Запрошення

– Знаєш, що тобі потрібне? – Похитала головою Стелла. – Випробувати мою систему щастя.

– Систему щастя?

– Взагалі–то її варто було б назвати трохи інакше…

– Так, – не втримався я.

– Я не збираюся відповідати на твої шпильки. Словом, коли я була похмурою і похмурою більшу частину часу, я склала список усього, що робить мене щасливою. Так, усілякі дрібниці, які допомагають жити. Наприклад, я намагаюся щодня говорити комусь комплімент. Начебто дрібниця, але змушує тебе хоча б в одній людині побачити щось добре. Що довше ти це практикуєш, то швидше змінюється твій настрій. Ще я медитую щоранку по десять хвилин. І хоча б раз на тиждень милуюся заходом сонця або сходом. А щовихідних намагаюся спробувати щось новеньке.

– Якщо захочеш цими вихідними спробувати когось новенького, дай мені знати, – посміхнувся я.

– Що–небудь, а не кого–небудь, – похитала вона головою.

– Схоже, у кожного з нас своя система щастя, – хмикнув я.

Корок на дорозі трохи розсмоктався, і ми рухалися вже на півдорозі до ресторану.

– Гаразд, якою б цікавою не була ця розмова, я хочу ввести тебе в курс справи. Розповім про людей, з якими ми збираємось зустрітися.

– Я прочитала дещо заздалегідь.

– Тоді розкажи мені про те, що знаєш.

Стелла почала сипати відомостями про те, що є власником мережі телемагазинів, яку продукцію вони зазвичай продають і які якості вони шукають у своїх партнерах. Потім вона поділилася зі мною детальною інформацією щодо провідної програми та її помічниці. Треба сказати, що свою домашню роботу Стелла виконала краще за мене.

– Ґрунтовний підхід, – похвалив я її.

– Дякую.

Ми пригальмували на червоне світло, і Стелла, сідаючи зручніше, схрестила ноги. Цілком невинний жест, але я спіймав себе на тому, що не можу відвести погляду від її ніг.

Ось вам система щастя. Гарних ніжок достатньо, щоб підняти настрій. І чому жінкам так подобається все ускладнювати?

* * *

Ким була ця жінка, що сиділа поряд зі мною під час ленчу?

Та сама особа, що змусила мене вислухати розповідь про якийсь давній розпродаж, коли я поцікавився, чим викликана її звичка читати старі щоденники; та особа, що кілька годин тому нюхала дерев'яні бочки, перетворилася раптом на справжню бізнесвумен. Замість того щоб відволікатися на непотрібні історії, вона слухала і слухала дуже уважно, що допомогло їй знайти підхід до кожного зі співрозмовників. Всі ці заправили від телебачення були просто в захваті від неї, а Робін Куін навіть запросила Стеллу виступити на діловій зустрічі з питань лідерства і розповісти про те, як їй вдалося створити та втілити в життя свою бізнес–ідею.

Мені першому подали машину, і я на прощання потис усім руки. Стелла та Робін обнялися. Коли машина виїхала на дорогу, Стелла глянула на мене.

– Гаразд, викладай. Що я зробила не так?

– В сенсі? Чому ти вирішила, що щось зробила не так?

– Ти мовчиш.

– І що з того?

– Зазвичай ти замовкаєш і починаєш пильно дивитися на мене перед тим, як сказати щось неприємне. Але зараз ти за кермом і тому дивишся на дорогу.

– Відверто кажучи, я думав про те, як вдало все склалося. Ти справила на них дуже гарне враження.

Краєм ока я помітив, як Стелла кілька разів моргнула.

– Це що… комплімент? Чи ти відчуваєш мою систему щастя?

Ми зупинилися на світлофорі, і я глянув на неї.

– Зрозуміло, ні. Я сказав, що думаю.

На її губах проступила посмішка.

– Я справді добре впоралася?

– Я щойно похвалив тебе. Не варто так швидко напрошуватись на новий комплімент.

– Що ж, – засміялася вона, – доведеться задовольнитися тим, що є.

* * *

Через три дні до мене в кабінет пурхнула моя помічниця.

– Там Джек Салліван на дроті.

Я відкинувся на спинку стільця і взяв слухавку.

– Я знаю, що пиво за мною, але зараз лише о восьмій ранку.

– Наче ми не наливалися пивом зранку раніше, – засміявся Джек.

– Ну коли це було…

– Просто ти пропустив вечірку у Френка, яка відбулася не так давно.

– Гаразд, переходь до справи, – посміхнувся я.

– Хочу повідомити тобі щось цікаве ... що дозволить тобі домогтися розташування твоєї нової подружки.

Я чудово знав, про кого це він, і сказав:

– У мене немає подружки. А якби й була, я точно не став би звертатися до тебе за допомогою, щоб досягти її прихильності.

– Загалом, тобі нецікаво, заради чого я зателефонував…

– Досить тобі, Салліван. Викладай, що там таке.

– У мене хороша новина та погана. Хороша новина полягає в тому, що новенький «Стимер–Бімер» (це такий прилад, що дозволяє розгладжувати одяг просто на людині) відправив одного з наших продюсерів до лікарні з опіками другого ступеня.

– Твій співробітник отримав опіки? І ти називаєш це гарною новиною? У такому разі не хочу навіть слухати погану.

– Для бідолахи це, звичайно, погана новина, а от для тебе хороша. Зрозуміло, ми прибрали «Стимер» із графіка показів, тож тепер ми маємо можливість пустити в ефір інший товар.

– Хочеш сказати, що «Персональний аромат» має шанс поборотися за місце?

– Не просто шанс. Ефір ваш, якщо зможете підготуватися швидше, ніж заплановано.

Масовий випуск парфумів ми планували розпочати лише через дев'ять тижнів, але за потреби можна було трохи зрушити цю дату.

– Не проблема. До якого терміну ми маємо бути готові?

– Ось у цьому й полягає погана новина. Ефір намічено наступного тижня.

– Ти жартуєш? – Похитав я головою. – Та це неможливо.

– Наступного тижня пишеться шоу. В ефір воно виходить у вихідні. Але на фактичну розсилку вам буде відведено від двох до чотирьох тижнів. Так що невеликий запас часу у вас таки є.

– Навіть не знаю, чи зможемо ми підготуватись так швидко.

– Я ще не згадав про те, який обсяг продажів вони планують?

– Ні. Які там прогнози?

Мене важко було здивувати, але Джек назвав цифру, від якої очі в мене полізли на чоло.

– Господи! Та це більше, ніж ми сподівалися продати за весь перший рік.

– Дамочки влітку розхоплюють товари, які рекламують на цьому каналі. Робін чекає вашої відповіді за годину. Якщо відмовитеся, у неї там цілий список охочих посісти це місце. Так що ворушіться швидше.