Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 4 из 85

– Як скажеш, Евелін, – хмикнув він. – Постарайся тільки не зіпсувати нашу історію, перш ніж нам випаде шанс побачити чарівну наречену.

– Звідки ти знаєш, що вона чарівна?

– Всі наречені виглядають надзвичайно. Як–не–як вуаль допомагає приховати навіть найнепривабливіше личко. Для них це особливий день, що хвилює.

– Боже, як романтично.

– Не всім же пощастило народитися таким красенем, як мені, – підморгнув Фішер.

Після трьох келихів шампанського я змогла розслабитись настільки, що без проблем висиділа всю весільну церемонію. Нареченій, як виявилося, зовсім не була потрібна вуаль. Олівія Ротшильд – тепер уже Олівія Ройс – дійсно виглядала надзвичайно. Я навіть трохи розплакалася, коли наречений вимовляв свої присяги. Шкода, що щаслива парочка насправді не належала до моїх друзів, оскільки один із шоферів нареченого був неймовірно гарний собою. За іншого розкладу Ліві (так я називала про себе наречену) могла б познайомити мене з приятелем свого чоловіка. Але я проникла сюди під чужим ім'ям і не могла розраховувати на долю Попелюшки.

Після церемонії ми вирушили до гарної зали, в якій я ніколи не бувала. Поглядаючи на візерункову ліпнину стелі, я чекала, поки приготують мій напій. Фішер втік, сказавши, що хоче заглянути в туалет, але насправді, я думаю, він вирішив поспілкуватися з гарненьким офіціантом, який уже давно не зводив з нього погляду.

– Прошу вас, міс. – Бармен підсунув мені коктейль.

– Дякую.

Перевіривши, чи не дивляться на мене, я нахилилася до келиха і глибоко вдихнула. Точно не те, що я замовила.

– Перепрошую, але чи не могло вийти так, що замість джина «Хендрікс» ви налили сюди «Біфітер»?

– Не може бути, – насупився бармен.

Я понюхала ще раз, щоб переконатися у своїй здогадці.

Зліва від мене раптом пролунав чоловічий голос:

– Ви навіть не скуштували, але вже впевнені, що бармен помилився?

Я чемно усміхнулася.

– "Біфітер" готують з ялівцю, цедри апельсина, гіркого мигдалю та чайної суміші, а "Хендрікс" – з ялівцю, троянди та огірка. Тож вони пахнуть по–різному.

– Хочете сказати, що можете помітити різницю, не відпивши ні ковтка? – У голосі чоловіка явно чулася недовіра.

– У мене дуже добрий нюх.

Чоловік кинув погляд через моє плече.

– Гей, Гадсон, ставлю сотню баксів на те, що леді не зможе відрізнити один напій від іншого, просто понюхавши їх.

Праворуч і трохи позаду мене пролунав ще один чоловічий голос. Глибокий і бархатистий, він дивним чином був схожий на джин, з якого бармен мав приготувати мій коктейль.

– Дві сотні, і я у грі.

Я обернулася та обімліла.

Ух ти! Та це ж той красень із весільної церемонії. Навіть здалеку він виглядав приголомшливо, а вже й зовсім був чарівний: темне волосся, золотава засмага, чітко окреслене обличчя і повні, гарної форми губи. У волоссі – косий проділ, який робив його схожим на кінозірку колишніх років. Чого я не змогла розгледіти під час церемонії, так це сліпучої блакитності його очей. І зараз ці очі вивчали моє обличчя.

– Чи збираєтеся посперечатися на дві сотні доларів, що я вгадаю, де який марки джин? – Уточнила я.

– Хочете сказати, що я не маю шансів на виграш? – спитав він ледве помітною усмішкою.

Похитавши головою, я знову повернулася до його приятеля:

– Гаразд, я вам підіграю, але тільки за умови, що мій інтерес теж становитиме дві сотні баксів.

Я перевела погляд на красеня праворуч від мене, і той кивнув головою.

– Скажи бармену, – звернувся він до приятеля, – нехай наллє чарку Хендрікса і чарку Біфітера. Потім нехай поставить їх перед леді, не повідомляючи, де який напій.

За хвилину я взяла в руки першу чарку і принюхалася. Потім, уже для підстрахування, взяла другу. Чорт… мені варто було запитати більше: надто простеньким виявилося завдання. Я посунула одну чарку до бармена.

– Тут "Хендрікс".

Той шанобливо глянув на мене.

– Вона має рацію.

– Прокляття, – сказав хлопець, який почав цю гру.

Сунувши руку в кишеню, він дістав звідти значних розмірів гаманець і відрахував чотири стодоларові купюри.

– Нічого, до понеділка я відіграюся.

Красень тільки посміхнувся і забрав свої дві сотні. Нахилившись, він шепнув мені на вухо:

– Хороша робота.

Господи. Від його гарячого дихання у мене мурашки по спині побігли. Давненько вже в мене не було близьких стосунків із чоловіком. І все ж таки я подолала цю слабкість.

Нахилившись до бару, хлопець узяв чарку і добре принюхався. Потім зробив те саме з іншого.

– Зізнаюся, не відчуваю жодної різниці.

– Це означає, що у вас звичайний нюх.

– А у вас він… незвичайний?

– Взагалі так.

В очах його знову майнула тінь усмішки. Простягнувши мені одну чарку, другу він підняв у тості.

– За те, щоб ми завжди були незвичайними.

Взагалі я не любителька чистого джину, але чому б і ні? Цокнувшись з ним чаркою, я проковтнула гірку рідину. Може, алкоголь приведе мене до тями.

– Я так розумію, що ви з приятелем постійно укладаєте парі, якщо він має намір відігратися до понеділка?

– Наші з Джеком сім'ї дружать з давніх–давен. Але сперечатися серйозно ми почали лише у коледжі. Ми з ним футбольні фанати. Джек вболіває за USC, а я за Нотр–Дам. Але оскільки грошей у нас було обмаль, ми сперечалися на удар електрошокера.

– В сенсі?

– Батько Джека був копом. Він і дав йому електрошокер, щоб Джек про всяк випадок тримав його в машині. Думаю, він і уявити не міг, що його синуля отримуватиме удар у п'ятдесят тисяч вольтів щоразу, коли його команда зіллє гру суперникам.

Мені залишалося тільки похитати головою:

– На мою думку, це божевілля.

– Так, не найкраще наше рішення. Принаймні вигравав я частіше, ніж Джек. Не здивуюся, якщо виявиться, що деякі його вчинки в коледжі були продиктовані саме мозковою травмою.

Я засміялася.

– Отже, сьогодні я спостерігала за продовженням традиції?

– Саме так. – Він теж усміхнувся і простяг руку: – Мене, до речі, звуть Гадсон.

– Рада знайомству. Я Ст… – я вчасно схаменулась: – Я Евелін.

– То ти у нас любитель джину? Тому й розрізняєш всі види запаху?

– Я б не сказала. Взагалі–то віддаю перевагу вину. Просто я за фахом парфумерка.

– Робиш парфуми?

– І парфуми теж, – кивнула я. – Шість років я розробляла аромати для однієї косметичної компанії. Іноді це були нові парфуми, іноді засіб для зняття макіяжу або аромат для якоїсь косметики.