Запрошення

Багато що може піти не так, – сказала я.

Але, напевно, відповідь Гадсона була важливішою.

Але багато що може піти як треба.

Правда в тому, що я боялася використати свій шанс. Але зараз ясно усвідомила, що, змарнувавши його, позбудуся чогось по–справжньому прекрасного.

Долоньки спітніли при думці про те, що я збираюся зробити. Я прекрасно розуміла, що, якщо увійду в номер і поміркую ще трохи, можу злякатися. Тож відступати було нікуди. Ситуація вимагала рішучих дій.

Прямо зараз.

Опустивши коробки перед дверима, я стрімголов кинулася в номер Гадсона. Опинившись перед дверима, спочатку хотіла трохи перевести дух і зібратися з думками. Але так можна втратити кураж. Тож, зробивши зусилля над собою, з усієї сили від адреналіну, що вирував у мені, постукала у двері. Вийшов не стукіт, а справжній громовий удар.

Гадсон відчинив двері. Побачивши мене, він одразу стривожився.

– Що сталося? З тобою все гаразд?

Він вийшов із номера й уважно оглянув коридор, глянувши спочатку праворуч, потім ліворуч.

– Стелло, що сталося? Усе гаразд?

– Усе гаразд...

Посередині фрази я забула, що хотіла сказати. Коли Гадсон відчинив двері і втупився на мене, моя увага була прикута тільки до його сердитого обличчя, але тепер...

Я не могла відірвати від нього очей...

Боже мій!

Сорочка Гадсона була розстебнута, ремінь на штанах теж, з–під блискавки виднілися темні боксери. Але дар мови я втратила не через той факт, що цей чоловік був напіводягнений, а через те, що було під одягом.

Гадсон говорив, що займається спортом, тож я очікувала, що він у хорошій формі. Але такої пишноти й уявити не могла. Він мав... приголомшливий вигляд. Гладка засмагла шкіра, рельєфна мармурова грудна клітка, вісім кубиків на животі. Тонка смужка волосся тягнулася від пупка вниз і зникала в боксерах, від вигляду яких у мене потекла слина.

– Стелла? З тобою все гаразд?

Почувши занепокоєння в його голосі, я кілька разів моргнула.

– Ох... Так. Я в порядку.

Але не в такому повному, як ти.

– Ти так стукала в мої двері, ніби сталася пожежа.

– Вибач. – Я похитала головою. – Просто трохи хвилююся.

– Хвилюєшся – про що? Про завтрашні зйомки?

– Ні... так... не... гаразд, так, про завтрашні зйомки, звісно, хвилююся, але ломилася в твої двері зовсім не тому.

Гадсон, здавалося, зніяковів.

Ще б пак, чому б йому й не зніяковіти, якщо я базікала як ідіотка. Зробивши глибокий вдих, спробувала заспокоїтися.

– Я... я... хочу запросити тебе завтра на вечерю.

– Вечерю?

Я кивнула і ковтнула клубок у горлі.

– Ну так... типу побачення.

З його обличчя одразу зникли і збентеження, і злість.

– Зараз саме, чорт забирай, час.

– Не будь таким самовпевненим, – підняла я очі до неба. – Так ти хочеш чи ні?

– Так, – посміхнувся він. – Мені дуже хочеться піти з тобою на побачення, Стелло.

Усередині щось перевернулося. Я раптом відчула себе старшокласницею, якій найпопулярніший хлопчик освідчився в коханні. Продовжуючи нервувати, я опустила очі.

– Добре. Тоді завтра. Після зйомок. У нас буде вечеря чи щось іще?

Гадсон явно отримував задоволення.

– Ну так, приблизно так все і відбувається – вечеря або щось у цьому роді.

– Знаєш, не дуже–то це просто, – насупилася я. – Не будь придурком, не ускладнюй ситуацію.

– Попрацюю над цим, – відповів Гадсон, блиснувши очима.

– Боже!

Раніше я ніколи не запрошувала чоловіка на побачення, тому не знала, що робити далі. Але коли спіймала себе на тому, що кручу на пальці заповітну каблучку, що завжди робила тільки в сильному хвилюванні, вирішила, що час ретируватися.

– Гаразд. Тоді побачимося завтра.

Я вже зібралася йти, але Гадсон вийшов зі свого номера і схопив мене за руку.

– Зачекай хвилинку. Ти дещо забула.

– Що таке? – нерозуміло насупилася я.

Він потягнув за руку, і я впала до нього на груди. Потім блискавичним рухом нахилився і повернув так, що я притулилася спиною до дверей його номера. Мої ноги обвилися навколо його стегон, і Гадсон притиснувся до мене всім своїм потужним тілом. Обидвома руками обхопив мої щоки й зазирнув просто в очі.

– Ось це, мила, ти забула ось це!

Губи Гадсона обрушилися на мої. Його поцілунок забрав і наполовину здійснений вдих, і сором'язливість, яку я відчувала ще хвилину тому. Зануривши пальці в його густе волосся, я притягнула Гадсона до себе, бажаючи, щоб він став ще ближче до мене.

Гадсон застогнав. Він нахилив мою голову, щоб поглибити поцілунок, наші язики переплелися. Після цього над нами розверзлися небеса. Гадсон провів рукою між моїх ніг, а іншою схопив за пасмо волосся на потилиці. Грубість його жесту в поєднанні з теплом його твердого тіла, притиснутого до мене, змусили мене видати стогін, що йшов із самої глибини моєї істоти.

– Чорт, – простогнав Гадсон, проводячи язиком по моїй шиї й жилці, що пульсує по ній, а потім повертаючись до губ.

– Зроби це знову. Застогни так знову.

Звук був мимовільним, тому я не була впевнена, що зможу повторити його. Хоча відчуття його члена між моїми ногами вселяло впевненість, що цей вигук, який йде з самої глибини моєї істоти, повторити буде неважко.

– Чорт, так, – проричав Гадсон.

Не знаю, скільки часу ми провели ось так – обіймаючись і ковзаючи один по одному, – але, коли наш поцілунок нарешті перервався, ми ледве дихали. Простягнувши руку, я помацала свої розпухлі губи.

– Ух ти...

Коли Гадсон нахилився до мене, по його обличчю розпливалася блаженна посмішка.

– Це зайняло пристойно часу.

– Заткнися, – розсміялася я. – Не дарма я боялася.

Гадсон прибрав пасмо волосся з моєї щоки, вираз його обличчя був напрочуд м'яким.

– Не бійся. Я не скривджу тебе. Може, тільки злегка покусаю.

Цей інтимний момент був перерваний шумом, що пролунав з іншого кінця коридору. Прямо до нас прямувала літня пара.

– От лайно, – крізь зуби вимовив Гадсон, опускаючи мене на ноги. Воістину витонченим рухом обсмикнув на мені чорну сукню і розправив її.

Розсміявшись, я показала очима вниз, на його штани.

– Е–е–е... гадаю, не тільки мені слід турбуватися про свій непристойний вигляд.

Гадсон нерозумно насупився, але, глянувши вниз, побачив ерекцію, що випирала крізь тканину.

– Чорт.

– Не турбуйся, я прикрию.

Ставши перед Гадсоном, я злегка нахилилася, щоб затулити його, поки літня пара не пройшла повз. Потім він застебнув блискавку і накинув ремінь.