Запрошення

Він тільки–но повернувся з роботи та виглядав на диво стильно у своєму діловому костюмі.

Минуло два дні після зустрічі з Олівією, а я так і не вирішила, чи варто продавати частину бізнесу інвестиційній групі.

Юридична фірма, в якій працював Фішер, мала справу з фінансистами та корпораціями, що дозволило йому отримати правдиві відгуки про сімейний бізнес Олівії.

– Говорять, у Прекрасного принца жорстка хватка.

– Не дарма ж Евелін його недолюблювала, – знизала я плечима.

– При цьому вони мають значний список успішних проєктів. Якщо вони за щось беруться, то швидко доводять це до розуму. Думаю, тобі варто серйозно розглянути таку нагоду.

– Навіть не знаю, – зітхнула я.

– Що тебе бентежить?

– Мені доведеться продати частину свого бізнесу ще до того, як він зможе повноцінно заробити.

– Я розумію, що тебе турбує, – кивнув Фішер. – Але з іншого боку, яка у тебе альтернатива? Тобі доведеться пропрацювати не один рік, щоб самій нагромадити гроші, необхідні для запуску справи. А ти сама сказала, що закуплена сировина не протягне так довго.

Плечі у мене розслабилися.

– Я знаю.

– Адже ти збиралася позичати гроші в банку, а це означало – потрапити до них у кабалу до повної виплати позики. Я розмовляв із колегою, який керує у моїй фірмі бізнес–відділом. Він стверджує, що венчурні вкладники лише на якийсь час інвестують у проєкт, що їх зацікавив. Отримавши прибуток, вони забирають свої кошти, щоби вкласти в таку справу. Інакше вони ризикують стати власниками парочки–другої компаній, а заразом втратити капітал, який можна вкладати в прибуткові проєкти. Кожен такий інвестор має план з виходу з бізнесу років через сім–вісім. А коли він продаватиме свою частку, ти зможеш першою викупити її, що можна заздалегідь обговорити в контракті.

– Серйозно?

Фішер кивнув головою.

– Банківську позику тобі довелося б виплачувати стільки ж, а то й довше.

Тут він був абсолютно правий. Чим довше я думала, тим менше у мене заперечень.

Що не кажи, інших шансів розпочати справу, окрім як за допомогою венчурних інвестицій, я не мала. Зрозуміло, "Ротшильд Інвестментс" – далеко не єдина компанія в цій сфері послуг. За бажання я могла б звернутися до когось ще. Інша річ, що там працювала Олівія, яку мій проєкт надихнув майже так само, як і мене. І це могло виявитися великим плюсом. Щоправда, у них був і Гадсон, який асоціювався у мене зараз зі знаком мінус. Ну та як там кажуть? Найкраще зло відоме, ніж невідоме.

Я глянула на Фішера, що сидів навпроти.

– А що ти зробив би на моєму місці?

Взявши мій телефон, який лежав на столі, Фішер присунув його до мене.

– Дзвони своїй новій подружці, поки вона не встигла передумати.