Страница 40 из 63
Вона озирається до футболістів, потім до Еша, а потім знову до мене.
— Я цим займуся, — вирішує хазяйка. — Беріться до роботи, обоє. А ви, юна особо, зберіться. У нас таких спектаклів не ставлять.
— Так, мадам! — відповідаємо ми одночасно.
Рішучим кроком міс Парке бере курс на столик Джоша. Той навіть не намагається приховати розчарування.
— Вибачте, мадам, ми не маємо наміру вас образити, але нам би хотілося, щоб нас обслуговувала ось та юна леді, — голосно промовляє Джош, змахуючи до мене рукою.
— Котику, все, що ти можеш тут замовити, записано в цьому симпатичному меню. Тож наполегливо раджу тобі зібрати докупи всі свої маленькі побажання й зробити нарешті замовлення, поки мені не урвався терпець.
Джош від несподіванки хапає ротом повітря. Якась маленька пані поважного віку прилюдно його опустила — це має вколоти его.
— Я марю? Ми клієнти чи хто? Я плачу, то тож ви маєте робити те, що я вимагаю. Це зрозуміло, бабцю? — Він озирається до своїх приятелів. — І навіщо вони наймають співробітників такого віку?
— Направду, молодий чоловіче, мене не наймали. Я власниця цього ресторану. І, як власниця, залишаю за собою право відмовити в наданні послуг тим, хто порушує тут спокій. Інакше кажучи: пішли геть із мого дайнеру!
Міс Парке незворушно вказує їм на вихід. На обличчях чотирьох футболістів явно читається роздратування, але вони не мають вибору, якщо не бажають скандалу, тож знову вдягаються, буркочучи, що місце тут ніяке, а їжа все одно сміття. Проте це ніщо порівняно з обуренням Джоша, який, одягаючи пальто, користується моментом, щоб ніби випадково наштовхнутися на міс Парке. Та від удару гепається задом на підлогу. Відвідувачі завмирають, шоковані цією сценою, а Джош іде далі, навіть не перепросивши.
Цієї миті я бачу, як Еш обпирається рукою об стійку й перескакує через неї. Приземляється на обидві ноги, скидає фартух, кидає на підлогу. Підходить до Джоша — Еш зазвичай працює на кухні в майці, і зараз його м’язи грають під татуйованою шкірою. Кілька стрімких кроків уперед — і він здіймає кулак над здивованим обличчям футболіста.
Джош завалюється назад, перелетівши через бенкетку за спиною. Один із його приятелів хапає Еша і тягне до стійки, намагаючись знерухомити, але хлопець не піддається. Б’є ліктями свого опонента, і той нарешті послаблює хватку. Тоді Еш хапає щойно приготований молочний коктейль і розбиває його об череп ошелешеного спортсмена. Суміш шоколаду та крові стікає його обличчям, а наступної миті він падає на підлогу. Двоє інших футболістів нападають разом, забиваючи Еша шквалом ударів, а той тільки й може, що прикриватися руками.
— Тримайте цього виродка! — віддає команду Джош, який уже піднявся на ноги. Двоє його помічників піднімають Еша й ставлять на коліна. Кров тече з його губи та брови. Джош підходить, спльовує кров’ю на землю і завдає свого удару.
— Вогонь!
Футболіст озирається. Навпроти нього стоїть міс Парке із вогнегасником у руці. Ще до того як він встигає відреагувати, старенька вкриває його хма* рою вуглекислотного снігу. Засліплений, Джош відступає. Хазяйка підпихує його до виходу.
— Це тебе остудить. А тепер забирайтеся звідси, або я справді викличу поліцію!
Коли туман розсіюється, я бачу, як мокрого Джо-ша підхоплюють його менш хоробрі приятелі. Перш ніж піти, він обертається до мене й злісно каже:
— Не хвилюйся, Скай. Тепер я знаю, де тебе знайти. Ти не зможеш вічно ховатися за цією старою.
Я не поворушилась ні на міліметр, відколи він сів за стіл. Час ніби зупинився, але тепер, коли він покинув заклад, реальність знову ожила. Усвідомлюю, що протягом усієї веремії ледве дихала. Еш, переконавшись, що з міс Парке усе гаразд, обережно бере мене за руку.
— Порядок, Скай?
— Не... не думаю. Тепер він постійно буде тут.
Еш саме лагодився мене заспокоїти, як перед нами постає розгнівана міс Парке.
— Дівчино, тут є одне золоте правило: не приносити особистих проблем на роботу.
Пригнічена, опускаю погляд.
— Вибачте, міс Парке, — кажу, розв’язуючи фартух і вже знаючи, що зараз станеться.
Але вона раптом простягає руку й майже вириває його з моїх пальців, розгортає... тільки для того, щоб знову зав’язати навколо моєї талії.
— А втім, якщо зазначена проблема тільки в цьому негіднику, то я завжди рада змусити його зжерти свої горішки й запити молочним коктейлем, — каже вона і рвучко обіймає мене.
Приголомшена, можу тільки подякувати, затинаючись.
— А тепер приберіть цей безлад, добре? Еше, повертайся на кухню, поки нічого не згоріло. А потім ви обоє зможете взяти паузу. Припускаю, вам треба зібратися з думками.
— Упевнені, що хочете мене залишити, міс Парке? Що ми робитимемо, якщо вони повернуться?
— Що робитимемо? Для початку я напишу заяву на цього дрібного нахабу. І якщо його родина сподівається купити моє мовчання, то добряче здивується. Такій старій, як я, уже нічого ні втрачати, ні знаходити. Не хвилюйся: він буде під наглядом правосуддя, тож не баламутитиме.
Повертаюся до Еша. Він ствердно киває. Рішення хазяйки закладу зовсім його не дивує. Не можу стриматись і всміхаюся міс Парке. За тиждень роботи тут і після цього жесту солідарності я переконалася, що ця літня жінка була мені найкращою родичкою, кращою за будь-кого з моєї родини, найкращою матір’ю.
Сидячи перед дайнером, із цигаркою в роті, Еш притискає пакетик із льодом до своєї розбитої брови.
— Ти як, Еше?
— Трохи набрякне до завтра, але не хвилюйся. Сама як?
— Трохи заспокоїлася. Мені навіть полегшало. Але дуже сумніваюся, що він зможе стримуватися. Він повернеться, правда?
— Послухай, Скай, ти не можеш постійно жити в страху. Не переймайся. Я наглядатиму за тобою, поки не відновиш рівновагу. Нічого з тобою не станеться.
— Дякую.
Він глибоко затягується й випускає хмару диму, яка повільно відлітає в холодному грудневому повітрі. Вітрина «Сільської смакоти» прикрашена різнокольоровими гірляндами, і їхнє світло відбивається в очах Еша. Наближається Різдво... Уперше я проведу його без своєї родини. І це мене не лякає, навіть навпаки: це майже як подарунок, який я зробила собі сама.
Я б хотіла допомогти Ешу, щоб віддячити йому за все, що він робить для мене.
— Що плануєш на Різдво?
— Нічого особливого. Працюватиму в новорічну ніч. А ти?
— Я буду сама. Але це добре.
— Нас таких буде двоє.