Страница 51 из 63
Навіть якщо Еш говорить мало, здається, я знаю про нього більше, ніж будь-хто — звісно, окрім Сибілли. Намагаюся не ставити забагато запитань; чекаю, сподіваючись, що він зрештою відкриється. Інколи, помалу, так і відбувається, але я відчуваю, що це він робить не так для мене, як для себе.
Я б хотіла йому сказати, що, незалежно від гри, його ім’я витатуйоване на моїй шкірі, і це не просто малюнок. Я поруч.
Уночі, коли він спить, а на нас світить місяць, блукаю поглядом по його татуюваннях. Деякі з них занурюють мене в безодню здивування. Я думаю про перекреслене «Брехун» у нього біля серця, про фразу «Коли настане час померти, почнімо спочатку під сонячним небом».
Дуже романтично, як на Еша... Чи розбивали йому колись серце? Він стверджував, що ніколи не мав дівчини, крім однієї історії, яка передчасно закінчилася. Що там сталося? А ще ця розбита машина, трохи нижче його шиї. Він уже розповідав мені про аварію. Через неї він утратив стипендію, скалічивши руку.
Потягуюся і встаю; він досі міцно спить. Вдягаю його вчорашню футболку, вона досі просякнута його запахом. Іду на кухню, наливаю собі склянку води й раптом біля раковини помічаю упаковку зі снодійним. Я не думала, що він приймає такі ліки. Щось його зараз непокоїть? Порожня пляшка з-під пива поруч теж на це натякає. Еш рідко п'є поза вечірками. Ще рідше робить це вдома.
Озираюсь і бачу його гітару. Вона ніколи не покидала кімнату відтоді, як я стала тут частою гостею. Чи він колись нею користувався? Здається, вона випромінює аромат таємниці. Це для нього не просто декоративний предмет, закладаюся! Може, це і є той пазлик з картини, зібравши яку, я зрозумію його. І це моє найзаповітніше бажання, а надто останніми днями, коли він знову замикається в собі.
* * *
Ми нарешті закінчуємо роботу за годину до півночі. Міс Парке попрощалася, довіривши нам закрити дайнер. Я знаю, що не мала би розпитувати Еша, але вже сита по саме горло цим його відсутнім поглядом і відчуттям безсилля. Я почуваюся нездатною врятувати його від цього мовчазного потопання. На початку навчального року з ним відбувалося щось схоже... Але сьогодні це зачіпає сильніше, оскільки стосується й мене. Мені нестерпно бачити його страждання, це розриває мені серце.
Знімаю фартух.
— Еше, все гаразд?
— Чому питаєш?
— Останнім часом ти виглядаєш... сумним.
Він кидає на мене невиразний погляд. Вагається, чи розповідати? Щоб підбадьорити його, додаю:
— Якби щось було не так, ти б мені сказав, правда? Ти ж знаєш, що я тут, раптом знадоблюся. Ми більше, ніж гра, ми ще й друзі.
Він втягує свій пірсинг до рота, закусивши губу й злегка насупившись. Стримує сльози? Ця невизначеність мене вбиває.
— Не хвилюйся.
— Якби я хви...
Він цілує мене, ніби змушуючи замовкнути. Поцілунок має присмак безнадії. Я відсторонююся, кладу руку йому на груди.
— Не тікай від теми, Еше. Ти якийсь дивний... Ти не зобов’язаний усе мені пояснювати, але скажи принаймні, що я можу зробити, щоб тобі допомогти?
Роками Еш уникав зближення з іншими й хіба що колекціонував перемоги в ліжку. Це його спосіб утекти від болю, а втім, йому досі не легше. Я не зможу йому допомогти, якщо буду тільки плотською розвагою, але це має бути його рішення. М’яч на твоєму полі, Еше.
Довгі секунди він просто дивиться на мене. За цією маскою вирує війна. Минула вічність, і нарешті
він відповідає, залишаючи мене з гірким відчуттям програної битви:
— Поцілуй мене, Скай. Це все, що мені зараз потрібно.
-ЕШ-
Остання гра
I die each time you look away
My heart, my life will never be the same
This love will take my everything.
«Love Song Requiem», Trading Yesterday
У її очах я читаю занепокоєння. У її голосі чую страх. У її жестах бачу відчуженість. Однак коли наші губи зустрічаються, вона відповідає на мій поцілунок. Вибач, Скай, ти не можеш знати всього. Я хочу напитися тобою, твоїми вустами, твоїм тілом. Скоро настане день, коли хтось із нас програє партію, тому що ти надто прагнула дізнатися мої найтемніші думки — і тоді ти побачиш мене інакшим. Жаль у твоєму погляді, твої марні намагання мені допомогти, твоя похмура покірливість — я цього всього не витримаю. Тож, можливо, коли настане цей день, я сам припиню гру. Навіть якщо це завдасть нечуваних страждань. Але зараз я просто хочу взяти максимум із того, що ми маємо. Я цілую тебе, ніби вперше, і готовий кохатися з тобою в цьому дайнері, ніби востаннє.
Підіймаю її і всаджую на край прилавка з боку кухні. Наші вуста на мить розмикаються, щоби з’єднатися зі ще більшим запалом, язики спрагло сплітаються. Страх її втратити наповнює кожен мій рух
новою енергією. Насолоджуюся кожною розділеною секундою. Хочу, щоб час зупинився. Задираю на ній спідницю, спускаю трусики по стегнах, які вона для мене розсуває.
Цілую її щораз глибше, а рука сягає між її ніг, де вже волого. Достатньо малої іскри, щоб спалахнуло полум’я. Вона ще не торкнулася мене, а я вже збуджений. Мав би за цей час знудитися від сексу з нею, але все навпаки. Я відчуваю, що не можу насититися.
Прослизаю в неї пальцем, і вона чіпляється за мої плечі. Відчуваю, як вона стискає хватку й прикусує шкіру на моїй шиї—намагається стримати звуки, які з неї рвуться. Я хочу бачити у твоїх блакитних очах задоволення, яке дарую тобі, Скай.
Вона кусає губи, щоби стриматися від рухів моїх пальців, але коли я прискорююся, таки стогне, і я просто втрачаю від цього голову.
Її руки шукають застібку на моєму ремені, і я всміхаюся від її поспіху. Ненаситна Скай Пауелл... Але я не хочу оволодіти нею ось так — так швидко, так легко. Хочу не поспішати, хочу закарбувати цю мить у своїй пам’яті назавжди.
Хапаю її за руки, не припиняючи поцілунку, щоб вона не відчула моєї ерекції. Мої губи тепер рухаються вгору її стегнами. Відчуваю її збудження на смак. Вона знову випускає короткий стогін, який перетворюється на зітхання. Ця млосність розпалює мої поцілунки, які, своєю чергою, розпалюють її. Я відчуваю, як вона гарячішає від моїх пестощів. Скай проводить пальцями по моєму волоссю, боляче смикає за нього, намагаючись не видавати звуків. Нас можуть застукати, але мені начхати. Хочу, щоб увесь світ знав, що я з нею. Насолоджуюся моментом, а також її тоненькими зойками, які стають дедалі голоснішими навіть крізь пальці, якими вона затуляє собі рота. Мої руки на її стегнах. Вона раптом хапає мене за зап’ястя і міцно притискає до себе, коли її тіло здригається в оргазмі.
Коли ця хвиля минає, Скай притягує мене до себе й знову цілує.