Страница 129 из 154
— Так, мабуть, — відрізала вона, відгороджуючись від нього. Вона вміла це, як ніхто, — мусила навчитися, щоб вижити. Бел відштовхнула його.
Чарлі втягнув у груди затхле повітря.
— Ні, ні, ні, — заговорив він сам до себе; його голос панічно здіймався до якогось крещендо. — Ні! — гаркнув він. — Ні! — заверещав із тваринним виразом в очах, натягуючи слиняві мотузки між зубами.
— Ти не можеш покинути мене тут! НЕ МОЖЕШ!
— А чому ні? — він же її покинув. Він вирішив убити Рейчел. Він вирішив усе замість Бел, замість тієї маленької дівчинки, обравши шлях, який буде безболісним для нього, але таким нищівним для неї. Змусивши її жити з клубком у животі, який, до речі, нагадував про себе дедалі рідше, відколи тато зник.
— Благаю! — кричав він, приклавши руки до грудей. — Ти не можеш мене тут покинути!
Бел глянула на маму.
Та кліпнула їй замість відповіді. Можуть, прочитала Бел. Вони можуть лишити його тут. Нова темна таємниця їхньої родини, породжена з усіх минулих. Таємниця, яка пов’язала їх. Матір і донька. Мама і Бел. Одна команда.
— Ні!
Чарлі кинувся до них із ревом. Лунко цвьохнув натягнутий ланцюг. Його пальці розітнули повітря, зімкнувшись довкола рукава Бел, потягнули її до нього і до тих розпачливих, голодних очей.
Та Бел вп’ялася нігтями в його шкіру, шкрябнула щосили, а Рейчел наступила Чарлі на ногу і висмикнула доньку з його рук. Ощирила зуби, і її очі спалахнули так само, як минулого разу, коли інший чоловік намагався зашкодити її дитині.
— Не смій її чіпати! — вона заступила собою Бел. — Я можу перетворити твоє життя на ще більше пекло!
— Не кидай мене тут! — завив він, молотячи руками порожнє повітря. Послизнувся, повалився навколішки. — Я вб’ю тебе, Рейчел! Треба було тебе, бляха, вбити самому!
Мама завела одну руку за спину, намацала руку Бел. Стиснула.
Час іти.
— Я, бляха, тебе прикінчу!
Бел повернулася до дверей, до чорного прямокутника порожньої ночі, яка чекала на них зовні.
От тільки вона більше не була порожня. По сходах із покришок підіймалася куля білого світла. За нею — чорна постать.
Новий голос і нова пара очей у темряві.
— Що тут, у біса, відбувається?