Запрошення

Глава 11

Розділ 9

Стелла

Я дивилася на лист, не в змозі повірити своїм очам.

З моменту моєї презентації в Ротшильд Інвестментс минуло десять днів. Перед відходом я залишила Гадсону набір зразків для тестування. Наступного дня мені зателефонувала Олівія. На її наполягання Гадсон зробив усе, що від нього вимагалося, і вона переслала мені заповнену анкету та рейтинг його переваг ароматів. Ще я виявила у посилці кілька ефектних замальовок, зроблених у відділі маркетингу під керівництвом Олівії. Все це могло прикрасити коробки для парфумів, які мені ще потрібно було оформити.

Я подзвонила, щоб подякувати їй, і ми проговорили майже дві години, обговорюючи всі наші ідеї. Ентузіазм Олівії був просто заразливий, хоча я й намагалася не малювати надто райдужні перспективи – особливо після цілої низки фінансових невдач.

Коли ми розмовляли з Олівією кілька днів тому, вона повідомила, що отримала парфуми, які я зробила для Гадсона. Сам він був у від'їзді, але Олівія поклала посилку йому на стіл, щоб він відразу побачив її, щойно повернеться. Сама Олівія збиралася на тиждень поїхати до Каліфорнії, оскільки її свекру була потрібна термінова операція на серце. Однак вона сказала, що хоче зустрітися зі мною одразу після приїзду.

Я практично переконалася в тому, що робота з "Ротшильд Інвестментс" – справа вирішена. Ось чому отриманий лист став для мене справжнім шоком.

Дорога міс Бардо!

Ми щиро вдячні Вам за вияв бажання співпрацювати з «Ротшильд Інвестментс». І хоча продукція Ваша заслуговує на всілякі похвали, ми з жалем змушені заявити, що не готові поки укласти з Вами контракт. Бажаємо Вам успіхів у подальшій роботі.

Щиро Ваш,

Гадсон Ротшильд

Слово «розчарування» навіть мало не відобразило всієї глибини моїх почуттів. Невдача. Знову.

Не маючи сили оговтатися від шоку, я перечитала листа ще раз. Мені не хотілося дзвонити Олівії та питати, що сталося. Але й чекати на тиждень, поки вона повернеться з Каліфорнії, я теж не могла. І тоді я вирішила зателефонувати до Гадсона, щоб дізнатися, що змусило його змінити рішення.

Тремтячими пальцями я набрала номер у своєму мобільному. Мені одразу відповів бадьорий голосок секретарки:

– Добридень. "Ротшильд Інвестментс". З ким, міс, вас поєднати?

– Вітаю. Чи можу я поговорити з Гадсоном Ротшильдом?

– Зачекайте хвилинку.

Через короткий час у слухавці пролунав голос Хелени, помічниці Гадсона. Мені вже доводилося зустрічатися з нею, і щоразу вона поводилася дуже доброзичливо.

– Привіт, Хелен. Це Стелла Бардо. Чи можу я поговорити з Гадсоном?

– Привіт, Стелло. Він щойно повернувся з ділової зустрічі. Давай я перевірю, чи вільний він зараз.

Через тридцять секунд я знову почула її голос. Тепер у ньому вже не звучало колишнього ентузіазму.

– Вибач, Стелло, але він ... розмовляє зараз через телефон. Якщо хочеш, я передам, що ти дзвонила та просила зв'язатися з тобою.

Щось у її тоні підказало мені, що Гадсон просто не захотів говорити зі мною. З іншого боку, я могла собі це уявити.

– Так звичайно.

Я продиктувала їй номер мого робочого телефону і почала терпляче чекати. Але дзвінка так і не було. А тому наступного дня я знову додзвонилася до Хелен. Почувши, що Гадсон не зможе підійти до телефону, я не змогла приховати розчарування.

– Чи не могла б ти передати, що я займу лише дві хвилини його часу? Я знаю, що він дуже зайнятий, і постараюся впоратися швидше.

– Звісно, ​​передам. У тебе все гаразд?

– Чесно кажучи, ні, – зітхнула я. – Я отримала листа, де сказано, що мені відмовляють в інвестиціях у «Персональний аромат». І мені хотілося б дізнатися, в чому причина.

– Ах ось воно що. Мені дуже шкода, Стелла. Я навіть не знала про це.

Цікавий поворот. За ідеєю, саме Хелена мала друкувати такі листи.

– Я не хочу нікому набридати. Пари хвилин буде достатньо.

– Я передам йому. І мені дуже шкода, що так сталося. Щиро кажучи, я сподівалася, що твій проєкт схвалять.

– Дякую, Хелена.

Того дня я намагалася відволікти себе різними справами, але постійно поглядала на телефон. До шостої я втратила будь–яку надію, але телефон таки задзвонив – саме коли я була на пробіжці.

– Алло? – Сказала я, намагаючись віддихатися.

– Привіт, Стелло. Це Хелен.

– Вітання.

– Мені дуже шкода, що Гадсон так і не передзвонив. Боюся, він був сьогодні... надто зайнятий. Я передала йому твоє прохання. І він сказав, що вирішив утриматися від інвестицій, бо йому не сподобався надісланий тобою аромат. Думаю, що це змусило його засумніватися у прибутковості всього проєкту.

– Зрозуміло.

Я знала, що це повна нісенітниця, бо зробила Гадсону той самий аромат, яким скористалася у день весілля його сестри. І Гадсон тоді двічі сказав, як чудово від мене пахне. Ще кілька тижнів тому я здалася б і відклала реалізацію проєкту на невизначений термін. Але розмови з Олівією надали мені такого заряду енергії, що я вирішила ще раз спробувати щастя.

– Як гадаєш, чи вдасться мені домовитися про особисту зустріч з Гадсоном?

– Важко сказати, – понизила голос Хелена, – але в мене таке почуття, що якщо я заговорю з ним про це, він відповість відмовою.

– Зрозуміло, – зітхнула я. – Що ж, дякую тобі за все.

– Послухай... я давно вже працюю з Гадсоном, і він відхідливіший, ніж хоче здаватися. Чому б тобі просто не прийти до нас? Тож ти не залишиш йому вибору. До того ж Гадсон поважає тих, хто вміє відстоювати свої інтереси.

– Спасибі за пораду. Не виключено, що я вирішу скористатися нею.

* * *

Наступного ранку, рівно о восьмій, я була в «Ротшильд Інвестментс».

– Добрий ранок. Гадсон Ротшильд у себе?

– Так, – посміхнулася секретарка. – Вам призначено?

– Ні, – зітхнула я, – але я всього на пару хвилин. Чи не можна мені заглянути до нього в офіс?

– Зараз дізнаюсь. Як вас звуть і через що ви прийшли?

– Стелла Бардо. Щодо питання «Персонального аромату».

Секретарка взяла телефон, а я почала слухати її репліки.

– Доброго ранку, містере Ротшильд. Тут Стелла Бардо і вона хоче поговорити з вами щодо «Персонального аромату». Їй не було...

Гадсон, схоже, обірвав її на півслові. До мене долинув його глибокий голос, хоч я й не могла розібрати його слів. Але після того, як витяглося у дівчини обличчя, я зрозуміла, що мені тут не раді.

– Ем–м… добре… ви хочете, щоб я передала їй це? – Глянула на мене дівчина. – Гаразд. Дякую.