Запрошення

– Завтра вранці до тебе заявиться ціла команда стилістів, яким знадобиться чимало місця. А фотограф збирається провести частину зйомок у дворику, що примикає до люкса. Власне кажучи, він і вибрав цей номер.

– Ось воно що.

Відмовлятися і далі було б просто нерозумно. Гадсон провів мене до номера. Поки він заносив мої речі, я поспішила до відчинених дверей, які вели з вітальні просто в затишний дворик.

– Треба ж, тут є камін і велике джакузі.

Гадсон вийшов у дворик слідом за мною. Він кивнув у бік стільців, розставлених на тлі пишної зелені.

– Думаю, тут він і зніматиме тебе завтра. Він уже орендував для зйомок дещо з меблів.

– Так і знала, що треба було захопити купальник, – махнула я в бік джакузі.

– Це приватний дворик, – знизав плечима Гадсон. – Тобі тут нема кого побоюватися.

– О–о–о–о, так навіть краще.

Ще одні двостулкові двері вели з вітальні до спальні. Я зазирнула і туди, перш ніж потрапити в шикарну ванну, розкішнішої за яку мені ще не доводилося бачити. Гадсона, здавалося, забавляв мій ентузіазм.

– Назавжди б залишилася в цій кімнаті, – пожартувала я.

Гадсон кинув погляд на широке ліжко.

– Можу сказати те саме про себе.

Я розсміялася, але Гадсон не підтримав моїх веселощів.

– Гаразд, мені пора, – зауважив він, – хочу ще трохи попрацювати. Фотограф запропонував нам повечеряти з ним сьогодні, але я не знав, як ти до цього поставишся.

– По–моєму, непогана ідея.

Гадсон кивнув.

– У такому разі скажу йому, що зустрінемося о п'ятій. За нью–йоркським часом буде якраз о восьмій.

– Добре.

– Може, залишити тобі ключі від орендованого автомобіля? – поцікавився Гадсон. – На випадок, якщо зберешся в місто.

– М–м–м... можливо, варто з'їздити за купальником. Дорогою сюди я бачила кілька симпатичних бутиків.

– Гарна думка, – кивнув Гадсон. – Мабуть, мені варто поїхати з тобою. Пораджу тобі, яку модель краще вибрати.

– Спасибі, – розсміялася я, – але з цим я як–небудь впораюся.

Гадсон вийняв із кишені ключі й простягнув мені.

– Шкода. Тоді дай знати, чи не захочеться тобі розділити зі мною по приїзді цю чудову ванну.

– А ти здогадався захопити із собою купальний костюм?

– Ні, – усміхнувся він.