Страница 4 из 63
«І направду не засмутився би, ставши твоїм утішним призом». Утішним? Згадую про повідомлення, яке додало бензину в багаття. Бути втішеною: саме цього я шукала, коли забажала поговорити з ним. І начхати, якщо це було егоїстично. Я йому нічого не винна. Завтра вранці його для мене не існуватиме.
Тож коли він простягає до мене долоню, моє тіло відповідає раніше за розум. Він бере мене за руку й притягує до себе.
А тоді торкається своїми вустами моїх, і тут я вперше дивуюся. Його поцілунок не має присмаку алкоголю. Він свіжий, ніжний, як і його язик, який уже пестить мій. Тиск пальців на потилицю електризує мене, і я прикусую його губу — не так від сміливості, а радше тому, що більше себе не контролюю. Цей поцілунок... На мить розгублена, я раптом відчуваю його руку, яка ковзає вгору моїм стегном і починає гратися з мереживом білизни. Господи, він задер поділ моєї сукні далеко за межі пристойності. Здається, я чую навколо нас підбадьорливий свист, але вже не можу на ньому сконцентруватися. Усе, що я зараз відчуваю, — це його гарячі долоні, які стискають вигин моїх сідниць. Тепло тих долонь заразне. Я задихаюся.
— То піднімемося?
Він сканує мене — шукає згоди, підтвердження. Без сумніву, він думає, що я звичайна ханжа, розгублена дівчина, якій кинули виклик друзі. Чи мало доказів я йому надала? Оксамитовий тембр його голосу, набагато глибший, ніж пасувало б до цього юного обличчя, загіпнотизував мене з перших слів, і я досі в його тенетах, навіть якщо намагаюся переконати себе в протилежному. О, якби він тільки знав, що я відчуваю...
Із моїм колишнім на людях ніколи не було нічого недоречного. Навіть наодинці, коли ми вмикали світло, це вже було свято... Але зараз... Я можу віддатися Ешу просто посеред зали. Хоча спальня підійде теж.
Мовчки киваю. Він незворушно веде мене за руку сходами нагору, малюючи великим пальцем кола на моїй шкірі. Цей жест видається надто ніжним для такого роду спонтанних пустощів — хіба що метою є сам контакт, який мене збурює.
Еш знаходить для нас вільну кімнату — чи майже вільну, але він звільняє простір, — і я заходжу слідом за ним. Щільно зачиняю і замикаю за собою двері та негайно вмикаю світло: хочу його бачити. Він дивиться на мене, стоячи біля ліжка. Знімає свою шкірянку, виймає з внутрішньої кишені презерватив, кидає його на ковдри, потім скидає на підлогу свою сорочку. І ось він переді мною — у майці, яка відкриває його руки, вкриті татуюваннями.
Він пожирає мене очима. Помалу бретельки сукні одна за одною зісковзують із моїх плечей, а потім і сама сукня сповзає до щиколоток. Стою перед ним у білизні без верху. Вперше в житті не ставлю хлопцеві запитань про свій вигляд, чи бачить він мої дефекти, як бачу їх я щоранку в дзеркалі. Можливо, це тому що мені загалом плювати на нього: завтра цього «ми» вже не буде. А може, тому що в його очах я не прочитую ніякого оцінювання.
Несподіванка... Починаю любити це слово.
Наближаюся до нього. Він обхоплює моє лице долонями і знову цілує, скеровуючи до ліжка, обіч якого я відчуваю, як підгинаються ноги. Падаю на м’який матрац, він улаштовується на мені. Ми дивимося одне на одного. Кінчиком язика він грається з пірсингом на своїй губі, а тоді ми знову починаємо цілуватися. Моє дихання прискорюється. Відчуваю, як його груди торкаються моїх. Обережними дотиками він неспішно вивчає моє тіло. Його губи рухаються від моїх губ до щоки, далі до мочки вуха, шиї, залишаючи вологу борозну. Ніжність його губ поєднується з дотиком металу пірсингу і збурює відчуття. Коли він прокладає поцілунками маршрут до моїх грудей, я не стримую стогону.
Завтра всього цього не буде, він це знає, тож не поспішає. Але я вмію цінувати те, що мені дарують, бо ж не егоїстка. А ще маю гордість: не хочу, щоби пам’ять про цю ніч миттєво стерла наступна дівчина, яка опиниться в його ліжку.
Роки, проведені в родині, яка зневажала дошлюбний секс. Із колишнім хлопцем, який виріс у такому самому середовищі, — я не раз відчула на собі наслідки нашого вимушеного утримання. І якщо можу похвалитися якимось досвідом, то хіба що в прелюдії.
Перевертаю його на спину й відчуваю, як він усміхається в поцілунок, притискаючись своїми губами до моїх. Його розвеселила зміна диспозиції? Він вкладає руки над головою, дозволяючи мені перебрати контроль. Розстібаю ремінь, звільняю його тіло від вузьких штанів та боксерів, знімаю взуття та кидаю це все на підлогу.
Стоячи на колінах біля ліжка, проводжу руками вздовж його стегон. Він закидає голову, якусь мить вдивляється в стелю, потім знову дивиться на мене, спираючись на лікоть. Простягаю руку й гладжу його пестливо, делікатно, згораючи від бажання привласнити цю пристрасть. Ритм помалу налагоджується, я стежу за його диханням, а коли мій рот переймає естафету від пальців, з його вуст виривається стогін. Підводжу на нього погляд і бачу блакитні очі, що дивляться на мене крізь скуйовджені чорні пасма. Щось у ньому, беззаперечно, є. Не дивно, що він має таку репутацію. Одною рукою я пещу його тверді й чітко окреслені груди, відчуваючи, як м’язи скорочуються під моїми пальцями з кожною хвилею насолоди.
— Чекай...
Я зупиняюсь, і щойно випрямляюсь, як він перекочує мене на бік і цілує із... вдячністю? Потім його язик, залишаючи вологі сліди на шкірі, мандрує моїм тілом до мережива білизни. Відчуваю, як його спритні пальці хапаються за мої трусики і стягують їх униз, тим часом поцілунки не вщухають і рухаються до міжніжжя. О боже, я вигинаю спину!
Хапаю ротом повітря. Як він може творити такі дива лише за допомогою...
Більше не стримуюся: хочу його. Хапаю Еша за волосся, він підводить голову, і я ледь не втрачаю свідомість, перехопивши цей повний бажання погляд. Притягую його до себе й бурмочу:
— Кохайся зі мною.
Раптом його тіло кам’яніє, і я відчуваю це долонями. Усвідомлюю, що бовкнула, й лаю себе, дурепу, за вперту романтичність. Він дивиться на мене, і бажання вже немає в його очах. Дідько! Не промовивши ні слова, він підводиться й збирає свій одяг.
— Чекай, чекай! Я нічого такого не сказала. Ти ж не хотів, щоб я ляпала банальні нісенітниці?
Він натягує боксери, навіть не завдаючи собі клопоту вдягнути все інше. Щоби спробувати переконати його, пояснити, як це безглуздо, я тарабаню кліше, які люди верзуть під час сексу, із затятістю автовідповідача:
— Візьми мене! О так, іще! Давай, давай, чорт!
— Ти зіграла. І стратила. Звикай.
— Та бляха! Ти не можеш усе перекреслити через семантику. Це ж просто слова!