Запрошення

– Зрозуміло, – вимовив мій хлопець із чарівною посмішкою.

До цього моменту він роздягнувся повністю, і я не переставала милуватися його дивовижним тілом.

Зловивши мій погляд, Гадсон примружився.

– І що коїться зараз у цій чарівній голівці?

Не в силах відірвати очей, я заговорила з його тілом.

– Цілі місяці я йшла в ліжко сама, тоді як могла проводити ночі, торкаючись до цього. Як щодо того, щоб постояти тут деякий час? Я могла б тебе гарненько роздивитися. Годинки дві–три? Не менше...

Гадсон усміхнувся, скинув штани, пірнув у ліжко і навис наді мною. Піднявши палець до його губ, я ніжно провела по них. Зловивши мою руку, Гадсон підніс її до губ для ніжного поцілунку.

– Чому ти так довго відкидала мене? І не ображай мене, кажучи, що це через те, що я твій інвестор. Ми обидва прекрасно знаємо, що це зовсім не так.

– Ти тільки один раз запросив мене на побачення.

Гадсон скорчив фізіономію, що говорить "я повне лайно".

– Пустослів'я. Прекрасно знаєш, що я зацікавився тобою з першого дня. Я залишив м'яч на твоєму полі, але досить часто давав знати, що зацікавлений тобою.

– Знаю, – зітхнула я. – Думаю... просто дуже боялася.

– Чого ж?

Я похитала головою:

– Мої останні стосунки та їхні наслідки було по–справжньому важко пережити. Відчайдушно боялася нової рани... від тебе.

– Від мене?

– Звісно. Ти стільки разів змушував мене переживати. І навіть зараз... З боку моє життя здавалося чарівним: шлюб моїх батьків, власні заручини. Я належу до того типу жінок, які вірять у щасливе майбутнє, у казку. Іноді це засліплювало мене, не давало побачити речі в їхньому істинному світлі. Вважала себе ідеалісткою, а після того, як мій колишній спалив мене вщент, виявилося, що просто дурепа. До того ж ти – Прекрасний принц: гарне обличчя, таке ж гарне тіло, виховання, зрілість, коли вона потрібна, незалежність...

Я знизала плечима:

– Ти занадто гарний, щоб бути правдою. І я боюся зануритися в чергову казкову історію. Знаєш, як ми з Фішером звикли тебе називати?

– Ну–бо, скажи, – насупив чоло Гантер.

– Прекрасний принц.

Він на секунду відвів погляд, а потім подивився мені прямо в очі.

– Я зовсім не Принц, мила моя. Але ти мені справді дуже подобаєшся.

– Чому?

– Чому ти мені подобаєшся?

Я кивнула.

– З багатьох причин. Мені подобається, що на весіллі Олівії, коли я простягнув тобі мікрофон, ти прийняла виклик. А потім, палаючи гнівом, обізвала мене мудаком. І ти не відступаєш. І хоча вважаєш себе боягузкою, насправді безстрашна. Подобається, що не даєш жодній лайновій ситуації поставити тебе на коліна. Замість того щоб дати всьому цьому поганому сміттю зжерти тебе, побудувала для себе систему щастя й успіху. Мене зворушує, коли ти даєш безпритульній жінці шоколадку "Хершис". Бо знаєш, що в її мозку відбудуться хімічні реакції, які допоможуть їй відчути себе трохи краще. Нехай лише на кілька хвилин. Мені дуже подобається, що ти творча людина і створила власний продукт. І що настільки розумна, що зробила алгоритм, який не можу навіть відтворити. Обожнюю твою впертість і здатність ніколи не здаватися.

Гадсон подивився вниз на моє тіло, уважно вивчив моє обличчя і потряс головою.

– Усе це плюс до твоєї зовнішності. Краще запитай, з якої причини я не повинен тебе любити?

Мої очі почали наповнюватися сльозами. Гадсон нахилився і притиснув свої губи до моїх.

– Тобі зараз страшно? – прошепотів він.

– Як ніколи.

Пульс стукав немов скажений.

– Добре, – усміхнувся він.

– Добре? Тобто ти хочеш, щоб мені було страшно?

– Ні... але, принаймні, я в цьому не самотній. Ми боїмося тільки тих речей, які багато для нас значать.

– Я так рада, що ти дочекався мене, – промовила я, погладивши його по щоці.

– Був упевнений, що вартий того.

Гадсон притиснув свої губи до моїх у пристрасному поцілунку. Останні двадцять чотири години ми провели в поцілунках, але цей вийшов особливим, більш чуттєвим і емоційним. Гадсон тримав моє обличчя в долонях, а я обхопила його за шию. Але коли ми скинули залишки одягу, поцілунок поступово ставав дедалі палкішим і дикішим.

У повітрі витало якесь безумство. І все–таки погляд Гадсона говорив, що він розуміє, наскільки я ще вразлива. Наші погляди не відривалися один від одного, коли він підібрався до мого входу і проштовхнув себе всередину. Його член був величезним, а в мене до минулої ночі цілий рік не було сексу. Тому Гадсон не поспішав, з кожним розміреним поштовхом усе глибше занурюючись у мене. Увійшовши повністю, Гадсон зробив круговий рух стегнами і притиснувся тазом до клітора. Боже, як це було добре, як правильно. Серце наповнилося пристрастю так само, як і тіло, бурю емоцій практично неможливо стало переносити. З очей бризнули сльози. Я негайно прикрила повіки, щоб утримати потік.

– Відкрий їх, – хрипло промовив Гадсон.

Я розплющила очі й зустріла його погляд. І те, що я побачила, унеможливило будь–яку стриманість. Очі мого чоловіка були сповнені точно таких самих почуттів, як і мої. Ми намагалися залишатися в такому ж положенні, якомога тісніше притискаючись один до одного в міру наростання напруги.

Бажаючи відтягнути цей момент, я стримувалася щосили, тоді як поштовхи його члена ставали дедалі сильнішими і жорсткішими. Але звуки, що луною лунали в кімнаті, мене доконали. Наші мокрі тіла голосно стикалися одне з одним, як і наші душі.

– Гадсон...

– Відпусти себе, відпусти, – проричав він зі стиснутою щелепою, продовжуючи рухатися.

І я скінчила. З диким криком, з душею, що вилетіла за межі тіла, яке стрясали хвилі екстазу. Щойно вони пішли на спад, настав оргазм Гадсона. Його жар пройшов через мене, змушуючи тіло продовжувати тремтіти під могутніми хвилями.

А після... не уявляю, як він зумів залишитися в напрузі, ковзаючи всередині мене трохи пом'якшеним членом.

– Вау... це було...

– Занадто добре, щоб бути правдою, – усміхнувся Гадсон і ніжно мене поцілував.

Я посміхнулася у відповідь і відчула, як усередині зародилася іскра надії.

Може, всього лише може бути, він і є той самий чоловік, який не підведе…