилилася, схопившись за гомілку.

— Мамо?

— Сідай у машину, Бел, — Рейчел відчинила дверцята, і салон спалахнув блідо-жовтим. — Може, вдасться її розвернути. Треба спробувати.

Бел залізла на пасажирське сидіння й зачинила дверцята.

Рейчел завела двигун, ожививши гулом мотора холодний металевий лабіринт мертвих машин. Спалахнули фари і кинули світло поміж ґрати воріт, висвітлюючи стару вивіску і пронизавши темряву за нею.

Рейчел увімкнула задню передачу, зачепивши Бел ліктем.

Задні ліхтарі залили ніч червоним. Вона викрутила кермо вправо до кінця — колеса заскиглили, дряпаючи ґрунтову дорогу. Рейчел натиснула на газ пошкодженою ногою і скривилася.

Машина смикнулась, зрушила з місця і вже за мить вдарилась у бік Джеффової.

Рейчел шморгнула носом. Зняла машину з задньої передачі й викрутила кермо до кінця вліво.

Автівка смикнулась уперед і брязнула об ворота, які вигнулися всередину. Аж ланцюг, який утримував стулки вкупі, напнувся.

Бел визирнула у вікно. Мало що змінилося: автівка стояла майже під тим самим кутом, що й раніше. Вони застрягли.

— Мамо.

Рейчел зойкнула, схилившись уперед, і вдивлялася в лобове скло.

Бел теж дивилася туди.

У стовпі світла однієї їхньої фари зринули дві невеличкі постаті. Перебігли у світло іншої фари. Вони саме вийшли з металевого лабіринту на траву і тепер крокували просто на них.

Один ішов попереду, тримаючи ліхтарик в одній руці і щось темне в іншій.

— Він звільнився. — Руки Рейчел зісковзнули з керма. — У нас обмаль часу, — жах викривив її обличчя. — Біжи, Бел!

Цього разу Бел не вагалася. Серце випереджало її, панічно гупаючи в ребра.

Вона оббігла Джеффову машину і приєдналась до мами.

— Не озирайся, просто біжи!

Але Бел не могла не озиратися.

Вони покинули дверцята відчиненими, впускаючи в машину ніч. Двигун гудів і далі, фари сяяли.

Та Бел шукала поглядом інше світло. Воно рухалося швидко, і було вже біля дірки в огорожі. Срібна куля перетворилася на промінь, що розтинав темряву. Шурхіт ніг.

І голос.

— Чарлі, що ти зібрався робити?!

Промінь метнувся у їхній бік.

— Біжи, — Рейчел спробувала йти швидше, скрегочучи зубами і зі свистом пропускаючи між ними повітря.

Бел схопила її під лікоть, сподіваючись забрати трохи ваги з її правої гомілки.

— Я знаю дорогу, — голос Бел здригався в ритмі її кроків. — Треба бігти до водосховища, а звідти — до залізничного моста над центральною дорогою. Там нам хтось допоможе.

— Чарлі! — закричав Джефф здушено. — Що ти робиш?!

Чи він нарешті зрозумів, що зробив хибний вибір? Що йому не можна було звільняти Чарлі?

Бел хотілося озирнутися, щоб знати, як далеко вони від них. Та срібний ореол довкола голови Рейчел і так про все їй сказав. Ліхтарик уже знайшов їх. І Чарлі теж.

— Мамо, він наздоганяє.

Рейчел глянула на неї, і ліхтарик освітив половину її обличчя, одне око. Решту досі ховала в собі ніч. Наполовину зникла, наполовину з нею.

— Зійдемо з дороги. Сховаємось між деревами.

Рейчел потягнула Бел до дерев, а тоді вже Бел волочила її по нерівному ґрунті, освітлюючи собі шлях і змагаючись зі значно густішою темрявою. Дерева нависали над ними, заступаючи собою небо, хапаючи корінням за ноги. Вони бігли поміж деревами так хутко, як тільки могли.

Світ накренився, здійнявся догори і підійняв дерева.

Бел, важко дихаючи, тягнула за собою Рейчел.

— Чарлі! — пролунав той самий здушений крик. — Стривай!

Він теж уже був між деревами, вистежував їх. Та Бел більше не бачила срібного променя — його перерізали дерева, ховаючи їх із Рейчел.

— Сюди, — зашепотіла мама, показуючи туди, де дерева трохи розступалися, пропускаючи стежку. — Гірська стежка.