Запрошення

Глава 35

Розділ 33

Гадсон

Останній тиждень став просто жахливим.

І найгіршим виявився вчорашній ранок. Я чекав на результати ДНК з дев'ятої години, проте вони запізнювалися. Стеллі, яка хотіла бути поруч зі мною в такий момент, довелося виїхати на бізнес–ленч. Може, воно й на краще, бо я розплакався, наче дитина, коли мені нарешті зателефонували з лабораторії і сказали, що моя донечка... насправді не моя.

На той час, коли Стелла повернулася додому, я вже мертвецки набрався. Вирубився близько дев'ятої вечора. Шести годин сну мені цілком вистачило, щоб прийти до тями, і з третьої ночі я вже не спав.

Як я зможу дивитися тепер в очі Чарлі? Знати правду і приховувати її – все одно що брехати. Відтепер я почуватимуся справжнім обманщиком. Адже я завжди намагався бути чесним із нею. Мені хотілося, щоб Чарлі довіряла мені – як я колись беззастережно вірив своєму батькові.

Близько шостої ранку небо почало світліти. Тонкий промінчик сонця впав на прекрасне обличчя Стелли, і я повернувся на бік, щоб помилуватися, як вона спить. Уві сні вона виглядала такою умиротвореною, що в мене потеплішало на душі. Я–то знав, як нелегко далися їй ці останні тижні.

Немов відчувши мій погляд, вона прочинила очі.

– Що ти робиш? – сонно запитала вона.

– Милуюся приємним видовищем. Спи собі далі.

По губах її ковзнула усмішка.

– І давно ти не спиш?

– Та не так щоб дуже.

– Стало бути, кілька годин, – усміхнулася вона.

Проблема зі спорідненими душами в тому, що вони з легкістю можуть вирахувати будь–яку твою брехню!

Я прибрав з її обличчя пасмо волосся.

– Навіть не знаю, що б робив без тебе весь цей тиждень.

– Без мене тобі не довелося б переживати найгірший тиждень у твоєму житті.

– Рано чи пізно правда все одно випливла б на поверхню, – похитав я головою.

– Напевно, ти маєш рацію, – зітхнула Стелла.

– Думаю, я вирішив нарешті, як мені поводитися з моєю колишньою дружиною.

– І як же?

– Я і далі не збираюся говорити Лексі, що знаю її таємницю.

– Ти серйозно? Чому ти так вирішив?

– Головне для мене зараз – не завдати болю Чарлі. Вона ще занадто мала, щоб самій розібратися в цьому нагромадженні брехні. Як і будь–якій дитині, їй потрібні стабільність і передбачуваність. І не мені руйнувати її життя тільки заради задоволення поквитатися з колишньою дружиною. Лексі хоче, щоб я забезпечив їй і дитині гідне життя. Джек добре заробляє нині, але подібні витрати йому не по плечу. Якщо Лексі відчує, що її фінансовому благополуччі приходить кінець, вона може відігратися, повідомивши Чарлі, що тато – насправді їй не тато.

Я стиснув руку Стелли.

– Я вже повідомив Джеку про результати ДНК, оскільки це здалося мені правильним. Він сказав, що біологія сама по собі мало що значить і Чарлі – моя дочка. Судячи з усього, він не збирається втручатися в її життя. І тут він має рацію. Жодні тести не скасовують того факту, що Чарлі – моя дочка. Коли–небудь, коли вона стане старшою, – голос у мене здригнувся, – я відкрию їй правду.

Стелла сумно посміхнулася.

– Думаю, ти маєш рацію. Інша річ, що тепер, коли ти знаєш правду, тобі доведеться нелегко у спілкуванні з колишньою дружиною.

– Ясна річ, – похитав я головою. – Але мені доведеться постаратися заради доньки... заради Чарлі.

Стелла торкнулася моєї щоки.

– Не треба цих застережень. Ти й справді батько Чарлі. Тому що батько – той, хто ставить інтереси дитини вище за власні. А з трьох дорослих, причетних до долі дівчинки, ти – єдиний, хто так чинить.

Я кивнув.

Кілька хвилин ми лежали мовчки. Моя рука лежала між нами. Але, коли Стелла торкнулася її, я виявив, що моя долоня стиснута в кулак.

– Ти як натягнутий канат, – сказала вона.

– Так. Мабуть, варто вирушити на пробіжку, щоб зняти напругу.

– Тобі сьогодні потрібно на роботу чи кудись іще?

Я похитав головою:

– В офіс я сьогодні точно не збирався.

Вона взяла мою руку і піднесла її до губ.

– Я знаю куди приємніший спосіб зняти напругу, ніж нарізати кола навколо будинку.

Незважаючи на безсонну ніч і невеселі думки, дотик її губок до моєї руки налаштував мене на оптимістичний лад.

– Правда? І що ж це за спосіб?

У відповідь вона перевернула мене на спину і сіла зверху. Потім зірвала з себе футболку – тільки груди хитнулися в такт рукам. Я потягнувся до цих чудових округлостей, але Стелла докірливо погрозила пальцем.

– Ні–ні, ми знімаємо стрес. Я сама зроблю все, що потрібно.

Я закинув руки за голову, припустивши, що сьогодні вона хоче бути зверху. Але Стелла спустилася ще нижче. Її маленька ручка міцно стиснула мій пеніс. Стелла облизнула губки, а потім нахилилася і ковзнула язиком по голівці члена.

Коли вона випрямилася, очі її лукаво блищали.

– Покажи мені. Покажи мені, як ти мене хочеш.

Застогнавши, я запустив п'ятірню в її волосся. Стелла заплющила очі, і наступної миті губки її зімкнулися навколо мого петушка.

Ч–чорт.

Наскільки ж це краще, ніж якась пробіжка.

Немов відчуваючи, що мені потрібно, Стелла взялася за справу. Вона допомагала мені проштовхнутися всередину, і мій ствол раз по раз торкався її глотки, а потім знову ковзав назад. Це було найприголомшливіше і найболючіше відчуття одночасно. Мені страшенно хотілося підняти стегна і просунутися далі, але я боявся зробити їй боляче. Через кілька хвилин Стелла випустила мене і підняла голову.

– Покажи мені. Покажи, як ти цього хочеш.

Вона знову відкрила ротик, і цього разу я не зміг встояти. У той самий момент, коли мій пеніс уперся в стінку її горла, я не став відсторонюватися, а притиснув її голову ще сильніше. І Стелла зробила те, чого я так хотів, – впустила в себе мій пеніс.

– О–о–ох–х–х–х!

Виявляється, вона просто чекала, коли я її про це попрошу.

Господи боже!

Вона і без того була досконалістю. Але тепер...

Стелла відвела голову назад, через що кінчик мого пеніса знову ковзнув до її губ. Ще пара таких рухів, і я відчув, що готовий.

– Я зараз кінчу, – простогнав я, випускаючи її волосся.

Але Стелла не зупинилася.

– Стелла... мила...

Я спробував відсторонитися, вирішивши, що вона, мабуть, не почула мене. Але Стелла втягнула мене ще глибше.

Чорт. Вона хоче, щоб я кінчив просто там...

Довго їй чекати не довелося. Ще один рух, і з мене вирвався струмінь, якому, здавалося, не буде кінця. Але моя дівчинка проковтнула все до останньої краплі.