Страница 45 из 63
на все життя, а втім, це бентежить мене найменшу світі. Еш, здається, не шкодує про жодну зі своїх, вони стали його частиною. Так, я усвідомлюю, що це абсолютно безумна ідея. Однак Еш уже тут, також готовий лишити позначку про нашу дружбу на своєму тілі. Його присутність врівноважує. Ми трохи поговорили, він мене попідколював, але я бачу, що він зворушений.
Кожне тату Еша має свою історію, але деякі, мабуть, у його розумінні не такі вже й важливі. Наше, без сумніву, належатиме до цієї категорії, але для мене Еш — людина, яка наближається до того, щоб називатися моїм найкращим другом. Цього мені достатньо. Я не очікую, що він почувається так само.
Дзижчання голок, голова татуювальника, зціплені зуби дівчини, яка прийшла зробити тату в одному з відкритих боксів... Усе це справляє враження.
— Підеш першим? — сором’язливо питаю я.
— Сподіваюся, ти не спасуєш? Не хотілось би бути єдиним, хто носить цю дурнувату фразу.
— Обіцяю.
Еш іще не вийшов зі своєї кабінки, коли по мене приходить інший майстер. Я б хотіла почекати ще трохи, але татуювальник, здається, не жартує. Він влаштовує мене на лежанці, піднімає футболку, яку я позичила в Еша, потім дезінфікує мою шкіру і прикладає зразок, перш ніж увімкнути голку. Я напружена, як ніколи, чекаючи на момент, коли він почне проколювати моє тіло... але зрештою все гаразд. Намагаюся трохи розслабитися, як раптом він зачіпає чутливу зону. Зойкаю від несподіванки, і майстер всміхається. Краще не рухатись. Еш дорікатиме мені, якщо згадку про нього напишуть криво.
З Ешевим тату покінчено, і він підходить до нас.
— Бачу, ти таки не злякалася, це добре. І я схвалюю місце, — каже він із хитрим блиском в очах.
— Майже готово.
Татуювальник робить останній штрих і береться обтирати мою шкіру. Підводжуся, футболка ледве прикриває мої маленькі груди, а я милуюсь у дзеркало татуюванням, яке повторює їхній вигин. Це так симпатично. Мені вже дуже подобається.
«Попіл рине із неба».
— Прекрасно, — каже Еш із вдаваною байдужістю. — А де ти набив свою?
Він спалахує зухвалою посмішкою:
— Чому б нам не почати нову гру, щоб ти дізналася?
-ЕШ-
Це на гра
Both of us sentenced to time
And now we're all alone
Protect me from what I want.
«Protect Me From What I Want», Placebo
День за днем минув місяць від нашої першої партії. Відтоді було чимало й інших. Концепція гри розмивається цими повторами, але бажання все таке ж сильне. Я просуваюся на незвідану територію, стикаючись із парадоксом: ми порушуємо правила... і водночас поважаємо їх. Не впевнений, чи розумію, що направду відбувається. Ми не пара, ні. Але з нас вийшов до біса гарний дует.
Приходжу на зміну в «Сільській смакоті». Сьогодні Скай не працює, і я знаю, що час тягнутиметься дуже довго. Відколи вона влаштувалася сюди офіціанткою, атмосфера Змінилася. Вона ніби засвітила сонячний промінь своєю наївністю, бойовим духом і юністю — вибачте, міс Парке. А відчуття родинності, яке панує в нашій команді, з її появою дужчає: вона ніби єднає нас усіх. Навіть Міґель, мій колега-пуерторіканець, підпав під її чари й також почав відкриватися, попри мовний бар’єр. Скай має такий вплив на людей: сонячний промінь. Це особливо цінно, адже вона прийшла сюди травмованою. Але показала таку силу духу, якої я від неї не очікував. Силу, якої немає навіть у мене, — або я собі в ній не зізнаюся. Однак...
Чутки про нас уже вщухли. І це тоді, коли ми вирішили бути друзями «з привілеями». Ми ходимо разом на вечірки, піклуємося одне про одного, але не надто нав'язливо, щоб залишатися вільними — кожен у власних стосунках. Згадую історію з нашими татухами — я довго під дражнював її на цю тему, але правда полягає в тому, що Скай таки заслужила місце на моєму тілі.
Міс Парке усідається поруч перед входом до дайнеру, щоб скласти мені компанію за сигаретою.
— Ти точно переживеш цей день без неї? — питає мене, дістаючи свою пачку з фартуха.
— Та якось же я виживав раніше.
— Ключове слово «виживав», — кидає вона.
Сміюся. Куди вона хилить, ця старенька?
— Що ви хочете цим сказати, міс Парке?
— Я хочу сказати, хлопче, що ти пожираєш Скай очима так, ніби волів би роздягнути й оволодіти нею просто на стійці мого дайнеру.
Гм... Я думав про це не раз, особливо коли ми удвох зачиняли заклад. Але це ніби займатися сексом у бабусиній спальні.
— Не спокушайте мене.
Вона сьорбає лате й на якусь мить замовкає.
— Якщо ви таки на це наважитеся, то подбайте, щоб вас не було видно знадвору. Бо інакше опинитеся на ютьобі.
— Правильно казати «на ютюбі», міс Парке.
— Я саме так і сказала, — заявляє вона, підводячись. — І не забудьте потім прибрати за собою!
Я теж заходжу в дайнер і проводжаю її поглядом аж до прилавка. Зав’язую бандану, яка тримає моє давно не стрижене волосся, зав’язую фартух. Механічно виконую свою роботу. Здається, час пролітає повз мене так само, як і клієнти закладу, які входять і виходять. Єдине, на що я звертаю увагу, це голос міс Парке, коли вона озвучує замовлення.
— Агов!
Підводжу голову. Бачу тендітну брюнетку азійської зовнішності. Судячи з її усмішки, вона звертається саме до мене.
— Ви подивіться, який він зосереджений, коли працює! Що тут треба зробити, щоб отримати десерт? — питає вона з усмішкою, яка багато обіцяє.
Оцінюю її поглядом. Делікатні округлості, сексуальне вбрання. Чорне волосся помережане рожевими пасмами, вогняний погляд з-під повік.
— Запитати в офіціантки?
— Я бачила тебе раз чи два в кампусі.
— Вибач, не впевнений, що можу відповісти тим самим.
— Ти тут працюєш?
— Гарненька і спостережлива?
— Красно дякую... А я думала, що ти дивишся тільки на свої стейки, — жартує вона.
— Ніколи не спускаю очей із гарного шматка м’яса.
Мій тон досить грубий, грубіший, ніж мені б хотілося. Чому я такий різкий? Але, на щастя, цього замало, щоб її налякати.
— Еш, правильно?
— Так.
— Кажуть, ти крутий.
Я вигинаю брову, перевертаючи стейк на грилі.
— Ну, якщо смердіти смаженим і пітніти, як бик, це для тебе круто... Думаю, я просто роблю свою роботу.
— Я Арія.
— Дуже приємно.
— О котрій закінчуєш?
— Навіщо тобі це? Хочеш незабутніх вражень на задньому дворі дайнеру?
Ні, вона не розширює очі, як це зробила би Скай. Навпаки, всміхається ширше й покусує губи. Я знаю такий тип дівчат — гравчиня. Справжня гравчиня.
— У тебе часом немає дівчини?