Запрошення

Глава 26

Розділ 24

Стелла

16 місяців тому

– Випадково не знаєш, що таке "Драммонд Госпіталіті"? – запитала я.

Ейден сидів у вітальні своєї квартири, працюючи з документами, а я перевіряла пошту, влаштувавшись за кухонним столом.

– Хм–м?..

– Зазначений у виписці з твоєї кредитки на суму сто дев'яносто два долари. Інші витрати мені відомі.

– Як це ти примудрилася дістати рахунки за моєю кредитною карткою? – насупився Ейден.

– Тепер вони приходять на мій імейл. Пам'ятаєш, кілька місяців тому Американський банк попередив про те, що переходить на електронні повідомлення і що, якщо нам потрібні паперові рахунки, краще відмовитися від їхніх послуг? І ти сказав надсилати їх на мою пошту, тому що на твоїй робочій вони всі відправляються в спам.

– Я подумав, ти маєш на увазі наш спільний рахунок.

– Ні, твою кредитку, – потрясла я головою.

– І як довго вони вже до тебе приходять?

– Напевно, місяці два, – знизала я плечима. – Половину цього часу по ній не було жодної активності. Ти рідко користувався картою. Минулого місяця баланс був нульовим.

Вираз обличчя Ейдена злегка насторожив мене.

– Є проблема? Не хочеш, щоб я бачила твої витрати?

Він жбурнув ручку на стопку паперів і сказав, дивлячись убік:

– Ні. Звісно, ні. Просто був не в курсі, що тепер не отримую паперових рахунків.

– Ну добре... тепер ти в курсі, то що це за рахунок? "Драммонд Госпіталіті"?

– Не маю ні найменшого уявлення. Єдине, пару тижнів тому витратився на вечерю, коли ми ходили до Альфредо. Напевно, якась помилка. Потім вийду в Мережу і розберуся з ними.

– Якщо хочеш, я розберуся. Все одно зараз сиджу в інеті.

– Ні, не варто. Зроблю сам.

Щось було не так. Але я не стала розбиратися, бо ми з Ейденом за останні кілька місяців і так уже кілька разів поцапалися через мої підозри. Якось я побачила дивне повідомлення в його телефоні, потім Ейден сказав, що йому потрібно в суботу попрацювати в офісі над оцінкою, хоча зазвичай робив це вдома. Вирішила порадувати його обідом, але в офісі Ейдена не виявилося. А зовсім нещодавно він прийшов додому, пахнучи чужими парфумами, і почав захищатися, коли я запитала, в чому справа. Кричав, що якби вся квартира не пропахла зразками ароматів мого неіснуючого бізнесу, то від його одягу не тхнуло б дешевим публічним будинком.

Оскільки я завжди переказувала Ейдену зміст щоденників, які читала, він знав, що героїня зраджувала свого чоловіка. Ось він і переконав мене в тому, що я бачу речі в спотвореному світлі, бо асоціюю їх із персонажами. Навіть зараз я задавалася питанням, а чи не правий він? Не далі як минулого тижня я прочитала запис Александрії про те, як її чоловік запитував про оплату якогось рахунка на їхній спільній картці. Вона зарезервувала готель для їхнього побачення з Джаспером, а під час реєстрації він оплатив готівкою. Однак готель раптом виставив дублюючий рахунок.

Тож я знову все списала на параною, про яку попереджав Ейден. Жодної різниці з тим, як після перегляду фільму жахів раптом хочеться перевірити перед сном, чи не сховався хто–небудь під ліжком. Усяка нісенітниця, яку ми вкладаємо у свої голови, змушує мозок працювати спотворено.

– Добре, – сказала я. – Думаю, ти просто зможеш оплатити частину ресторанного рахунку. У будь–якому разі це більше ніж мінімальний платіж.

– Чудово.

Ейден повернувся до своїх паперів. Однак хвилиною пізніше він промовив:

– Мабуть, зніму картку з електронного рахунку і повернуся до того, щоб рахунки приходили на імейл. Оскільки іноді купую що–небудь для роботи, краще мати паперові копії для податкової.

Ось знову: чому ж мене це турбує? Міркування Ейдена мали сенс. Я справді шукаю чудовиськ під власним ліжком. Зрештою, це потрібно припинити.

– Звучить непогано.

Через місяць я зовсім забула про рахунок на кредитці. Ми з Ейденом поверталися із зустрічі з одним із його колег, куди ходили випити. Я вирішила залишитися в його квартирі. Піднімаючись сходами, вигребла кореспонденцію з поштової скриньки. У стопці лежали виписки з Американського банку.

Поклала пошту на столик, тримаючи в руці конверт.

– Чим закінчилися твої розбірки з Американським банком?

Погляд Ейдена впав на конверт, і він тут же вихопив його з моїх рук.

– Чудово. Вони все перерахували.

І він сховав виписку у внутрішню кишеню спортивної куртки.

І знову я не могла зрозуміти, чому той нещасний рахунок продовжував мене турбувати. Однак це було так.

Ейден попрямував до спальні.

– Піду сполоснуся.

– Добре.

Поки його не було, я налила келих "Мерло" і спробувала більше не думати про рахунок, хоча буквально цього тижня прочитала щоденниковий запис Александрії про те, наскільки дурний і довірливий її чоловік. Здавалося, вона насолоджувалася тим, як викручувалася, будучи майже спійманою.

Я прекрасно розуміла, що виглядаю смішною, але минулого місяця півночі не спала через цю нещасну історію з рахунком. Ейдену не варто було знати, що я зайшла в інтернет поглянути на його карту. І коли зроблю це, раз і назавжди зможу скласти два і два.

Хоча... я все одно порушила б його довіру. Навіть якби Ейден нічого не знав. І поки я намагалася відмовити себе від того, що мені так відчайдушно хотілося зробити, пішла до спальні переодягнутися. Відкрила комод, щоб знайти якусь стару футболку, кинула свої джинси з блузкою на стілець, що стояв у кутку. Коли вже зібралася вирушити назад у вітальню, мою увагу привернула спортивна куртка Ейдена, що виднілася з прочинених дверей шафи. З ванної, що була по сусідству, ще чувся шум води, тож я підійшла до шафи і зняла куртку з вішалки. Щоправда, замість того, щоб ритися в кишенях у пошуках рахунку за кредиткою, я зарилася в тканину носом і глибоко вдихнула. Ніс заповнив безпомилково впізнаваний запах жасмину. А жасмину для створення "Персонального аромату" я не використовувала. І взагалі останнім часом не працювала з жасмином.

У кімнаті стало тихо, і мені знадобилася добра хвилина, щоб усвідомити, що шум води у ванній припинився. Блін. Швиденько повісивши куртку на місце, я покинула спальню. Мене охопила паніка. Не було й мови про те, щоб заснути сьогодні вночі, тим паче брехати і прикидатися перед Ейденом, що все гаразд. Питання про те, чи не порушу я його довіру, увійшовши в його кредитну карту онлайн, більше не стояло. Я повинна була зробити це просто для того, щоб зберегти розум.